Постанова № 13574397, 18.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 р. справа № 2а-25706/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лєгостаєв К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 14.10.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року про донарахування 75811,95 грн. податку з доходів фізичних осіб на податок від підприємницької діяльності та інші прибутки громадян, застосованого за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств», пп. 19.1 а п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ст.. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане 16.10.2010 року.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу, просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги аналогічно викладеному в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позову заперечував, вважав рішення податкового органу прийнятими в межах закону, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. В своїх запереченнях посилався на зустрічну перевірку ТОВ «М.К.С.» стосовно відносин із позивачем, яке за місцезнаходженням не знаходиться, до декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації відсутні. Відповідач зазначив, що, враховуючи те, що у ТОВ «М.К.С.» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за юридичною адресою. То угода має ознаки нікчемності.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька, є субєктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом, встановлено, що у відповідності до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ із змінами та доповненнями, ДПІ у Петровському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «М.К.С.», за результатами якої складено акт № 1400/17/2041500385 від 29.09.2010 року. Під час перевірки були встановлені наступні порушення:

-пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, пп. 19.1.а п. 19.1 ст. 19 ЗУ від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2-й квартал 2010 року в сумі 75811,95 грн.

-пп. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, ст.. 203, п. 1, п. 2, ст.. 215, ч.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 205631,99 грн. в т.ч. у квітні 2010 року в сумі 98099,33 грн., у травні 2010 року в сумі 65099,33 грн., в червні 2010 року в сумі 42433,33 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 жовтня 2010р. № 000101742/0/0, яким визначено у розмірі 75811,95 грн. податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «М.К.С.» (продавець) 13.11.2009 року було укладено договір купівлі-продажу масложирових відходів (фуз, фільтрувальний порошок та ін.).

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька з метою відпрацювання ланцюгів мінімізації податкових зобовязань та на виконання вимог листа ДПА України від 19.07.2010 № 11208/7/15-213-2 «Щодо відпрацювання платників» в частині недопущення ухилення від оподаткування за рахунок формування сумнівного податкового кредиту було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «М.К.С.», на підставі якої складений акт № 69/15-3/35150979 від 18.08.2010р. про неможливість проведення перевірки ТОВ «М.К.С.» з питань взаємовідносин з контрагентами в квітні-червні 2010 року. Перевіркою було встановлено, що за даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за І півріччя 2010 року склала 267,8 тис. грн. Основні засоби у ТОВ «М.К.С.» відсутні. До декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати і поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації відсутні. В ході організації проведення перевірки, з методом забезпечення проведення перевірки з питань підтвердження відомостей за результатами встановлення фактів направлено запит на встановлення місцезнаходження (службова записка до ВПМ від 23.06.2010 № 3654). Відповідь ВПМ не надана. Окрім того, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). На підставі викладеного, стосовно контрагенту позивача - ТОВ «М.К.С.» зроблено висновок про проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Стосовно порушень, встановлених Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецьку, суд зазначаю наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

При цьому, необхідною умовою для віднесення витрат до валових, є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника, понесені підприємством витрати повинні бути спрямовані на отримання прибутку.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 19.1. а п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року передбачено, що платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В розумінні ст. 215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 Кодексу передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину передбачені ст.. 228 Цивільного кодексу України, тобто правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року» зазначено, що відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу,місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Окрім того у Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року» зазначено, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, кому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

В підтвердження товарного руху позивачем були надані до суду товаро транспортні накладні за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, платіжні доручення, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та журнал реєстрації довіреностей.

З цього приводу суд зазначає, що не має можливості ідентифікувати надані документи,тобто не має підтверджень стосовно їх належності саме до договору купівлі продажу масложирових відходів (фуз, фільтрувальний порошок та ін.) від 13.11.2009 року.

Окрім того, Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 затверджена Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Зазначена інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Частиною другою Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Частиною третьою Інструкції зазначено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Як вже було зазначено, позивачем до суду був наданий журнал реєстрації довіреностей, але в порушення ч. 3 Інструкції, зазначений журнал не пронумеровано, не прошнуровано та не скріплено печаткою із підписом керівника

Отже, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Отже, враховуючи вищезазначені норми, а також факт відсутності у ТОВ «М.К.С.» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за юридичною адресою, зазначена угода дійсно має ознаки нікчемності. З даного приводу, суд вважає, що позивачем сформовано валові витрати за нікчемними правочинами у звязку із відсутністю підтверджень фактичної реалізації ТОВ «М.К.С.» та придбання товару.

Відповідно до статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року, як прийнятих неправомірно, не відповідають вимогам діючого законодавства та не ґрунтуються на доказах наданих у справі, бо прийнято податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001031742/0 від 14.10.2010 року - відмовити в повному обсязі.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 18 січня 2011 року в присутності сторін.

Повний текст постанови буде складений 24 січня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.