Ухвала суду № 135744694, 16.04.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3388/23

Провадження № 1-кп/344/275/26

У Х В А Л А

16 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року продовжено запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою на строк до 26 квітня 2026 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 на строк 60 днів, що попередньо вручено обвинуваченому і захиснику ОСОБА_6 .. Підтримуючи подане клопотання, мотивував його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 поклався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вважав ризики, на які послався прокурор, не доведеними. Звертав увагу на тривалість перебування ОСОБА_9 під вартою, а також те, що під час попередніх притягнень до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 жодного разу не ухилявся від суду і не оголошувався у розшук, наміру впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження не має, так як вину у вчиненому визнав у повному обсязі. ОСОБА_9 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, а тому вважав достатнім застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю та з покладенням відповідних обов`язків.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також обвинувачений ОСОБА_8 підтримали думку захисника ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_7 поклався на розсуд суду.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому він підозрюється.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд також враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_9 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше неодноразово судимий і відбував покарання у місцях позбавлення волі, суд враховує, що кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_9 є тяжким злочином, на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо можливого переховування від суду, вчинити інше або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи суспільну небезпечність дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , санкцію ч.2 ст.307 КК України, що інкримінована обвинуваченому, є об`єктивні підстави вважати, що на даний час існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_9 , суд враховує, що ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий і відбував покарання у місцях позбавлення волі, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Що стосується твердження сторони захисту про те, що прокурором не доведено існування ризиків, то суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому обвинуваченому ОСОБА_9 12.01.2026 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 199680 грн, яку може бути внесено як обвинуваченим, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 16 квітня 2026 року заставу не внесено.

Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.

За таких обставин суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що обвинувачений порушуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжити до 14 червня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_10