Рішення № 135740724, 15.04.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1058/25

Провадження № 2/156/22/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Комзюк Н.Н.

за участю:

секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

представника відповідача - Ракущинця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось до Іваничівського районного суду Волинської області із вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 33291,28 грн., яка складається із заборгованості за: тілом кредиту у розмірі - 23789,86 грн.; відсотками у розмірі 3076,09 грн.; по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 6425,33 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору 3028,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Відповідач умови вказаного договору належним чином не виконала, у зв`язку з чим позивач змушений звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 16.09.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача адвокат Ракущинець А.А. 14.10.2025 подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що у кредитному договорі не вказано, які саме послуги надаються за комісію, пов`язаною з наданням кредиту. Натомість з її змісту вбачається, що така є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що є обов`язком позивача за кредитними договором, тобто не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику, а тому такі умови є нікчемними. Відповідно до контррозрахунку заборгованість може складати - 13524,18 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1978,30 грн. - заборгованість по процентах. При цьому, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Долучені до справи матеріали не є первинними бухгалтерськими документами у силу відсутності усіх обов`язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів. Таким чином, відсутність вказаних документів виключає задоволення позову. Також представник позивача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 500 грн., з огляду на неспівмірність заявлених позивачем витрат.

Окрім цього, 13.01.2026 від представника відповідача адвоката Ракушинця А.А. надійшли письмові пояснення щодо зменшених позовних вимог у яких представник підтримав викладені у відзиві заперечення щодо позовних вимог.

Від представника позивача адвоката Ушакевич М.П. 25 лютого 2026 року надійшли заперечення на письмові пояснення представника відповідача щодо зменшених позовних вимог, у яких представник підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Зазначала, зокрема, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають процедурі та вимогам чинного законодавства, а пояснення сторони відповідача є неаргументованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості була зазначена у пункті 1.5 договору та додатку №1 до договору кредиту та страхування №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019. ОСОБА_1 була належним чином проінформована про всі умови договору та погодилась з ними, що підтверджується її підписами. Контррозрахунок відповідача не є зрозумілим і не підтверджує, яким саме чином відповідач дійшов таких висновків. При цьому, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» здійснено відповідний розрахунок на підставі наданих первісним кредитором даних. Позивач не здійснював видачу кредитних коштів, нарахування заборгованості за кредитним договором. Відповідно до договору факторингу до позивача перейшло тільки право вимоги за уже сформованим розрахунком заборгованості. Кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами у наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування. Умови договору відповідають чинному законодавству, а відсотки та інші платежі є пропорційними та справедливими. Зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача підтверджено випискою з його рахунку. Отже, з моменту зарахування кредитних коштів у визначеному кредитним договором розмірі на поточний рахунок клієнта банк вважається таким, що виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту, ордер-розпорядження №2 про сплату страхового платежу, виписка з рахунку підтверджують як отримання кредитних коштів, так і часткове погашення заборгованості, що також свідчить про укладання вищевказаного договору та прийняття відповідачем його умов. Сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, яка підтверджена належними доказами.

Також, 15.04.2026 від представника відповідача адвоката Ракущинця А.А. надійшли додаткові письмові пояснення, у яких він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначав, що позовна заява не містить доказів надіслання відповідачу договору, а нарахована до стягнення комісія є незаконною.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача адвокат Ракущинець А.А. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77, 79, 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 30.05.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z06.20716.005321093. Пунктами 1.2.-1.6 договору передбачено, що сума кредиту складає 33630,00 грн; кредит надається строком на 24 місяці; процентна ставка - 21,99% річних (змінювана) від залишкової суми кредиту; під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку 1 як «Інші послуги банку»; дата повернення кредиту - 30.05.2021.

Договір підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 , у якому також міститься підтвердження отримання оригіналу договору, що також засвідчено підписом ОСОБА_1 .

За наведеного необґрунтованими є твердження представника відповідача про відсутність доказів направлення ОСОБА_1 цього договору, оскільки такого обов`язку сторони не узгоджували, а оригінал кредитного договору був отриманий ОСОБА_1 30.05.2019.

Відповідно до п.1.7 договору банк надає позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 33630,00 грн. на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ІдеяБанк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 2917,67 грн. згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього договору.

Матеріали справи містять підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, який також містить всі істотні умови кредиту, зокрема щодо сплати процентів, а також графік платежів.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується ордером - розпорядженням №1 про видачу кредиту від 30.05.2019 та ордером - розпорядженням №2 про сплату страхового платежу від 30.05.2019, які містять всі необхідні реквізити, зокрема підпис виконавця та печатку банку.

Враховуючи вищенаведене, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що позивачем не підтверджено належними доказами надання їй кредитних коштів.

Зі змісту наданої виписки АТ «Ідея Банк» по особовому рахунку ОСОБА_1 , за період з 30.05.2018 по 19.12.2023, вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти та погашала заборгованість, що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» 19.12.2023 укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2023 до договору факторингу, ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019.

Крім того, 22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передає ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 22.12.2023 до договору факторингу, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення 30.05.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договору кредиту та страхування №Z06.20716.005321093 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 33630,00 грн.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст.638 ЦК України).

Також, позовна заява містить належні і допустимі докази на підтвердження того, що до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 33291,28 грн., яка складається із заборгованості за: тілом кредиту у розмірі - 23789,86 грн.; відсотками у розмірі 3076,09 грн.; по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 6425,33 грн.

Представник відповідача зазначав про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Суд погоджується з такими доводами, однак звертає увагу сторони відповідача на те, що у даному випадку нарахування відсотків проведено у межах погодженого строку кредитування, тобто по 30 травня 2021, що також погоджено сторонами у графіку платежів за кредитом.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо неправомірного нарахування заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 6425,33 грн., суд враховує наступне.

У п.1.5 договору кредиту вказано, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку 1 як «Інші послуги банку».

З п.5 паспорту споживчого кредиту, який є додатком № 1 до договору кредиту та страхування №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019 слідує, що відповідачу нараховано 16782,36 грн. плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з цим, матеріали справи не містять переліку послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту та за які банком встановлена плата за обслуговування кредиту, а також які відповідач отримала від банку.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 6425,33 грн., є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Відповідно до здійсненого представником відповідача контрозрахунку заборгованість відповідача, з врахуванням сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок тіла кредиту, становить 15502,48 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13524,18 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 1978,30 грн.

Суд відхиляє контррозрахунок сторони відповідача, оскільки такий розрахований із порушенням умов кредитного договору. Так, зміна порядку нарахування відсотків внаслідок зарахування сум плати за обслуговування кредитної заборгованості до тіла кредиту та збільшення суми щомісячного погашення не відповідає узгодженим сторонами у графіку кредитного договору сумам щомісячних платежів. Відсотки нараховуються на суму фактичної непогашеної заборгованості, а умовами кредитного договору не передбачено автоматичної зміни графіку платежів у разі такого зарахування.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала належним чином, тому суд вважає обґрунтованим вимоги у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 23789,86 грн. та відсотків у розмірі 3076,09 грн.

Разом з цим, з розрахунку заборгованості вбачається, що на погашення заборгованості відповідачем внесено 26160,00 грн., з них 10357,03 грн. зарахувалось на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, підстав для стягнення якої суд не вбачає, а тому заборгованість відповідача підлягає перерахунку з віднесенням сплачених в рахунок плати за обслуговування кредитної заборгованості коштів у погашення тіла кредиту, що становить 13432,83 грн. (23789,86 - 10357,03 = 13432,83).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019 у розмірі 16508,92 грн., з яких 13432,83 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 3076,09 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов?язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (16508,92 грн (розмір задоволених вимог) х 100 % / 33291,28 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 49,59% задоволених вимог; 3028,00 грн х 49,59%/100 = 1501,58 грн. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на корить позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., слід зазначити наступне.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416; копію довіреності від 22.01.2025; копію договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Правничий курс», відповідно до умов якого об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору; копії додаткової угоди №1/1 від 01 липня 2024 року до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024; копію акта №1 від 16.06.2025 приймання-передачі реєстру боржників ТОВ «ФК «Профіт Капітал», відповідно до якого доручило АО «Правовий курс» здійснити підготовку документів щодо боржника ОСОБА_1 ; копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 24.07.2025 відповідно до якого вартість послуг, а саме проведення консультацій з клієнтом, вивчення документів та подання позовної заяви до суду у справі за кредитним договором №Z06.20716.005321093 (боржник ОСОБА_1 ), склала 7000,00 грн.; копію платіжної інструкції в національній валюті №1496 від 24.07.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплатило АО «Правовий курс» 189000,00 грн за послуги по стягненню заборгованості згідно акту №1 від 24.07.2025 за договором №02-24 від 01.07.2024.

Вищенаведені документи оцінюються судом, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наслідками розгляду цієї справи позовні вимоги судом задоволено на 49,59%, отже судові витрати сторін на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 3471,30 грн. (7000,00 х 24,62%/100 17/100=3471,30).

Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву вказала, що сума витрат позивача на правничу допомогу є неспівмірною, завищеною і не відповідає розумності, об`єму виконаної роботи, а тому просила суд зменшити її розмір до 500,00 грн., у зв`язку з недотриманням вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягу та часу, витраченого на її виконання.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. З огляду на викладене вище, суд вважає наявними підстави для відмови у відшкодування за рахунок відповідача повністю всієї суми заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність таких витрат вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні. Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Таким чином, суд, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат та враховуючи складність справи, докази у справі, їх необхідність, обсяг наданих послуг та виконані роботи, а також заявлені позовні вимоги і розмір їх задоволення, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціною позову, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалістю судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 2500 гривень.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором №Z06.20716.005321093 від 30.05.2019 у розмірі 16508,92 гривень, з яких 13432,83 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 3076,09 гривень сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1501,58 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 гривень.

У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ 39992082, адреса: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16.04.2026.

Суддя Н.Н. Комзюк