Постанова № 13574403, 17.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 р. справа № 2а-25788/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко О.М., Стадник В.В., Подлесного І.О.

від відповідача: Івашкевич В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0009301542/0 від 20.10.2010р. про визначення податкового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 1470611,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0001702302/0/41738 від 20.10.2010р. про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0009301542/0 від 20.10.2010р. про визначення податкового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 1470611,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 1470611,00 грн.. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0009301542/0 від 20.10.2010р., оскільки податковим органом помилково встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року в загальному розмірі 576149,00 грн. в загальному розмірі 1309,00 грн., травень 2010 року в загальному розмірі 402949,00 грн. за листопад, грудень 2009р. та січень 2010р., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року в загальному розмірі 576149,00 грн., квітень 2010 року в загальному розмірі 1309,00 грн., травень 2010 року в загальному розмірі 402949,00 грн., що призвело до порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає висновок податкового органу на нікчемність укладеного правочину з ТОВ «Еко-Віта», ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» заснований на доводах про безтоварність операцій безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0009301542/0 від 20.10.2010р. прийнято у звязку з порушенням позивачем норм підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що обовязковому встановленню у цій справі є факт отримання позивачем товару від ПП «Торгівельна компанія», ТОВ «Стар Лайтс» та надання транспортно-експедиційних послуг ПП «Еко-Віта», оскільки правовідносини між підприємствами не мають реального характеру.

Представник відповідача посилався на акт перевірки, яким встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ«ТРИ И» уклало усну угоду з ПП «Еко-Віта» про надання ТМЦ та послуг та включило до податкового кредиту ПДВ з вартості ТМЦ та послуг, що отримані від ПП «Еко-Віта» згідно податкових накладних а загальну суму 4804,00 грн. Податковим органом стосовно ПП «Еко-Віта» було зроблено висновок про порушення ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

По взаємовідносинах ТОВ «ТРИ И» з ТОВ «Торгівельна компанія» податковим органом встановлено, що складена угода № 135 від 01.06.2009 року про поставку ТМЦ та ТОВ «ТРИ И» включено до податкового кредиту ПДВ з вартості ТМЦ та послуг, що отримані від ТОВ «Торгівельна компанія» згідно податкових накладних на загальну суму 644373,89 грн. Також зазначено, що угода має ознаки нікчемності, посилаючись на акт невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельна компанія», яка проведена ДПІ Київського району м. Донецька, тобто відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Стар Лайтс», податковим органом було встановлено включення до податкового кредиту ПДВ з вартості ТМЦ, що отримані від «Стар Лайтс» згідно податкових накладних на загальну суму 331228,72 грн. В акті перевірки податковим органом зазначено, що на підставі електронного співставлення на центральному рівні даних ТОВ «ТРИ И» та контрагентів по податковому кредиту встановлені розбіжності за березень 2010 року в сумі 315787,82 грн., за травень 2010 року в сумі 15440,90 грн. та окрім того, на підставі матеріалів невиїзної перевірки ТОВ «Стар Лайтс» складено акт № 1693/23-3/36560058 від 16.08.2010 року про неможливість проведення перевірки з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «ТРИ И» за договором № 74 від 02.11.2009 року, та зроблено висновок про нікчемність даної угоди.

В акті перевірки ТОВ «ТРИ И» зазначено, що покупцем товару був ЗАТ «Каргіл», про що стверджують договори постачання № CVP 02876 від 30.04.2010, № CVP 02829 від 29.04.2010, № CVP 03024 від 11.05.2010, № CVP 03038 від 12.05.2010, № CVP 03120 від 14.05.2010, № CVP 03165 від 17.05.2010, № CVP 03243 від 19.05.2010, № CVP 03217 від 18.05.2010, № CVP 03253 від 20.05.2010, № CVP 03286 від 21.05.2010, № CVP 03315 від 25.05.2010, № CVP 03336 від 26.05.2010, № CVP 03105 від 13.05.2010.

Згідно зазначеним договорам позивач зобовязаний поставити та передати у власність, а ЗАТ «Каргіл» прийняти та сплатити насіння соняшника врожаю 2009 року автомобільним та залізничним транспортом на умовах «СРТ». Податковим органом встановлено, що транспортування ТМЦ від постачальників відбувалося згідно товарно-транспортних накладних без відповідних ознак пунктів навантаження та розвантаження.

Відповідач у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» є зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.03.1995 року за № 1266612000 0000 5329, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності якого за КВЕД, згідно довідки АБ № 318741 (том 1 а.с.11), є оптова торгівля паливом, зерном, насінням та кормами для тварин, хімічними продуктами. Підприємство перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька з 09.03.1995 року (том 1 а.с.25), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08141895 від 03.10.1997 року (том 1 а.с.25).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок проведення яких, визначені статтею 11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 11-1 цього Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі направлення від 20.07.2010 року № 443/23-3/23114870, № 541/23-2/23114870 від 10.09.2010 року про поновлення, № 556/23-2/23114870 про продовження перевірки, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Донецьку було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування податкового кредиту з ПДВ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Еко-Віта», ТОВ «Торгівельна компанія», ТОВ «КФ «Продінвест» та ТОВ «Стар Лайтс» за період березень, квітень та травень 2010 року. Наслідки зазначеної перевірки викладені в акті перевірки від 07.10.2010 року за № 4706/23-2/23114870 (том 1 а.с.28). До зазначеного акту перевірки позивачем було надано заперечення від 11.10.2010 року за № 11/10-01 (том 2 а.с.215).

За результатами перевірки керівником податкового органу 20.10.2010р. згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, статей 4, 6, 7, 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР за порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009301542/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1470611 грн., у тому числі 980407,00 грн. за основним платежем та 490204,00 грн. - за штрафними санкціями (том 1 а.с.27).

Корінець податкового повідомлення - рішення форми «р» отриманий директором ТОВ «ТРИ И» 20.10.2010 року (том 2 а.с.217).

Правовою підставою визначення ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням є висновок акту перевірки, де наведені норми підпункту 7.4.1. пункту 7.4., Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

З посиланням на зазначені норми, податковим органом встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року в загальному розмірі 576149,00 грн., квітень 2010 року в загальному розмірі - 1309,00 грн., травень 2010 року в загальному розмірі - 402949,00 грн.

Отже, як зазначалося в акті перевірки ТОВ «ТРИ И» мало правові відносини з платниками податків ПП «Еко-Віта», ТОВ «Торгівельна компанія», ТОВ «КФ «Продінвест» та ТОВ «Стар Лайтс».

В ході судового засідання представник відповідача пояснив, що стосовно контрагента ТОВ «КФ «Продінвест» порушень податкового законодавства не знайдено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2010 року між ТОВ «ТРИ И» та ПП «Еко-Віта» було складено угоду та додаткову угоду від 01.01.2010 року (том 1 а.с.81-82) транспортного експедирування, де ТОВ «ТРИ И» (клієнт), а ПП «Еко-Віта» (експедитор).

Факт виконання даної угоди підтверджується актами виконання робіт від 31.03.2010 року та від 30.04.2010 року (том 1 а.с.83-84, 87). За даними актами виконання робіт ПП «Еко-Віта» були вписані рахунки-фактури від 31.03.2010 року на загальну суму 20972,80 грн. (том 1 а.с.88) та від 30.04.2010 року (том 1 а.с.85) на загальну суму 7851,67 грн., а послуги були сплачені ТОВ «ТРИ И» платіжним дорученням від 22.06.2010 року із вказанням отримувача, а саме ПП «Еко-Віта» в сумі 28824,00 грн. (а.с.90).

