Рішення № 135740953, 16.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року справа № 580/2130/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дрига Л.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить (з урахування заяви вх.№13561/26 від 16.03.2026 про уточнення анкетних даних позивачки):

- визнати протиправним та безпідставними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 10.02.2026 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999 в російській федерації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди її роботи в російській федерації з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999, оскільки у зазначені періоди Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною, тому вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач, позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тому, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. За результатами розгляду доданих до заяви документів позивачу призначено пенсію за віком, проте, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи із 01.01.1992 до 13.11.1992, із 01.01.1993 до 29.08.1994, із 01.09.1994 до 08.11.1998, із 09.11.1998 до 01.06.1999, оскільки з 19.06.2023 внаслідок виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом 1058 - IV.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 02.03.2023.

Заявою від 16.06.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо надання роз`яснення з приводу незарахування стажу за 1991-1999 роки, коли позивач працювала у росії.

Листом від 14.07.2023 позивачу повідомлено, що пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 34 роки 1 місяць. Період роботи на території росії враховано до 31.12.1991, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії російська федерація припинила участь в Угоді. Для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації із 01.01.1992 до 13.11.1992, із 01.01.1993 до 29.08.1994, із 01.09.1994 до 08.11.1998, із 09.11.1998 до 01.06.1999 наразі підстави відсутні.

Надалі, листом від 13.02.2026, у відповідь на звернення позивача від 16.01.2026, відповідач повідомив, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Для України дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення припинена 19.06.2023. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав, та врахування набутого на їх території стажу здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. При призначенні пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991. Відповідно до Указів Президента України продовжено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Станом на дату розгляду заяви позивача відсутній відповідний двосторонній договір з Російською Федерацією. Враховуючи вищезазначене, законодавчі підстави для зарахування стажу за період роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 29.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999 в російській федерації відсутні.

Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 від 14.07.1982 ОСОБА_1 працювала в період:

- з 01.01.1992 до 13.11.1992 у Магазині №57 об`єднання орендних підприємств торгівлі, Центральне підприємство магазин №57 Центрального району м. Волгоград РФ, Муніципальне підприємство магазин №57 «ХЛІБ» в процесі реорганізації в ТОВ «БРАМСЕЛЬ»;

- з 01.01.1993 до 29.08.1994 у ТОВ «РіЗ»;

- з 01.09.1994 до 01.06.1999 у магазині ПАТ «Меркурій продукт сервіс».

Отже, стаж роботи позивача підтверджується записами в трудовій книжці.

Відповідачем не зараховані періоди роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 29.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999 до страхового стажу позивачу, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13.03.1992 укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Згідно статті 6 даної Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також території колишнього СРСР за час до набрання чинності даної Угоди.

Тобто, Угодою передбачено перспективне та ретроспективне регулювання, зокрема правовідносин щодо врахування до трудового стажу для цілей обчислення пенсії стажу набутого на території держав-сторін Угоди до її підписання та на території СРСР.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Проте, у статті 13 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цього Угоди не втрачають своєї сили і у разі її виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.

Отже, на спірні періоди роботи позивача з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 29.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999 поширювалась дія Угоди від 13.03.1992, яка була чинною у цей період.

Тому, відповідачем неправомірно не зараховано вказані періоди роботи до страхового стажу позивача.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999.

При цьому суд звертає увагу представника позивача на те, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.02.2026 не є індивідуальним актом відповідача, у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.02.2026 в матеріалах справи відсутнє, тоді як із тексту позовної заяви вбачається, що позивач не згодна з відмовою відповідача, викладеною саме у листі від 13.02.2026.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Прохальна частина позовної заяви не містить дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.

Тому, враховуючи, що позивач звернулась до відповідача із заявою від 16.01.2026, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999, у зв`язку із чим здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 до 13.11.1992, з 01.01.1993 до 20.08.1994 та з 01.09.1994 до 01.06.1999, у зв`язку із чим здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР