Рішення № 135738417, 16.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 рокусправа № 380/21240/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 913170139346 від 27.08.2025 про відмову в перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як члену сім`ї репресованої особи, починаючи з 20.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є членом сім`ї, яку було примусово переселено і в подальшому реабілітовано згідно Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі Відповідач 1) із заявою щодо перерахунку підвищення пенсії згідно пункту г Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №913170139346 від 27.08.2026 відповідач відмовив позивачу у перерахунку, мотивуючи тим, що він народився в місцях переселення, а не був примусового переселений разом із сім`єю. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 28.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 1 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом № 1058. Відповідно до архівної довідки Управління міністерства внутрішніх справ від 09.05.1959 № 012202, ОСОБА_2 , 1923 року народження відбував покарання у виправно трудових таборах з 13.11.1948 по 28.12.1954 на підставі рішення Особливої Наради при МДБ СРСР від 28.05.1949; ОСОБА_3 , 1927 року народження відбувала покарання з 05.02.1945 по 14.08.1954 на підставі рішення воєнного Трибуналу військ НКВД Рівненської області від 18.08.1945. Знаходились на спецпоселенні до 20 травня 1959 року. На підставі ст. 1 Закону України «Про реабалатацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реабілітовані. Вказане засвідчується довідками прокуратури Львівської та Рівненської областей. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.03.1955 укладено шлюб, що пітверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 09.03.1955. В цих двох вищезазначених довідках нічого не зазначено про реабілітацію ОСОБА_1 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Транспортний, Тенькінського району, Магаданської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 22.12.1955 відділом ЗАГС селища ім. Тимошенко Тенькінського району, Магаданської області, також ці довідки є відсутні у матеріалах пенсійної справи, також інші документи про реабілітацію позивача згідно чинного законодавства відсутні. Відповідно до вищезазначеного, ОСОБА_1 не є ні репресованою особою, який зазнав репресій з мотивів та у формах, визначених Законом № 962 (зі змінами) якого в подальшому було реабілітовано, ні не є членом сім`ї репресованої особи, якого було примусово переселено на спецпоселення, оскільки на момент здійснення репресій 05.02.45 по 28.12.1954 році не проживав з репресованою особою чи з членом сім`ї репресованої особи однією сім`єю і не був пов`язаний спільним побутом, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Транспортний, Тенькінського району, Магаданської області. За документи, які засвідчують, що особа визнана реабілітованою, приймаються копія посвідчення реабілітованого завірена в установленому порядку та довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанова про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення, тому проводити перерахунок відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення підстав немає..

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, вважає доводи відповідача 1 необгрунтованими, просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.12.1955, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 09.03.1977, ОСОБА_3 присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

Управлінням внутрішніх справ видано архівну довідку №012202 від 09.05.1959, в якій зазначено, ОСОБА_2 , 1923 року народження відбував покарання у виправно трудових таборах з 13.11.1948 по 28.12.1954 на підставі рішення Особливої Наради при МДБ СРСР від 28.05.1949; ОСОБА_3 , 1927 року народження відбувала покарання з 05.02.1945 по 14.08.1954 на підставі рішення воєнного Трибуналу військ НКВД Рівненської області від 18.08.1945.

Згідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 22.12.1955 відділом ЗАГС селища ім. Тимошенко Тенькінського району, Магаданської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народився в с. Транспортний, Тенькінського району, Магаданської області.

Згідно довідки прокуратури Львівської області від 29.05.1995 №І3/4493р-95, ОСОБА_2 , засудженого за ст. 20,54-ІА КК УРСР, реабілітований.

Згідно довідки прокуратури Рівненської області від 27.01.1992 №13968, ОСОБА_3 звільнена з спецпоселення 14.08.1954.

Рішенням Національної комісії з реабілітацій від 27.11.2025 визазно ОСОБА_1 потерпілим від репресій.

20.08.2025 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту г статті 77 Закону України №1788-ХІІ.

За принципом екстериторіальності заява була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.08.2025 року №913170139346 відмовлено у перерахунку пенсії. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, оскільки заявник народився в місцях переселення, а не був примусово переселений разом зі сім`єю, право на встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII), дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону №962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Статтями 3, 4 Закону №962-XII, у редакції до 05.05.2018, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями. Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №962-XII, у вказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 внесено ряд суттєвих змін до Закону №962-ХІІ, а також викладено в новій редакції, зокрема, назву закону "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", преамбулу та статей 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962-ХІІ.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" із змінами внесеними Законом №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 6 Закону №962-XII, реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 року №1788-XII, призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом №1788-ХІІ. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Водночас, нормами підпункту 2 пункту 4 Постанови №654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Стаття 8 Конституції України гарантує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підпункту 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008, зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а, від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а, від 16.01.2020 у справі №446/1535/16-а, від 24.10.2019 у справі №446/1526/16-а, від 02.10.2019 у справі №446/1542/16-а.

Суд встановив, що позивач, народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місцях спецпоселення - с. Транспортний, Тенькінського району, Магаданської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (актовий запис №188 від 22.12.1955 року). Батьком позивача був ОСОБА_2 , 1928 р.н., а матір`ю ОСОБА_3 , 1929 р.н., які із своїми сім`ями виселені на спецпоселення. Батьки позивача в місцях спецпоселення уклали шлюб (20.03.1955 року).

Таким чином, позивач належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому право позивача на перерахунок підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачки.

Суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, рішенням якого відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії за його заявою, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки, а визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.08.2025 №913170139346 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, починаючи з 20.08.2025.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.08.2025 №913170139346 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, починаючи з 20.08.2025.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна