Рішення № 135743309, 07.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17480/25

Категорія 38

2/295/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Перекупка І.Г., секретаря Конончук Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі також Товариство, ТОВ «Коллект Центр», відповідач) звернулось до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором №4151407 про надання споживчого кредиту від 14.05.2021 в загальній сумі 16 569,05 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000,00 грн., заборгованість з процентів за користування позикою 11 400,00 грн., інфляційні збитки 146,04 грн., 3% річних 23,01 грн.

Крім того, ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Коллект Центр» зазначає, що 14.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4151407 про надання споживчого кредиту, на виконання умов якого останнім отримано у користування кошти в сумі 5 000,00 грн., проте своєчасно не повернуто, у зв`язку із чим цією фінансовою установою відповідно до укладеного з ТОВ «Вердикт Капітал» договору факторингу було передано останньому права вимоги до ОСОБА_1 .

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги передано права вимоги заборгованості боржника ОСОБА_1 ТОВ «Коллект Центр».

Викладені обставини, а також бездіяльність боржника у питанні повернення отриманих кредитних коштів, стали передумовою для звернення ТОВ «Коллект Центр» до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано на розгляд судді Перекупці І.Г.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.01.2026 дану справу прийнято до провадження та відкрито у ній спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Втім, сторони своїх представників в засідання суду не направили, хоча про дати та час їх проведення повідомлялись у встановленому законодавством порядку.

Крім того, позивач у прохальній частині позову просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Процесуальне право учасників справи на її розгляд за їх відсутності унормовано частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за змістом якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, що, в свою чергу, відповідно до приписів частини 8 статті 178 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» (далі Товариством) та ОСОБА_1 (далі - Споживач) укладено договір №4151407 про надання споживчого кредиту (а.с. 42-46).

Відповідно до умов пункту 1.2 договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн. (пункт 1.3 договору).

Строк кредиту 30 днів (пункт 1.4 договору).

Виходячи з приписів підпункту 1.5.1 пункту 1.5 договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день.

Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно пункту 2.1 договору (пункт 2.4 договору).

В пункті 3.1 договору сторони погодили, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями підпункту 4.3.1 пункту 4.3 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до підпунктів 4.2.2 - 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в підпункті 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому пунктом 4.2 договору (підпункт 4.3.2 пункту 4.3 договору).

Згідно з додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №4151407 від 14.05.2021 (а. с. 68) відповідач мав повернути до 16.06.2021 р. 5 000,00 грн. основного боргу та 855,00 грн. процентів за користування кредитом.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 07.11.2025 р. вих. №6151-ВП (а. с. 21-23), адресованого ТОВ «Авентус Україна», 14.05.2021 . на карту № НОМЕР_2 зараховано 5 000,00 грн. (пункт 143).

Відповідно до листа від 19.03.2026 р. та виписки по рахунку за договором №б/н за період 14.05.2021-20.05.2021 (а. с. 122-124), наданих АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду у даній справі від 11.03.2026, на картковий рахунок № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритий на ім`я ОСОБА_1 , 14.05.2021 було зараховано грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позикодавець свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №4151407 від 14.05.2021 виконав у повному обсязі та надав позичальнику можливість розпорядитися кредитними коштами в сумі 5 000,00 грн.

Однак, в порушення умов вищевказаного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 16 569,05 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000,00 грн., заборгованість з процентів за користування позикою за період з 14.05.2021 по 11.09.2021 (30 днів кредиту та 90 днів автопролонгації) в сумі 11 400,00 грн., інфляційні збитки за січень - лютий 2022 року в сумі 146,04 грн., 3% річних за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 в сумі 23,01 грн. (розрахунки заборгованості) (а. с. 6-7, 26-30).

Разом з тим, 30.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №30-12/2021-21 (з додатками), відповідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4151407 (а.с. 8-16, 24-25, 36-41).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 (з додатками), у тому числі за договором №4151407 (а. с. 47-64).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Диспозицією ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як встановлено судом, договір про надання споживчого кредиту № 4151407 від 14.05.2021 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М630521, 14.05.2021 р. о 03:37:14 (а. с. 46).

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні цивільно-правові відносини у сфері кредитування, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

В частині 1 статті 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічно й стаття 629 ЦК України закріплює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов`язання та не повернув суму отриманих від ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів.

Виходячи з викладеного, встановивши обставину укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №4151407 від 14.05.2021, продовження строку користування кредитом на підставі автопролонгації відповідно до вимог пункту 4.3 договору на 90 календарних днів поспіль, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в сумі 5 000,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами за період з 14.05.2021 по 11.09.2021 в сумі 11 400,00 грн.

Крім того, в позовній заяві заявлено й вимогу про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних збитків за січень - лютий 2022 року в сумі 146,04 грн. та 3% річних за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 в сумі 23,01 грн.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Так, стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач порушив строки повернення грошових коштів та сплати процентів, а тому існують обґрунтовані підстави для стягнення на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Підсумовуючи все наведене вище в сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та в повному обсязі ТОВ «Коллект Центр» не повернуті, проценти за користування кредитом, інфляційні збитки та нараховані 3% річних не сплачені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальній сумі 16 569,05 грн. підлягають задоволенню.

Як наслідок, відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає й сплачений останнім при зверненні до суду з позовом у даній справі судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Так, в підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №3380 від 01.10.2025, витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, відповідно до яких загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 9 000,00 грн. та складається з: надання усної консультації 3 000,00 грн., складання позовної заяви для подачі до суду 6 000,00 грн. (а.с. 73-79).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

У рішеннях же від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Також, відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі №520/4012/19, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 14.06.2021 у справі №826/13244/16).

Відтак, враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки позовної заяви та направлення її до суду, з огляду на зміст позовної заяви, яку складав адвокат, яка є типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає непідтвердженим необхідність складання позовної заяви протягом 2 год. 00 хв. з оплатою по 3 000,00 грн. за годину, а також надання усної консультації тривалістю 2 год. 00 хв. вартістю по 1 500,00 грн. за годину, у зв`язку із чим суд робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги підлягають зменшенню, адже судом не встановлена їх доцільність в розмірі 9 000,00 грн., а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 258 - 259, 268, 272-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за договором №4151407 про надання споживчого кредиту від 14.05.2021 в загальній сумі 16 569,05 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000,00 грн., заборгованість з процентів за користування позикою 11 400,00 грн., інфляційні збитки 146,04 грн., 3% річних 23,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2026 р.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомир І.Г. Перекупка