В свою чергу, ПП «Еко-Віта» були виписані податкові накладні від 31.03.2010 року за № 4020 на загальну суму 20972,00 грн. та від 30.04.2010 року за № 5273 на загальну суму 7851.20 грн. (том 1 а.с.86,89). Сформований податковий кредит в березні 2010 року в сумі 3495,47 грн. (том 1 а.с.55 ІІ розділ декларації) та в квітні 2010 року в сумі 1308,53 грн. (том 1 а.с.65 ІІ розділ декларації) відображений в деклараціях з ПДВ.

Позивачем із ТОВ «Торгівельною компанією» (постачальник) та ТОВ «ТРИ И» (покупець) було укладено угоди від 20.05.2010 року за № 111 (а.с.232) та від 01.06.2009 року № 135 (том 1 а.с.91), де ТОВ «Торгівельна компанія» (Постачальник), а ТОВ «ТРИ И» (Покупець), згідно з умовами якого постачальник постачає, а покупець приймає зернові в асортименті та бере на себе обовязок прийняти та сплатити насіння соняшника згідно з умовами даного договору.

Зазначені поставки товару підтверджуються видатковими накладними, виданими ТОВ «Торгівельна компанія», а саме в березні: № 3023 від 02.03.2010 (а.с.92), № 3072 від 03.03.2010 (а.с.96), № 3130 від 04.03.2010 (а.с.100), № 3186 від 05.03.2010 (а.с.104), № 3240 від 06.03.2010 (а.с.108), № 3602 від 12.03.2010 (а.с.112), № 3684 від 14.03.2010 (а.с.116), № 3774 від 16.03.2010 (а.с.120), № 3870 від 18.03.2010 (а.с.124), № 3953 від 20.03.2010 (а.с.128), № 3999 від 21.03.2010 (а.с.132), № 4091 від 23.03.2010 (а.с.136), № 4141 від 24.03.2010 (а.с.140), № 4185 від 25.03.2010 (а.с.144), № 4229 від 26.03.2010 (а.с.148), № 4360 від 29.03.2010 (а.с.152), № 4412 від 30.03.2010 (а.с.156); та в травні: № 6993 від 20.05.2010 (а.с.160), № 7043 від 21.05.2010 (а.с.164), № 7084 від 22.05.2010 (а.с.168), № 7127 від 23.05.2010 (а.с.172), № 7173 від 24.05.2010 (а.с.176), № 7174 від 24.05.2010 (а.с.180), № 7222 від 25.05.2010 (а.с.184), № 7221 від 25.05.2010 (а.с.188), № 7265 від 26.05.2010 (а.с.192), № 7264 від 26.05.2010 (а.с.186), № 7223 від 25.05.2010 (а.с.233 за договором № 111), № 7312 від 27.05.2010 (а.с.200), № 7313 від 27.05.2010 (а.с.204), № 7397 від 29.05.2010 (а.с.208), № 7442 від 30.05.2010 (а.с.212).

Рахунки фактури та додатки до договору на поставку насіння соняшника підтверджують факт виконання договору в березні: за ціною 2537,50 грн. від 02.03.2010 (а.с.93-94), від 03.03.2010 (а.с.97-98), від 04.03.2010 (а.с.101-102), від 05.03.2010 (а.с.105-106), від 06.03.2010 (а.с.109-110), від 12.03.2010 (а.с.113-114), від 14.03.2010 (а.с.117-118), від 16.03.2010 (а.с.121-122), від 18.03.2010 (а.с.125-126), від 20.03.2010 (а.с.129-130), від 21.03.2010 (а.с.133-134), від 23.03.2010 (а.с.137-138), від 24.03.2010 (а.с.141-142), від 25.03.2010 (а.с.145-146), за ціною 2527,50 грн. від 26.03.2010 (а.с.149-150), за ціною 2512,50 грн., від 29.03.2010 (а.с.153-154), від 30.03.2010 (157-158); за ціною 2325,00 грн. у травні: від 20.05.2010 (а.с.161-162), від 21.05.2010 (а.с.165-166), від 22.05.2010 (а.с.169-170), від 23.05.2010 (а.с.173-174), від 24.05.2010 (а.с.177-178), за ціною 2358,33 грн. від 24.05.2010 (а.с.181-182), від 25.05.2010 (а.с.185-186), за ціною 966,67 грн. від 25.05.2010 (а.с.234-235 за договором № 111); за ціною 2325,00 грн. від 25.05.2010 (а.с.189-190), за ціною 2358,33 грн. від 26.05.2010 (а.с.193-194), за ціною 2325,00 грн. від 26.05.2010 (а.с.197-198), від 27.05.2010 (а.с.201), від 27.05.2010 (а.с.202), за ціною 2358,33 грн. від 27.05.2010 (а.с.205-206), від 29.05.2010 (а.с.209-210), від 30.05.2010 (а.с.213-214).

В зазначених додатках до договору в рядку «умови поставки» було зазначено склад покупця Маріуполь порт (термінал «Укратрансагро») або склад постачальника.

ТОВ «Торгівельна компанія» були видані ТОВ «ТРИ И» податкові накладні на поставку насіння соняшника в березні: від 02.03.2010 в кількості 42600т. за ціною 2537,50 грн. усього без ПДВ 108097,50 грн., ПДВ 21619,50 грн. (а.с.95), від 03.03.2010 в кількості 19438т.за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ 49323,92 грн., ПДВ 9864,79 грн. (а.с.99), від 04.03.2010 в кількості 44548т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ 113040,55 грн., ПДВ 22608,11 грн. (а.с.103), від 05.03.2010 в кількості 18584т.. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ 47156,90 грн., ПДВ 9431,38 грн. (а.с.107), від 06.03.2010 в кількості 18602т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ 47202,57, ПДВ 9440,52 грн. (а.с.111), від 12.03.2010 в кількості 47140т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ 119617,75 грн., ПДВ 23923,55 грн. (а.с.115), від 14.03.2010 в кількості 20762т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 52 683,57 грн., ПДВ - 10536,72 грн. (а.с.119); від 16.03.2010 в кількості 25229т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 64018,59 грн., ПДВ -12803,72грн. (а.с.123); від 18.03.2010 в кількості 19140т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 48567,75 грн., ПДВ - 9713,55грн. (а.с.127); від 20.03.2010 в кількості 21906т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 55 586,47 грн., ПДВ - 11117,30 грн. (а.с.131); від 21.03.2010 в кількості 27240 т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 69121,50 грн., ПДВ - 13824,30 грн. (а.с.135); від 23.03.2010 в кількості 20353т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 51645,74 грн., ПДВ - 10329,15 грн. (а.с.139); від 24.03.2010 в кількості 26820т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 68055,75 грн., ПДВ 13611,15 грн. (а.с.143); від 25.03.2010 в кількості 27240т. за ціною 2537,50 грн., усього без ПДВ - 69121,50 грн., ПДВ - 13824,30 грн. (а.с.147); від 26.03.2010 року в кількості 94423т. за ціною 2527,50 грн., усього без ПДВ - 238654,13 грн., ПДВ - 47730,83 грн. (а.с.151); від 29.03.2010 в кількості 24250т. за ціною 2512,50 грн., усього без ПДВ - 60928,12 грн., ПДВ - 12 185,63 грн. (а.с.155); від 30.03.2010 в кількості 8560 т. за ціною 2512,50 грн., усього без ПДВ - 21507,00 грн., ПДВ - 4301,40 грн. (а.с.159).; та в травні: від 20.05.2010 № 6993 в кількості 42126т.за ціною 2325,00 грн. (а.с.163); від 21.05.2010 № 7043 в кількості 77395т. за ціною 2325,00 грн. (а.с.167); від 22.05.2010 № 7084 в кількості 60620т. за ціною 2325,00 грн. (а.с.171); від 23.05.2010 № 7127 в кількості 21911т. за ціною 2325,00 грн. (а.с.175); від 24.05.2010 № 7173 в кількості 68914т. за ціною 2325,00 грн. (а.с.179); від 24.05.2010 № 7174 в кількості 114397т. за ціною 2358,33 грн. (а.с.183); від 25.05.2010 № 7222 в кількості 139710т. за ціною 2358,33 грн. (а.с.187); від 25.05.2010 № 7221 в кількості 45758т. за ціною 2325,00 грн. (а.с.191); від 25.05.2010 № 7223 в кількості 23380т. за ціною 966,67 грн. (а.с.236 за договором № 111) від 26.05.2010 № 7265 в кількості 26481т. за ціною 2358,33 грн. (а.с.185); від 27.05.2010 № 7312 в кількості 21094т.за ціною 2325,00 грн. (а.с.203); від 26.05.2010 № 7264 в кількості 23430т.за ціною 2325,00 грн. (а.с.193); від 27.05.2010 № 7313 в кількості 95240т. за ціною 2358,33 грн. (а.с.207); від 29.05.2010 року № 7397 в кількості 50975т. за ціною 2358,33 грн. (а.с.211); від 30.05.2010 року № 7442 в кількості 25100т.за ціною 2358,33 грн. (а.с.215);

Саме за даними податковими накладними ТОВ «ТРИ И» сформовано податковий кредит з ПДВ у березні 2010 року на загальну суму 256 865,90 грн.. та у травні 2010 року на загальну суму 387508,04 грн.

За вищезазначені товарно-матеріальні цінності ТОВ «ТРИ Й» на отримувача ТОВ «Торгівельна компанія» були перераховані грошові кошти, про що стверджують платіжні доручення із призначенням платежу: сплата за насіння соняшника (а.с.237-245).

02.11.2009 року між ТОВ «Стар Лайтс» (Постачальник) та ТОВ «ТРИ И (Покупець) було укладено договір за № 74 (том 2 а.с.62) згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника.

Обставина поставки насіння соняшника підтверджується, зокрема, видатковими накладними на поставку насіння соняшника: від 03.03.2010 № 2768 в кількості 45026т. за ціною 2500,00 грн. (а.с.63); від 03.03.2010 № 2769 в кількості 21550т. за ціною 2375,00 грн. (а.с.66); від 03.03.2010 № 2770 в кількості 74720т. за ціною 2407,50 грн. (а.с.69); від 11.03.2010 № 3118 в кількості 8160т. за ціною 2425,00 грн. (а.с.72), від 11.03.2010 № 3119 в кількості 45040т. за ціною 2465,00 грн. (а.с.75); від 15.03.2010 № 3307 в кількості 68470т. за ціною 2425,00 грн. (а.с.78); від 16.03.2010 № 3347 в кількості 176250т. за ціною 2425,00 грн. (а.с.81); від 16.03.2010 № 3348 в кількості 23020т. за ціною 23460,00 грн. (а.с.84); від 17.03.2010 № 3391 в кількості 19160т. за ціною 2455,00 грн. (а.с.87), від 19.03.2010 № 3481 в кількості 20760т. за ціною 2452,50 грн. (а.с.90), від 19.03.2010 № 3482 в кількості 64060т. за ціною 2417,50 грн. (а.с.94); від 22.03.2010 № 3624 в кількості 21780т. за ціною 2417,50 грн. (а.с.96); від 23.03.2010 № 3713 в кількості 21070т. за ціною 2417,50 грн. (а.с.99); від 24.03.2010 № 3714 в кількості 23630т. за ціною 2417,50 грн. (а.с.102); від 30.03.2010 № 3985 в кількості 16860т. за ціною 2425,00 грн. (а.с.105); від 06.05.2010 № 5631 в кількості 23100т. за ціною 2215,00 грн. (а.с.108); від 06.05.2010 № 5632 в кількості 11280т. за ціною 2308,33 грн.(а.с.112).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується також додатками до договору та рахунками-фактурами на поставку насіння соняшника, а саме: додаток до договору від 03.03.2010 (а.с.64) та рахунок фактура від 03.03.2010 № 2768 (а.с.63), додаток до договору від 03.03.2010 (а.с.67)та рахунок фактура від 03.03.2010 № 2769 (а.с.66), додаток до договору від 03.03.2010 (а.с.70) та рахунок фактура від 03.03.2010 № 2770 (а.с.69), додаток до договору від 11.03.2010 (а.с.73) та рахунок фактура від 11.03.2010 № 3118 (а.с.72), додаток до договору від 11.03.2010 (а.с.76) та рахунок фактура від 11.03.2010 № 3119 (а.с.75), додаток до договору від 15.03.2010 (а.с.79) та рахунок фактура від 15.03.2010 № 3307 (а.с.78), додаток до договору від 16.03.2010 (а.с.82) та рахунок фактура від 16.03.2010 № 3347 (а.с.81), додаток до договору від 16.03.2010 (а.с.85) та рахунок фактура від 16.03.2010 № 3348 (а.с.84), додаток до договору від 17.03.2010 (а.с.88) та рахунок фактура від 17.03.2010 № 3391 (а.с.87), додаток до договору від 19.03.2010 (а.с.91) та рахунок фактура від 19.03.2010 № 3481 (а.с.90), додаток до договору від 19.03.2010 (а.с.95) та рахунок фактура від 19.03.2010 № 3482 (а.с.94), додаток до договору від 22.03.2010 (а.с.97) та рахунок фактура від 22.03.2010 № 3624 (а.с.96), додаток до договору від 23.03.2010 (а.с.100) та рахунок фактура від 23.03.2010 № 3713 (а.с.99), додаток до договору від 24.03.2010 (а.с.103) та рахунок фактура від 24.03.2010 № 3714 (а.с.102); додаток до договору від 30.03.2010 (а.с.106) та рахунок фактура від 30.03.2010 № 3985 (а.с.105); додаток до договору від 06.05.2010 (а.с.110) та рахунок фактура від 06.05.2010 № 5631 (а.с.109); додаток до договору від 06.05.2010 (а.с.114) та рахунок фактура від 06.05.2010 року № 5632 (а.с.113);

В додатках до зазначеного договору у рядку 4 «умови поставки» було зазначено «склад постачальника» або склад покупця ЗАТ «АТ Каргіл», або склад покупця Маріупольський мелькомбінат.

ТОВ «Стар Лайтс» були видані ТОВ «ТРИ Й» податкові накладні на поставку насіння соняшника, а саме: від 03.03.2010 № 2768 в кількості 45026т. за ціною 2500,00 грн., усього без ПДВ - 112565,00грн., ПДВ - 22513,00 грн. (а.с.65); від 03.03.2010 № 2769 в кількості 21550т. за ціною 2375,00 грн., усього без ПДВ - 51181,25 грн., ПДВ - 10236,25 грн. (а.с.68); від 03.03.2010 № 2770 в кількості 74720т. за ціною 2407,50 грн., усього без ПДВ - 179888,40 грн., ПДВ - 35977,68грн. (а.с.71); від 11.03.2010 № 3118 в кількості 8160т. за ціною 2425,00 грн., усього без ПДВ - 19788,00 грн., ПДВ - 3957,60грн. (а.с.74); від 11.03.2010 № 3119 в кількості 45040т. за ціною 2465,00 грн., усього без ПДВ - 111023,60 грн., ПДВ - 22204,72 грн. (а.с.77); від 15.03.2010 № 3307 в кількості 68470т. за ціною 2425,00 грн., усього без ПДВ - 166039,75 грн., ПДВ - 33207,95 грн. (а.с.80); від 16.03.2010 року № 3347 в кількості 176250т. за ціною 2425,00 грн., усього без ПДВ - 427406,25 грн., ПДВ- 85481,25 грн. (а.с.83); від 16.03.2010 № 3348 в кількості 23020т. за ціною 2460,00 грн., усього без ПДВ - 56629,20 грн., ПДВ - 11325,84 грн. (а.с.86); від 17.03.2010 № 3391 в кількості 19160т. за ціною 2455,00 грн., усього без ПДВ - 47037,80 грн., ПДВ - 9407,56 грн. (а.с.89); від 19.03.2010 № 3482 в кількості 64060т. за ціною 2417,50 грн., усього без ПДВ - 154865,05 грн., ПДВ - 30973,01 грн.(а.с.93); від 19.03.2010 № 3481 в кількості 20760т. за ціною 2452,50 грн., усього без ПДВ - 50913,90 грн., ПДВ - 10182,78грн. (а.с.92); від 22.03.2010 № 3624 в кількості 21780т. за ціною 2417,50 грн., усього без ПДВ - 52653,15 грн., ПДВ - 10530,63 грн. (а.с.98); від 23.03.2010 № 3713 в кількості 21070т. за ціною 2417,50 грн., усього без ПДВ - 50936,72 грн., ПДВ -10187,35 грн. (а.с.101); від 24.03.2010 № 3714 в кількості 23630т. за ціною 2417,50 грн., усього без ПДВ - 57125,52 грн., ПДВ - 11425,11 грн. (а.с.104); від 30.03.2010 № 3985 в кількості 16860т. за ціною 2425,00 грн., усього без ПДВ - 40885,50 грн., ПДВ - 8177,10 грн. (а.с.107); від 06.05.2010 № 5631 в кількості 23100т. за ціною 2215,00 грн., усього без ПДВ - 51166,50 грн., ПДВ - 10233,30 грн. (а.с.111); від 06.05.2010 № 5632 в кількості 11280т. за ціною 2308,33 грн., усього без ПДВ - 26038,00 грн., ПДВ- 5207,60 грн. (а.с.115) За вищезазначені товарно-матеріальні цінності ТОВ «ТРИ И» були перераховані грошові кошти згідно з виписаними рахунками-фактурами, що підтверджується копіями платіжних доручень на отримувача ТОВ «Стар-Лайтс» із вказівкою призначення платежу сплата за насіння соняшника згідно договору № 74 (а.с.151-165). За даними податковими накладними ТОВ «ТРИ И» був сформований податковий кредит ПДВ в травні 2010 року на загальну суму - 15440,90 грн., в березні 2010 року на загальну суму - 315787,83 грн. Загальні сума якого складає 331228,73 грн.

В період з 17.02.2010 року по 20.07.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИ Й» у своїй діяльності використовувався журнал реєстрації довіреностей за типовою формою № М-3 із зазначенням різних постачальників, зокрема серед яких є ТОВ «Стар-Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія», що підтверджує поставку товару та само по собі співробітництво між підприємствами та засвідчує право позивача на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Отже, як зазначалося в акті перевірки, податковим органом по ланцюгу постачальників - платників податку зроблено висновок про заздалегідь економічно необґрунтовані операції здійснені позивачем, тобто здійснення безтоварних операцій, спрямованих на заниження обєкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання податкової вигоди та штучного формування податкового кредиту, що в сою чергу порушує норми підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( 168/97-ВР ).

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.4.5. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих йому продавцями ТОВ «Еко-Віта», ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар-Лайтс». Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Суд вважає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може біти підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами. Документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); Реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на наведене та оцінюючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачем за період березень та травень 2010 року здійснені господарські операції та проведена податкова звітність, яка відповідає діючому законодавству, що документально підтверджено наявними укладеними договорами між зазначеними субєктами господарювання, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, журналом реєстрації довіреностей за 2010 рік, що стало підставами включення до складу податкового кредиту оспорюваного періоду.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, згідно бази даних платників ПДВ податкових органів.

В матеріалах справи містяться акти зустрічних перевірок ДПІ у Київському районі м. Донецька та ДПІ Калінінського району м. Донецька, а саме акти про неможливість проведення перевірок ТОВ «Еко-Віта», ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар-Лайтс» у звязку із відсутністю контрагентів за юридичною адресою.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що матеріалами перевірок по ланцюгу постачання встановлено укладання правочинів без мети настання реальних наслідків, оскільки з актів зустрічних перевірок не вбачається, що податковим органом були досліджені будь-які первинні документи ТОВ «Еко-Віта», ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар-Лайтс» так як ці підприємства за юридичною адресою не знаходились, а в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність поставки товарів.

Факт відсутності зазначених підприємств за юридичною адресою не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємствами до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Суд бере до уваги те, що обставина обізнаності позивача щодо діяльності наведених контрагентів не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

В судовому засіданні посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, також не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Окрім того, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Отже як зазначалося в додатках до договорів з ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар-Лайтс» умовами поставки був склад покупця Маріуполь порт (термінал «Укратрансагро»), склад постачальника та або склад покупця ЗАТ «АТ Каргіл», або склад покупця Маріупольський мелькомбінат.

Насіння соняшника позивачем з метою отримання прибутку продавалося ТОВ «Інтертрейд Груп», що підтверджують договір постачання № 03/03/10-01П від 03.03.2010 року, податкові та видаткові накладні, додатки до договору (специфікації 1,2,3,4,5,6,7), рахунки фактури, де експедиційні послуги виконувало підприємство ПП «Інстал».

Зазначене підтверджується листом ПП «Інстал» від 14.01.2011 року за вих.. № 19/11, де значиться, що підприємство ПП «Інстал» у березні квітні 2010 року згідно договору № 0308/09Е від 03.08.2009 виконувало експедиційні послуги, при чому постачання товару постачальниками ТОВ «Інтертрейд Груп» виконувався на елеватор ТОВ «Укртрансагро» та ЗАТ «Маріупольський Мелькомбінат».

У договорі № 03/2/09 від 10.06.2009 року ПП «Інстал» виступає як поклажодавець, де ЗАТ «Маріупольський Мелькомбінат» як зберігач.

Згідно договору № 30 від 21.10.2009 року про надання комплексу послуг по перевалці сільськогосподарської продукції ТОВ «Укртрансагро» (виконавець) зобовязаний, згідно замові замовника - ПП «Інстал», надати комплексні послуги (лабораторний аналіз, організація розвантаження із залізничного або автотранспорту, приймання, розміщення, зберігання та подальше навантаження на морські судна) через термінал виконавця. Згідно додаткової угоди до зазначеного договору його дійсність встановлена до 30.05.2010 року.

ЗАТ «АТ Каргіл», згідно договорам постачання СVР00834 від 01.03.2010, СVР01187 від 10.03.2010, СVР01590 від 18.03.2010, СVР01735 від 23.03.2010, СVР01899 від 29.03.2010, СVР02876 від 30.04.2010 виступав також як покупець, де постачальником було ТОВ «ТРИ И», який постачав та передавав у власність насіння соняшника врожаю 2009 року. Зазначений факт підтверджують податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності на передання ТМЦ.

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» згідно зазначених договорів виконувало обовязки постачальника, тобто посередника між покупцями та продавцями в даних господарських операціях з подальшим отриманням прибутку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд враховує, що дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька були спрямовані на запобігання безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань із цього податку, але дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості підтвердження заперечень на позов, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність оспорюваних правових взаємовідносин позивача з його контрагентами, а тому є достатні підстави для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Суд не вбачає в діях платника податку порушень, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0009301542/0 від 20.10.2010р. про визначення податкового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 1470611,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0009301542/0 від 20.10.2010р. про визначення податкового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 1470611,00 грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0009301542/0 від 20.10.2010р. про визначення податкового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 1470611,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 січня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 21 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.