Рішення № 135736775, 16.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/21800/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо здійснення, у період з 29.01.2020 до 19.05.2023, нарахування ОСОБА_1 розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення, з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 .

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити перерахунок усіх виплачених складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, шляхом визначення нового розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням вже виплачених сум та виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму перерахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо не проведення нарахування та виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 01 липня 2025 року - з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 03 березня 2025 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн. щомісячно, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 до 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати за період з 24.02.2022 по день фактичної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168.

В обґрунтування позову зазначає, що під час проходження служби йому не у повному обсязі виплачувалась індексація, а також грошове забезпечення та не виплачена додаткова винагорода, тому звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач у спірний період проходив службу у Державній установі "Бердичівський виправний центр (№108)".

Згідно довідки про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, посадовий оклад позивача у 2020-2023 становив 4790 грн. , оклад за військовим званням - 1340 грн.

Відповідачем не заперечується, що посадовий оклад та оклад за військове звання у спірний період визначений з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Індексація позивачу у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 виплачувалась. У відзиві зазначено, що базовий місяць для розрахунку індексації - січень 2009 , з березня 2017 по серпень 2017 базовий місяць - січень 2017. У 2018 році індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Базовий місяць березень 2018.

З 2019 почала нараховуватись та виплачуватись індексація. У 2023 та 2025 індексація не виплачувалась.

Відповідач у листі від 08.09.2025 повідомив представнику позивача, що всі нарахування проведені відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням окремих вказівок головного розпорядника коштів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо невиплати позивачу у належному розмірі грошового забезпечення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, пов`язані, зокрема, із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

За первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Отже, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

У той же час, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Відповідачем не заперечується, що у спірний період при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що призвело до виплати грошового забезпечення та додаткових (одноразових) видів грошового забезпечення, у меншому розмірі.

12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704" (далі Постанова №481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Пунктом 1 Постанови №481 постановлено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Також пунктом 2 указаної Постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Викладення пункту 4 Постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення з 20.05.2023.

Враховуючи викладене та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов"язання відповідача провести перерахунок позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог зобов`язати здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1283-ХІІ) встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 103%).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ №77 від 11.02.2016; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Спірним у даній справі є правильність визначеного відповідачем місяць підвищення тарифної ставки (окладу) при нарахуванні позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. На переконання позивача, для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 має застосовуватись місяць підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Отже, з аналізу пунктів 2, 5 Порядку №1078 випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19 та від 24 вересня 2020 року у справі № 806/2883/17.

Суд звертає увагу на положення Постанови №1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень абзацу 2 пункту 3 Постанови від 09.12.2015 №1013, якими визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є Постанова №1078, то саме вказана така і підлягає застосуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

В свою чергу Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Схема посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань були затверджені в Додатку 22 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності з 01.01.2008, а схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в Додатку 23 до вказаної постанови.

Надалі, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.12.2016 №1036 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294", якою, зокрема, вніс зміни до Додатків 22 та 23 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294. В результаті цих змін, з 01.01.2017 (дата набрання чинності постановою КМУ від 28.12.2016 №1036) підвищились розміри посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань та посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

В подальшому, схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби були змінені у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відтак, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби був встановлений у січні 2008 року (постанова КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"). В подальшому такий був змінений (зріс) у січні 2017 року (постанова КМУ від 28.12.2016 №1036 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294"), а потім у березні 2018 року (постанова КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби повинні бути січень 2008 року, січень 2017 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжках з січня 2008 року по січень 2017 року та з січня 2017 року по березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби залишалися незмінними.

Тобто, з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби є січень 2008 року, з 01.01.2017 - січень 2017 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року. Аналогічні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 12.04.2024 у справі №460/19105/23.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, з 01.01.2016 по 31.12.2016, повинен був застосовувати січень 2008 року, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком №1078. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а.

Отже, в січні 2016 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби не змінилися, а тому, з урахуванням п. 5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, січня 2008 року, а не січня 2009, а в період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2017 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, повинен був застосовувати січень 2008 року, як базовий місяць для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення в спірний період з 01.01.2016 по 31.12.2016. З 01.01.2017 відбулося підвищення посадових окладів, а тому січень 2008 року, як базовий місяць не застосовується.

Разом з тим, місяць підвищення посадового окладу вказано для розрахунку індексації позивача з 01.01.2016 - січень 2009, з березня 2017 - січень 2017.

Тобто, застосувавши при нарахуванні та виплаті позивачу індексації у період з 01.01.2016 по грудень 2016 базовий місяць січень 2009 відповідач діям неправомірно, оскільки з 01.01.2016 по 31.12.2016 для розрахунку індексації застосовується місяць підвищення посадового окладу січень 2008.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не застосування при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 базового місяця - січень 2008 року.

Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб`єктом владних повноважень, та його відновлення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Щодо позовних вимог зобов`язати здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 01 липня 2025 року - з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Згідно із абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Насамперед слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо фіксованої суми індексації, то Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, відповідач не виплачував позивачу цей вид індексації з березня 2018 року.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21 та від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21.

Зі змісту наданої відповідачем довідки вбачається, що грошове забезпечення позивача (з урахуванням компенсації ПДФО) за лютий 2018 становить - 10566,02 грн., а за березень 2018 року -10126,76 грн.

Отже, грошовий дохід позивача не збільшився у березні, порівняно з лютим 2018, а зменшився .

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", становив 1 762 гривні.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено.

Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 складала 253,30%.

Сторонами зазначені обставини не оспорюються.

Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме:

1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, зважаючи на те, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року не відбулося, то наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби в розмірі 4463,15 грн..

Однак, всупереч абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 відповідачем за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач не враховував вимог абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні й виплаті індексації грошового забезпечення позивачу, тому такі дії визнаються протиправними.

Що стосується 2024 -2025 років, то відповідно до ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що в 2024 та 2025 роках показник (індекс) інфляції розраховується послідовно та накопичується від початку періоду, тобто з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року відповідно.

Тобто, правове регулювання спірних правовідносин було змінено на початку спірного періоду.

В той же час, за даними Держстату, у липні 2024 року по відношенню до червня 2024 року індекс споживчих цін становив 100,0%, за період січень-липень 2024 року - 104,3%. Отже, індекс інфляції за липень 2024 р. становить 104,3%.

Тобто, в 2024 році величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що стало підставою для нарахування індексації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу починаючи у 2024 році індексація нараховувалася, а отже дії відповідача є правомірними.

Також, як вже зазначалося судом, положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до абзацу 9 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

За даними Держстату, які оприлюднені 12.06.2025 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0006832-25), у травні 2025 року щодо квітня 2025 року індекс споживчих цін становив 101,3%, за період січень-травень 2025 року - 105,6%, а отже в 2025 році підстави для нарахування індексації виникли з липня місяця, тобто з наступного місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у 2025 році індексація не нараховувалась, з 01.07.2025 позивача було звільнено, а отже дії відповідача є правомірними.

При цьому, судом наголошується, що предметом позову є саме питання розрахунку фіксованої щомісячної індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення позивача у тому числі за період 2024 по 01.07.2025.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та їх правове регулювання, суд дійшов висновку, що відповідача діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі №240/15963/25.

Що стосується вимог зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 до 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2023 року внесені зміни до пункту 1 постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів "та поліцейським" словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Зазначена постанова застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка"" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", до якого входить, зокрема, Харківська область.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом з тим, Верховним Судом в рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, викладений наступний висновок:

- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди" до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;

- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 для вирішення цього спору.

Відтак, у справі № 260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць відповідно до постанови № 168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Судовим розглядом встановлено та не спростовується відповідачем, що в період часу з 24.02.2022 по 31.05.2022, позивач працював в Державній установі "Бердичівський виправний центр", що дає право позивачу на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за відповідний відпрацьований період, проте така винагорода йому не виплачувалась.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого в годинах в місячному періоді проходження служби, та виходячи з 24 годин на добу, оскільки останні обмежують гарантоване право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу за кожен місяць.

З огляду на викладене, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022, в повному обсязі за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно та зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.04.2024 у справі 560/13904/23.

Суд зазначає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення та у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 починаючи з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації.

Крім того, з огляду на невчасну виплату позивачу сум додаткової винагороди, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, а позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати за період з 24.02.2022 по день фактичної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2025 року у зразковій справі №280/8933/24.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" (вул. Низгірецька, 2,м. Бердичів,Житомирська обл., Бердичівський р-н,13303. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08563398), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, є протиправними.

Зобов"язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо не застосування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 базового місяця 2008 року.

Зобов"язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, із розрахунку 30000,00 грн на місяць.

Зобов`язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, із розрахунку 30000,00 грн. на місяць з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов"язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Зобов"язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 починаючи з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації.

Зобов"язати Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, починаючи з 245.02.2022 по день фактичної виплати.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

16.04.26