Рішення № 135739513, 16.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Справа № 480/7628/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7628/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04 вересня 2025 року № 211530007872 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 10.10.1983 по 19.03.1984 та з 25.08.1996 по 28.07.1997, та до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 27.08.2025 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.07.2004 № 339 за період з 01.08.1991 по 31.07.1996, яка видана ВАТ «Шахтобудівельне управління № 2.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІ з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020. Однак, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області (далі - відповідач) від 04 вересня 2025 року № 211530007872 у призначенні пенсії було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 23.09.1998 з 25.08.1996 по 28.07.1997, оскільки записи про роботу зроблено раніше дати видачі дубліката трудової книжки та відсутня назва організації, в якій працював заявник; згідно довідки робота в колгоспі з 10.10.1983 по 19.03.1984 довідка не містить номер і дату видачі та відсутні дані про фактично відпрацьовані вихододні; період ведення підприємницької діяльності з 01.03.2022 по 23.06.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату внесків до Пенсійного фонду України. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996 згідно довідки від 15.07.2004 N 149, оскільки довідка не відповідає додатку N° 5 Порядку N 637, відсутнє посилання на Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджені списки виробництв, робіт професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинних на період роботи та відсутнє посилання на статтю 50 Закону N 1058». Позивач/представник позивача не погоджується з даним рішення відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його права. При цьому зазначає, що має право на призначення пенсії за віком, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія даної ухвали була направлена відповідачу через систему "Електронний суд" та отримана ним 10.10.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 46). Проте вимоги суду не виконано, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №957/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 4-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату від 14.01.2026 №457 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/7628/25.

Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Павлічек В.О.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження судді Павлічек В.О. Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином завірені копії пенсійної справи позивача (РНОКПП НОМЕР_2 ), в тому числі, заяву про призначення пенсії від 27.08.2025 року, розписку-повідомлення та розрахунок стажу.

Копія даної ухвали була направлена відповідачу через систему "Електронний суд" та отримана ним 20.01.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 54). Проте відзиву на позовну заяву суду надано не було.

При цьому на виконання вимог суду, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області через систему "Електронний суд" надано суду витребувані докази (а.с. 63-91).

Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач 27.08.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1 -р/2020 (а.с. 77-79).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 04.09.2025 року № 211530007872 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 65).

При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 60 років 05 місяців. Страховий стаж згідно наданих документів - 18 років 11 місяців 10 днів. Пільговий стаж особи по Списку №1 відсутній.

Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_3 від 23.09.1998 з 25.08.1996 по 28.07.1997, оскільки записи про роботу зроблено раніше дати видачі дубліката трудової книжки та відсутня назва організації в якій працював заявник; згідно довідки робота в колгоспі з 10.10.1983 по 19.03.1984 довідка не містить номер і дату видачі та відсутні дані про фактично відпрацьовані вихододні; період ведення підприємницької діяльності з 01.03.2022 по 23.06.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Водночас вказано про те, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996 згідно довідки від 15.07.2004 №149, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку № 637, відсутнє посилання на Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджені списки виробництв, робіт професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинних на період роботи та відсутнє посилання на статтю 50 Закону № 1058.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ) (далі по тексту - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а, зокрема, для чоловіків - 50 років.

Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом а якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років.

З 01.01.2004 року набув чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувались п. а статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Також, у пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:

застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. а ст.13 Закону України №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 зазначив, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021 року.

Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 16.06.2025 року по справі № 200/4104/24.

З оскаржуваного рішення, суд вбачає, що пільговий стаж особи по Списку №1 відсутній. При цьому до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996 згідно довідки від 15.07.2004 №149, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку № 637, відсутнє посилання на Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджені списки виробництв, робіт професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинних на період роботи та відсутнє посилання на статтю 50 Закону № 1058.

Тобто фактично до пільгового стажу позивача не було зараховано період з 04.01.1985 по 12.08.1996 у зв`язку з не прийняттям до уваги довідки від 15.07.2004 №149, з підстав відсутності посилання на списки чинні на період роботи та статтю 50 Закону № 1058.

Проте суд зазначає, що статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Матеріалами справи, зокрема, копією дубліката трудової книжки позивача, підтверджується період його роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996 на посадах учень прохідника та підземного прохідника у ВАТ "Шахтобудівельне управління №2" (далі по тексту - ВАТ "АК"Свема") з повним робочим днем під землею (а.с. 17-19).

Зауваження щодо її оформлення у відповідача відсутні, відповідно до розрахунку стажу, спірний період роботи зарахований відповідачем до страхового стажу позивача (а.с. 87).

Відтак суд зазначає, що дублікат трудової книжки позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача з 04.01.1985 по 12.08.1996 на посадах учня прохідника та підземного прохідника у ВАТ "Шахтобудівельне управління №2", яка надає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того у матеріалах пенсійної справи, копії якої було надано суду, міститься довідка ВАТ "Шахтобудівельне управління №2" від 15.07.2004 року № 149, в якій зокрема, зазначено, що посада підземного прохідника відноситься до списку №1, розділу 1, підрозділу 1, пункту "а", код професії 1010100а постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с. 72).

Водночас судом враховано, що Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже відповідальність за повноту оформлення бухгалтерських документів та іншої документації на підприємстві покладається на підприємство, відтак, відсутність посилання на списки чинні на період роботи та статтю 50 Закону № 1058, не може бути підставою для виключення спірних періодів роботи з пільгового стажу позивача.

А відтак суд зазначає, що не приймаючи до уваги довідку ВАТ "Шахтобудівельне управління №2" від 15.07.2004 року № 149 при обчисленні пільгового стажу позивача, з підстав відсутності посилання на списки чинні на період роботи та статтю 50 Закону № 1058, допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача.

Крім того пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.

Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 1, який був чинний у цей період.

Згідно підрозділу "Подземные работы" розділу І "Горные работы" (мовою оригіналу) Списка 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, до Списку 1 відноситься "Все рабочие, инженерно - технические работники и служащие, занятые полный рабочий день на подземных работах по добыче угля, руды, сланца, нефти, озокерита, газа, графита, асбеста, соли, слюды и других рудных и нерудных ископаемых, в геологоразведке, на дренажных шахтах, на строительстве шахт, рудников и других подземных сооружений, а также все работники, занятые полный рабочий день под землей на обслуживании указанных выше рабочих и служащих (медперсонал подземных здравпунктов, работники подземной телефонной связи и т.д.)" (мовою оригіналу).

Відповідно до позиції 1010100а "Подземные работы в шахтах, рудниках и на приисках по добыче полезных ископаемых; в геологоразведке; на дренажных шахтах; на строительстве шахт, рудников, приисков" підрозділу 1 "Горные работы" розділу XXIV. "Атомные энергетика и промышленность" Списка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 г. N 10, до Списку 1 відноситься "Все рабочие, занятые полный рабочий день на подземных работах" (мовою оригіналу).

Також відповідно до позиції 1010100а підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень" розділу I "Гірничі роботи" Списка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах) (яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36), до Списку 1 відносяться "Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах".

Отже всі посади у спірні періоди входили до Списку № 1 та давали позивачу право на пенсію на пільгових умовах.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно при обчисленні пільгового стажу позивача не прийнято до уваги довідку ВАТ "Шахтобудівельне управління №2" від 15.07.2004 року № 149 та, відповідно, не зараховано до його пільгового стажу період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996.

Водночас суд зазначає, що оскільки з матеріалів справи, а саме з копії дубліката трудової книжки НОМЕР_3 та довідки про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.07.2004 року № 149, виданої ВАТ "Шахтобудівельне управління №2" (а.с. 111 (зворотній бік), судом встановлено, що позивач, у спірний період, працював на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, а саме: з 04.01.1985 по 12.08.1996 (а.с. 17-19, 22, 71, 88-90), в даному випадку до позивача підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_3 від 23.09.1998 з 25.08.1996 по 28.07.1997, оскільки записи про роботу зроблено раніше дати видачі дубліката трудової книжки та відсутня назва організації, в якій працював заявник.

На момент заповнення дубліката трудової книжки позивача (23.09.1998 року) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 (далі по тексту - Інструкція № 58).

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

При цьому пунктами 2.11-2.12 Інструкції № 58 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що при заповненні як трудової книжки, так і дублікату трудової книжки, на першій сторінці в графі «дата заповнення» проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалась трудова книжка.

Нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі «Дата заповнення» дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником. Крім того, графа «дата заповнення» в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб, які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу було видано дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 , у якому в графі «Дата заповнення» вказано дату 23.09.1998 року. При цьому записи, зроблені у дублікаті трудової книжки в частині періодів роботи позивача до 23.09.1998 року вчинені коректно, відтак, з їх змісту можливо встановити відомості про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчих документів, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність назви організації, в якій працював заявник з 25.08.1996 по 28.07.1997, суд зазначає наступне.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

А відтак суд зазначає, що відсутність у дублікаті трудової книжки назви організації, в якій працював заявник з 25.08.1996 по 28.07.1997 не може бути самостійною підставою неврахування зазначеного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність заповнення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Крім того судом враховано, що запис про звільнення позивача 28.07.1997 року засвідчений підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою Приватного малого підприємства "РОСЬ" (а.с. 18).

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача згідно довідки роботи в колгоспі з 10.10.1983 по 19.03.1984, оскільки довідка не містить номер і дату видачі та відсутні дані про фактично відпрацьовані вихододні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. При цьому, якщо член колгоспу не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю у визначеному Законом порядку.

Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.

Також, суд враховує встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.

Однак, позивачем трудової книжки колгоспника до пенсійного органу та суду не надано, а дублікат трудової книжки від 23.09.1998 не містить записів про трудову участь позивача в колгоспі з 10.10.1983 по 19.03.1984 (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Не містить таких даних і надана позивачем довідка від 12.04.1984 року (а.с. 20).

При цьому суд вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що позивач членом колгоспу «Таврія» не був, а працював там на підставі трудового договору, що підтверджується довідкою про роботу в колгоспі від 12.04.1984 (яка не є трудовою книжкою колгоспника), оскільки в матеріалах справи відсутній будь-які докази, які б підтверджували, що позивач в колгоспі «Таврія» працював за трудовим договором. В наданій довідці від 12.04.1984 дана інформація також відсутня.

Судом враховано, що Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 зазначив, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності), то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

А відтак, суд зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.10.1983 по 19.03.1984 в колгоспі «Таврія».

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.09.2025 року № 211530007872 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 25.08.1996 по 28.07.1997 року.

Водночас суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 10.10.1983 по 19.03.1984.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 27.08.2025 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.07.2004 № 339 за період з 01.08.1991 по 31.07.1996, яка видана ВАТ «Шахтобудівельне управління № 2, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний та спеціальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу та спеціального стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 27.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

А відтак позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 27.08.2025 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.07.2004 № 339 за період з 01.08.1991 по 31.07.1996, яка видана ВАТ «Шахтобудівельне управління № 2, задоволенню не підлягає.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суму судового збору в розмірі 484,48 грн., сплаченого згідно платіжної інструкції від 06.10.2025 (а.с. 41).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.09.2025 року № 211530007872 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, період роботи з 04.01.1985 по 12.08.1996 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 25.08.1996 по 28.07.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 27.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек