Рішення № 135740045, 16.04.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19200/25

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.07.2025 №58/в про відмову у при значенні і виплаті, ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що, настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як особі яка отримала травму під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 25% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024.

В обґрунтування позову зазначив, що 14.12.2023 він був звільнений з військової служби та є учасником бойових дій. Отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму. Поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 10%. В подальшому після переогляду, позивачу встановлено 25% втрати працездатності, у зв`язку з чим, позивач звернувся до Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини. За результатом розгляду заяви, позивач отримав рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що позивача звільнено з військової служби 14.12.2023, а 03.06.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Позивач вважає протиправним рішення комісії від 18.07.2025 №58/в про відмову у при значенні і виплаті, позивачу одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що, настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, як таке, що прийняте без врахування усіх обставин справи.

Міністерство оборони України надало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило, що згідно з пунктом 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, днем виникнення права на допомогу є дата огляду, зазначена у довідці МСЕК. Відповідно до довідки серії 12ААА №108300 від 03.06.2024, позивачу встановлено 25% втрати працездатності з 05.04.2024. Водночас, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 14.12.2023, а отже, юридично значуща дата 03.06.2024 виходить за межі тримісячного строку, встановленого законом. Чинне законодавство не містить положень про можливість поновлення або продовження цього строку. Міністерство оборони України діяло не в межах власного розсуду, а у відповідності до прямої норми закону, що зобов`язує відмовити у виплаті у разі пропуску строку, отже вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом №58/в від 08.07.2025 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , є законним та обґрунтованим. Просить відмовити у задоволенні позову.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 24.01.2025 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією та є учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2016.

Встановлено, що відповідно до довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 01.02.2023 №488, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_1 13.11.2022 здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму. Поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 14.12.2022 №360 (по стройовій частині) ОСОБА_1 звільнено наказом командира Військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 11.12.2023 №56-РС у відставку за п.п. "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 14.12.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

19.12.2023 позивач був направлений на МСЕК відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2023 №296.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААА №1081 від 19.01.2024 ОСОБА_1 встановлено з 03.11.2023 10% втрати працездатності відповідно внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Позивач не погодився з вказаним визначенням ступеня втрати працездатності та 08.02.2024 звернувся до КОЗ "Хмельницький ОЦ МСЕК" щодо перегляду рішення та направлення до ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" у м.Дніпро для стаціонарного обстеження.

Відповідно довідки МСЕК серії 12ААА №108300 від 03.06.2024 ОСОБА_1 встановлено з 05.04.2024 25% втрати працездатності відповідно внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Відповідно довідки МСЕК серії 12ААА №108300 від 03.06.2024 ОСОБА_1 встановлено з 05.04.2024 - 25% втрати працездатності відповідно внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Позивач не погодився з вказаним визначенням ступеня втрати працездатності та 03.06.2024 звернувся до КОЗ "Хмельницький ОЦ МСЕК" щодо перегляду рішення та переогляду в ДЗ "Центральна МСЕК МОЗ України".

28.08.2024 згідно виписки із акта огляду №1452 в ДЗ "Центральна МСЕК МОЗ України" підтвердила висновок КОЗ "Хмельницький ОД МСЕК" про встановлення 25% втрати працездатності.

В подальшому позивач, ОСОБА_1 , через ІНФОРМАЦІЯ_2 подав заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, до якої долучено копію довідки МСЕК серії 12ААА №108300 від 03.06.2024 про встановлення з 05.04.2024 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

За результатами розгляду поданих документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 08.07.2025 №58/в про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, посилаючись на те, що згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненої з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з її військової служби, водночас, позивача звільненої військової служби 14.12.2023, а ступінь втрати працездатності 25% внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, встановлено 03.06.2024, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом №2011-XII.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Положеннями статті 16-1 Закону №2011-ХІІ визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Пунктом 3 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком №975.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку №975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з пунктом 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Практика Верховного Суду стосовно застосування Порядку №975 сформована, зокрема, у постановах від 27.05.2021 у справі №520/9807/2020, від 24.06.2021 у справі №120/1985/20-а, від 18.05.2022 у справі №500/423/19, від 18.05.2022 у справі №500/423/19, від 25.07.2022 у справі №380/6447/20 та від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.

Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Суд зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024, повертаючи справу №540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

З матеріалів справи суд встановив, що тривала процедура визначення ступеня втрати працездатності була безпосередньо пов`язана з необхідністю належного документального підтвердження характеру та наслідків поранення, отриманого 13.11.2022, а саме - вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму та в подальшому, ВДТБ легень (інфільтративний). В результаті чого позивач був змушений повторно проходити військово-лікарську комісію.

За таких обставин суд приходить до переконання, що пропуск строку звернення за отриманням допомоги є поважним, оскільки він об`єктивно зумовлений недоліками у медичній документації та процедурними особливостями встановлення ступеня втрати працездатності які не перебували під контролем позивача та не залежали від його волі.

При цьому, отримавши довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №108300 від 03.06.2024 про встановлення з 05.04.2024 25%, позивач одразу ж звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Відтак, ступінь втрати працездатності позивачу первинно встановлено з 03.11.2023, при цьому присічний строк, визначений статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивачем не порушено.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.07.2025 №58/в про відмову у при значенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, є протиправним, а отже вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою 25% працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, суд зазначає таке.

Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 виходив лише з того, що останнім пропущено тримісячний термін після звільнення з військової служби. Тобто, по суті заява розглянута не була, відповідач не надавав оцінки по суті поданих документів.

Суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що відмова відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із частковою втратою працездатності, зумовлена пропуском тримісячного строку з моменту звільнення з військової служби, і відповідачем не встановлювались інші обставини щодо наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги та пакету документів, суд, з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає належним способом захисту прав позивача зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із частковою втратою 25% працездатності, без встановлення інвалідності, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини на підставі поданої заяви та пакету документів, з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.07.2025 №58/в про відмову у при значенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із частковою втратою 25% працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини на підставі поданої заяви та пакету документів, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 квітня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ) Відповідач:Комісія Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (вул. Повітрофлотська, 6, м. Київ, 03193 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя В.В. Матущак