Рішення № 135742927, 16.04.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 191/536/26

Номер провадження 2/184/734/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гаєвого О.В. за участю секретаря судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 12.03.2020 року між ОСОБА_2 та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» був укладений кредитний договір № 010/0983/82/852156, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Кредитний договір був укладений шляхом особистого підпису відповідача.

09.04.2020 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 114/2-31-F, за цим Договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, в тому числі і до ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_1 ) за договором № 010/0983/82/852156.

13.06.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ»» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 13-06/24, за цим Договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, в тому числі і до ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_1 ) за договором № 010/0983/82/852156.

01.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ»» та ТОВ МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 010425, за цим Договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, в тому числі і до ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_1 ) за договором № 010/0983/82/852156.

Сума заборгованості відповідача становить 34 675,88грн в т.ч.: Тіло кредиту -12 563,99грн. Відсотки - 22 111,89грн.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в окремо наданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутність, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився,однак надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позов не визнає та просив суд зменшити суми стягнення, та застосувати наслідки пропуску позовної давностиі до всіх вимог позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 12.03.2020 року між ОСОБА_2 та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» був укладений кредитний договір № 010/0983/82/852156 , згідно з умовами якого відповідач отримав на картковий рахунок 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаною угодою належним чином не виконав, не надав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

09.04.2020року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 114/2-31-F, за цим Договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, в тому числі і до ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_1 ) за договором № 010/0983/82/852156.

13.06.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ»» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 13-06/24, за цим Договором здійснюється відступлення прав вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_1 ) за договором № 010/0983/82/852156.

01.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ»» та ТОВ МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 010425, за цим договором первісним кредитором було передано ( відступлено) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новим кредитором прийнято належні первісному кредитору права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_1 ) за договором № 010/0983/82/852156.

Відповідач у відповідності до умов кредитного договору повинен щомісяця в строки, визначені Правилами здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитом, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітній період у разі порушення строків сплати заборгованості.

Позивач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 34 675,88грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується як укладення кредитного договору, так і його виконання з боку кредитора АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та враховуючі, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позикодавцю не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ, який має право вимоги до відповідача, вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 10000 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами суд керується наступним.

Згідно з п. 3 договору № 010/0983/82/852156 від 12.03.2020 року плата за користування кредитом встановлюється у вигляді 5% від власної заборгованості перед банком. Реальна річна процентна ставка 60,07% на рік.

Загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 34315 грн.

Тобто, станом на день відступлення права вимоги 01.04.2025 року розмір заборгованості, що повинен сплатити позичальник становив та залишається у позовних вимогах позивача 34675,88 грн., а саме: Тіло кредиту -12 563,99грн. Відсотки - 22 111,89грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно вимог частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути проінформованою про дійсні умови кредитування АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», які викладені в декількох значних за об`ємом документах , які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Відповідно до часини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 року у справі № 758/7781/23 зазначає, що за змістом ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечать Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача».

Вирішуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд застосовує також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20, стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

З огляду на положення ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 22111,89 грн., не є співрозмірною сумі наданого кредиту в сумі 10000,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності , є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи , оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів .

Таким чином загальний розмір заборгованості, що просить стягнути позивач необхідно зменшити з 34675,88 грн. до 25127,98 грн.

Відтак, на переконання суду, умови кредитування, а саме положення пункту кредитного договору, яким передбачено сплату базової відсоткової ставки, за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка є занадто підвищена та не відповідає критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суперечать положенням частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в силу Закону ці положення є нікчемними і до задоволення не підлягають.

Стосовно клопотання відповідача щодо можливості застосування строків позовної давності до вимог заявлених у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.3 ч.1 ст.133 ЦПК України). Положеннями частин першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Платіжною інструкцією від 18.11.2025 року №67 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3028,00 грн. Оскільки судом позов задоволено частково, на 72,46 %, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2194,08 грн. (3028,00 х 72,46 %).

На підтвердження наданих послуг позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги № 1606/25 від 16.06.2025 року; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 де вказано, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з вище наведеного, оцінивши обсяг правової допомоги у справі незначної складності, яка розглядалася у спрощеному провадженні, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розумним і справедливим буде зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до розміру у 2500 грн., які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ""МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» (04071, Україна, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок,6; Код ЄДРПОУ 45161767) заборгованість за договором 010/0983/82/852156 від 12.03.2020 р., у розмірі 25127,98 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» (04071, Україна, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок,6; Код ЄДРПОУ 45161767) сплачений судовий збір в сумі 2194,08 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий