Рішення № 135740027, 15.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м.Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 квітня 2026 року №520/800/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Височанську селищну раду щодо надання неповної та недостовірної інформації на запит про надання публічної інформації від 08.01.2025;

- зобов`язати Височанську селищну раду надати повну інформацію на запит №8 ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 08.01.2025;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Височанської селищної ради Харківської області витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.01.2025 звернувся до Височанської селищної ради з письмовим запитом №8 на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію щодо повного переліку кладовищ, які знаходяться на території Височанської селищної ради, інформацію щодо утримання і санітарного упорядкування цих кладовищ. Листом від 09.01.2025 року №02-22/104 відповідач надав відповідь на інформаційний запит. Однак, на думку позивача, відповідь Височанської селищної ради не містить повної та достовірної інформації на запит, не відповідає ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у зв`язку з чим порушує його право на доступ до публічної інформації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав через ЄСІТС "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що інформаційний запит позивача за №8 від 08.01.2025 опрацьований відповідачем та у встановлені законом терміни надано на електронну адресу В.Міщенка відповідь листом від 09.10.2025 вих.№104/02-22 (та листом від 14.01.2025 вих.№135/02-22 направлено додаткову відповідь). Крім того, відповідач у відзиві заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу, зазначаючи про їх безпідставність, недоведеність та завищену вартість.

Представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якому не погодився з правовою позицією відповідача, вказав, що додаткова відповідь від 14.01.2025 №135/02-22 не розкриває всією інформації, запитувану в запиті від 08.01.2025 №8.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , 08.01.2025 звернувся до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області з письмовим запитом на отримання публічної інформації №8, в якому, з посиланням на статті 5, 6, 13 Закону України "Про доступ ло публічної інформації", статей 5,6 Закону України "Про інформацію" просив у визначений законом строк надати наступну інформацію, що становить суспільний інтерес:

1) надати повний перелік кладовищ, які знаходяться на території Височанської селищної ради, зазначивши їх місце розташування (адреса, кадастровій номер, координати);

2) повідомити, чи розглядалась та затверджувалась на пленарному засіданні Височанської селищної ради (виконавчого комітету) програма щодо утримання кладовищ та інших місць поховань.

3) якщо так, надати копію відповідного рішення про затвердження програми щодо утримання кладовищ та інших місць поховань та копію програми;

4) якщо так, надати інформацію та посилання щодо офіційного оприлюднення програми утримання кладовищ та інших місць поховань;

5) якщо ні, повідомити причини даної бездіяльності Височанської селищної ради;

6) повідомити, хто відповідальний за утримання і санітарне упорядкування діючих (недіючих) кладовищ в населених пунктах Височанської селищної ради та надати копію відповідного розпорядження (рішення);

7) повідомити, суму коштів, виділених з місцевого бюджету Височанської селищної ради на утримання та забезпечення благоустрою кладовищ та інших місць поховань на території Височанської селищної ради на 2025 рік.

Листом від 09.01.2025 року №02-22/104 Височанська селищна рада повідомила позивача, що на території Височанської селищної ради відсутні кладовища. На XLIX сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 20 грудня 2024 року було затверджено "Порядок функціонування та утримання місць поховання на території Височанської територіальної громади". Зазначена інформація оприлюднювалась на офісному сайті Височанської селищної ради. У штатному розписі Височанської селищної ради передбачено чотири робітника з обслуговування місць поховань. Щодо суми коштів, виділених з бюджету Височанської селищної ради у 2025 році, інформацію, що кошти на утримання та забезпечення благоустрою місць поховань не виділялись". Також в якості додатку до листа, відповідачем надано копію рішення від 20.12.2024.

14.01.2025 відповідач додатково направив на електронну адресу позивача відповідь на запит №8 на отримання публічної інформації за №02-22/135, в якому по суті поставлених питань повідомив:

1. Щодо пункту 1 запиту. Надати повний перелік кладовищ, які знаходяться на території Височанської селищної ради не можливо, оскільки кладовища, в розумінні термінів визначених законом України "Про поховання та похоронну справу" на території Височанської селищної ради відсутні;

2. Щодо пункту 2, 3, 4 запиту. На пленарних засіданнях Височанської селищної ради та на засіданнях виконавчого комітету Височанської селищної ради не розглядалась та не затверджувалась програма щодо утримання кладовищ та інших місць поховання, тому надати копію рішення про затвердження вищезазначеної програми та копію самої програми, а також надати адресу посилання оприлюднення цих документів на офіційному вебсайті Височанської селищної ради не можливо;

3. Щодо пункту 5. Діюче законодавство не зобов`язує органи місцевого самоврядування приймати місцеві цільові програми під кожен напрямок. Згідно п.22 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністартитвно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

4. Щодо пункту 6. Височанською селищною радою відповідальні особи за утримання і санітарне упорядкування діючих (не діючих) кладовищ в населених пунктах Височанської селищної ради не призначались, тому надати копію відповідного розпорядження неможливо;

6. Щодо пункту 7. З місцевого бюджету Височанської селищної ради на утримання та забезпечення благоустрою кладовищ та інших місць поховань на території Височанської селищної ради на 2025 рік кошти не виділялися.

Вважаючи, що відповідач не надав повну та достовірну інформацію на інформаційний запит, чим на думку позивача, порушив його права та законні інтереси, останній звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі за текстом - Закон №2939-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.

При цьому, Законом №2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Вимоги щодо запиту на інформацію встановлені частиною 5 статті 5 Закону України №2939-VI.

Так, запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Частина 1 ст. 20 Закону №2939-VI зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону №2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону).

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону №2939-VI).

У силу ч.3 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За приписами ч.4 ст.22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. При цьому, незалежно від результатів розгляду запиту про надання інформації (його задоволення чи відмова в задоволенні, відстрочка в задоволенні, перенаправлення належному розпоряднику, тощо) такий суб`єкт зобов`язаний проінформувати про це заявника з дотриманням вимог.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач 08.01.2025 звернувся до Височанського селищного голови з запитом №8 на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити повний перелік кладовищ на території Височанської селищної ради, зазначивши їх місце розташування (адреса, кадастровий номер та координати), надати інформацію щодо затвердженої програми утримання кладовищ (за наявності), рішення про її затвердження або посилання на ці документи в інтернет-ресурсах, відповідального за утримання і санітарне упорядкування кладовищ, суму коштів, виділених з місцевого бюджету на їх утримання.

Височанська селищна рада Харківського району Харківської області надала позивачу відповідь на його запит листом від 09.01.2025 №02-22/104 та від 14.01.2025 №02-22/135, в якому зазначила, що на території Височанської селищної ради відсутні кладовища, програма щодо утримання кладовищ та інших місць поховання не затверджувалась, відповідне рішення селищної ради відсутнє, відповідальні особи за утримання ті санітарне упорядкування діючих кладовищ в населених пунктах Височанської селищної ради не призначались, кошти з місцевого бюджету територіальної громади на утримання та забезпечення місць поховань не виділялись.

Разом з тим, до листа від 09.01.2025 №02-22/104 відповідачем надано копію рішення Височанської селищної ради від 20.12.2024 "Про затвердження Порядку функціонування та утримання місць поховань на території Височанської селищної територіальної гроимади".

Суд зазначає, що загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання Закону України "Про поховання та похоронну справу" від 10.07.2003 №1102-IV (далі за текстом - Закон №1102-IV).

Стаття 2 Закону №1102-IV визначає, місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих.

Відповідно до статті 8 Закону №1102-IV, організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

При цьому, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд зазначає, що на органи місцевого самоврядування, зокрема й Височанську селищну раду Харківського району Харківської області в межах її повноважень Законом №1102-IV покладено обов`язок щодо відведення земельних ділянок для розміщення місць поховань, їх утримання в належному стані, виділення коштів з місцевого бюджет на ці цілі тощо.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що на території Височанської територіальної громади розташовані три кладовища: в смт Бабаї, смт Покотилівка та смт Високий, що підтверджується координатами сервісу Google Maps.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20 червня 2023 року у справі №420/4540/22 (адміністративне провадження № К/990/32869/22), дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших ресурсів, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що надана відповідачем ОСОБА_1 в листах від 09.01.2025 та від 14.01.2025 інформація про відсутність на території Височанської селищної ради кладовищ (інших місць поховань) суперечить наявним у справі доказам та приписам чинного законодавства у сфері діяльності з поховання померлих.

На переконання суду, зміст листів відповідача від 09.01.2025 та від 14.01.2025 не містить конкретної відповіді по суті поставлених у заяві позивача запитань, що свідчить про те, що відповідач не розглянув належним чином заяву позивача від 08.01.2025 та не надав точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1, 9 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн до суду надано копії наступних документів: договору №10/01/25 про надання правничої допомоги від 10.01.2025; ордер серії АІ №1778235 від 10.01.2025 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Івахненком Максимом Андрійовичем; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Івахненка Максима Андрійовича серії ДН №5535 від 13.06.2019, виданого Радою адвокатів Донецької області; детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 02.02.2025; рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 02.02.2025.

Дослідивши подані позивачем документи щодо надання правничої допомоги позивачу судом встановлено, що згідно з договором про надання правничої допомоги №10/01/25 від 10.01.2025, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Івахненком Максимом Андрійовичем, останній протягом визначеного в договорі терміну зобов`язується надавати клієнту за винагороду (гонорар) юридичні послуги зі складання необхідних процесуальних документів, з представництва і захисту його (клієнта) прав і законних інтересів в системі загальних судів України, у справі клієнта щодо складання та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду з питання оскарження протиправних дій та бездіяльності Височанської селищної ради щодо надання неповної інформації на запит №8 від 08.01.2025.

Вищезазначеним Договором сторонами визначено розмір оплати праці (гонорару) адвоката, а саме 6000,00 грн (п.5.1. Договору)

Згідно детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 02.02.2025, адвокатом надані наступні види правничої допомоги:

1) вивчення питання клієнта, формування позиції та консультування - 1 год.;

2) опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики - 2 год.;

3) складання та подання позовної до Височанської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - 3 год.;

4) ознайомлення з відзивом на позов, підготовка, складання та подання відповіді на відзив відповідача по справі №520/800/25 - 2 год.

Загальний час роботи адвоката складає 8 годин. Загальна вартість послуг адвоката - 6000,00 грн.

Згідно наданого рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 02.02.2025, сума гонорару сплачується клієнтом протягом тридцяти днів з часу набуття законної сили рішенням суду по справі № 520/800/25.

Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні у позивача.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.

Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За обставин цієї справи суд, окрім вищенаведеного, також враховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребує значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.2, 17, 134, 139, 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул.Бульварна, буд.12, смт Високий, Харківський район, Харківська область, 62459, код ЄДРПОУ 04396503) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Височанську селищну раду щодо надання неповної та недостовірної інформації на запит про надання публічної інформації від 08.01.2025.

Зобов`язати Височанську селищну раду надати повну інформацію на запит №8 ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 08.01.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул.Бульварна, буд.12, смт Високий, Харківський район, Харківська область, 62459, код ЄДРПОУ 04396503) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 15 квітня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО