Рішення № 135741022, 15.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/1645/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації (далі також Управління, відповідач) про

- визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, оформлене листом-повідомленням від 16.09.2025 №01-22/3558, щодо позбавлення позивача статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни»;

- зобов`язання Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області поновити (встановити) з 09.09.2025 позивачу статус «Члена сім`ї загиблого ветерана війни» відповідно до статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати позивачу відповідне посвідчення.

Позов мотивовано тим, що позивач була дружиною померлого ОСОБА_2 , який мав статус інваліда І групи, що підтверджується відповідним посвідченням, та в силу вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона, як дружина померлого, набула право на встановлені законодавством пільги, про що їй видано відповідне посвідчення. Проте, відповідач листом від 16.09.2025 №01-22/3558 просив повернути видане посвідчення, оскільки 09.09. 2025 в ході проведення перевірки дотримання вимог щодо однакового застосування законодавства під час надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни Департаментом соціальної політики Міністерства у справах ветеранів виявлено відсутність правової підстави для надання даного статусу та видачі посвідчення НОМЕР_1 від 30.06.2017, що не відповідає пункту І статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

23.02.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк від відповідача відзив на позов не надійшов.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до експертного висновку Центральної Міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 12.06.2017 № 3990, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За життя ОСОБА_2 мав статус особи ветерана війни інваліда І групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .

Позивачу видано посвідчення серія НОМЕР_1 від 30.06.2017, як особі, що має пільги встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни.

16.09.2026 відповідачем на адресу позивача направлено лист від №01-22/3558 від 16.09.2025, в якому міститься прохання про повернення у термін до 20.09.2025 неправомірно виданого посвідчення до відділу реалізації державної соціальної підтримки №1 (м. Мена) управління соціального захисту населення Корюківської РДА за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Корюківський р-н.. Чернігівська обл., оскільки статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, наданий позивачу в порушення чинного законодавства, буде скасовано. Вважаючи такий висновок відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22.10.1993 року №3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХII).

У преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно із статтею 4 Закону №3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно із пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону №3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Отже, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 у справі №520/2798/19 висновує: для встановлення позивачу статусу дружини померлого наявність обставин: наявний у померлого чоловіка статусу, зокрема, інвалід війни; визнання померлого чоловіка за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин пов`язаних з проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на дружину померлого, інваліда ІІ групи, ОСОБА_3 , який за життя користувався пільгами, встановленими для інвалідів Великої Вітчизняної війни, ветерана війни - інвалідів війни - ОСОБА_1 поширюється пункт 2 статті10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин необхідно враховувати висновки про застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд встановив, що ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК від 02.10.2000, серія МСЕ-ЧНВ № 241085.

05.10.2000 ОСОБА_2 видано посвідчення інваліда І групи серії НОМЕР_4 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни.

Позивачу видано посвідчення серія НОМЕР_1 від 30.06.2017, як особі, що має пільги встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни.

Чоловік позивача виконував обов`язки військової служби, що підтверджується копією експертного висновку Центральної МЕК МОЗ та МНС України про встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Висновок Центральної МЕК МОЗ та МНС України не скасований та є дійсним. Доказів скасування виданого ОСОБА_2 посвідчення чи позбавлення чоловіка позивача відповідного статусу відповідачем суду не надано.

За таких обставин, доводи відповідача щодо надання позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни з порушенням вимог законодавства, суд відхиляє.

Щодо правової природи листа Управління від 16.09.2025 №01-22/3558 та можливості його оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 1 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX)він регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2073-ІХ дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:

1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;

2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції;

3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;

4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) оскарження процедур публічних закупівель;

6) нагородження державними нагородами та відзнаками;

7) здійснення помилування;

8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

Отже, з аналізу положень частин першої та другої статті 1 Закону № 2073-IX убачається, що цей Закон встановлює загальні правила розгляду і вирішення адміністративних справ суб`єктами публічної адміністрації шляхом прийняття адміністративних актів та водночас визначає вичерпний перелік правовідносин, на які його дія не поширюється.

За визначеннями наведеними в пунктах 1-3 частини першої статті 2 Закону № 2073-ІХ адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд здійснює перевірку рішень суб`єктів владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам закону, дотримання меж повноважень та встановленого порядку, а також забезпечення принципу пропорційності.

Статтею 55 Конституції України гарантується право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку (частина перша статті 18 Закону № 2073-IX).

Пункт 19 частини першої статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У контексті Закону № 2073-IX адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб) (пункт 3 частини першої статті 2); процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті (пункт 10 частини першої статті 2).

Як слідує з листа від 16.09.2025 №01-22/3558, відповідач пропонує позивачу у строк до 20.09.2025 повернути неправомірно видане посвідчення до відділу реалізації державної соціальної підтримки №1 та попереджає про скасування статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, посилаючись на норми пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХIІ.

Отже, суд констатує, що спірні правовідносини регулюються не лише спеціальним законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але й Законом № 2073-IX, який було розроблено з метою забезпечення ефективного та якісного рівня законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб`єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції, та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина друга статті 12 Закону №2073-IХ).

Стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Крім того, як видно зі змісту листа від 16.09.2025 №01-22/3558, відповідач, як на підставу повернення посвідчення члена сім`ї загиблого ( померлого), посилається на норми пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХIІ, яка у свою чергу визначає перелік, хто належить до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Водночас конкретну правову норму, яка б передбачала підстави для повернення посвідчення члена сім`ї загиблого ( померлого), вказаний лист відповідача не містить.

Отже, суд дійшов висновку, що така позиція відповідача не відповідає принципам адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Право на адміністративне оскарження відповідно до Закону № 2073-IX має особа, яка вважає, що: прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси (частина перша статті 78 Закону № 2073-IX).

Частина третя статті 78 цього ж Закону передбачає, що особа може оскаржити до моменту прийняття адміністративного акта іншу процедурну дію та/або процедурне рішення у визначених законом випадках.

Отже, лист відповідача щодо повернення посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого), що передує прийняттю рішення про скасування статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, за правовою природою є процедурним рішенням у розумінні статті 78 Закону № 2073-IX.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв з порушенням вимог Закону № 2073-ІХ, тому суд дійшов висновку про наявність сукупності умов для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

У той же час, позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити (встановити) з 09.09.2025 позивачу статус «Члена сім`ї загиблого ветерана війни» відповідно до статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати позивачу відповідне посвідчення наразі є передчасними, оскільки відповідне рішення про скасування цього статусу відповідачем ще не прийнято. Відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, оформлене листом-повідомленням від 16.09.2025 №01-22/3558.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області повторно розглянути питання щодо повернення ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, з урахуванням висновків суду, наданих в цьому судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,98 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 98 коп), сплачений відповідно до квитанції від 21.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації вул. Вокзальна, 9,м. Корюківка,Корюківський район, Чернігівська область,15300 код ЄДРПОУ 03196067.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко