Рішення № 135734517, 16.04.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1356/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мруць І. С.,

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.

справа №462/1356/26

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» - Гончарука Данила Руслановича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» - Гончарук Данило Русланович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №2499788 в розмірі 36250 грн., та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 березня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2499788. Зазначає, що відповідно до договору відступлення права вимоги до ТзОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2499788 в розмірі 36250 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 26250 грн. заборгованості по відсотках. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

26.02.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що вимоги позивача не визнає повністю, зокрема заявлена сума 36250 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами. Також просить надати строк для мирного врегулювання спору.

07.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» - Гончарука Д.Р. надійшли пояснення у справі. У поясненнях зазначає, що між позивачем та відповідачем існує домовленість про добровільне погашення заборгованості, однак в прохальній частині додаткових пояснень просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Окрім цього 07.04.2026 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» Гончаруком Д.Р. подано клопотання про витребування доказів щодо належності відповідачу банківської картки та перерахування коштів у сумі 10000 грн.

Щодо клопотання про витребування доказів, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки, представником позивача пропущено строки передбачені ч. 2 ст. 83 ЦПК України, у клопотанні про витребування доказів не наведено підстав пропуску строку подачі такого клопотання, суд залишає його без задоволення.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що станом на момент прийняття рішення по справі сторонами не подано мирову угоду, враховуючи строки розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу по суті за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 12.03.2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2499788 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, також даним ідентифікатором відповідачем підписано Додаток №1 До договору позики Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. (а.с.6-9)

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 10000 грн, строк кредитування: 30 днів. Також погоджено базову процентну ставку 2.50% за кожен день користування кредитом, процентну ставку відповідно до умов програми лояльності 1.25% в день, дату повернення Позики (останній день) 11.04.2024. (а.с.6-9)

Перерахування коштів згідно договору на картковий рахунок відповідача підтверджується довідкою директора ТОВ «ФК «Фінекспрес» - Губіни О. від 24.09.2025 року вих №КД-000053259/ТНПП. Відповідно до якої підтверджується завершення платіжної операції 12.03.2024 року на суму 10000 грн. отримувач Ліпська Ірина ЕПЗ номер НОМЕР_1 . (а.с.10)

При цьому, суд також враховує, що даний номер платіжної картки НОМЕР_1 зазначений в договорі №2499788 від 12.03.2024 року, як реквізити надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. (а.с.8 зворот, 9)

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №14/06/21, з подальшим укладенням додаткових угод від 28.07.2021 р.,13.06.2022 р., 19.08.2024 р. (а.с.15-22).

Відповідно до реєстру боржників №29 від 19.08.2024 р. відбулося відступлення ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги за кредитним договором №2499788 від 12.03.2024 року. (а.с.23-25)

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості за договором позики №2499788 від 12.03.2024 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 18750 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8750 грн. заборгованості по відсотках за період з 12.03.2024 року по 01.05.2024 року (а.с.12-13)

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, оскільки відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надала доказів щодо належного виконання нею умов кредитного договору.

Водночас, щодо розміру такої заборгованості, суд погоджується з відповідачем, що такий розмір не відповідає наявним матеріалам справи.

Суд звертає увагу, що оскільки договором №2499788 від 12.03.2024 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, з 12.03.2024 року по 11.04.2024 року (останній день), саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Згідно положень п. 2.1, 2.2, 2.3 договору, сторони погодили суму у розмірі 10000 грн., строк дії договору 30 днів, дату повернення позики (останній день) 11.04.2024 року, базову фіксовану процентну ставку 2.50 % в день. (а.с. 6)

У договорі чітко зазначено строк дії договору 30 днів, дата надання позики 12.03.2024 року, дата повернення позики (останній день) 11.04.2021 року. ( а.с. 12)

Позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем.

Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Велика Палата виснувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Слід зазначити, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов`язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором (частина друга статті 625 ЦК України).

Також, договором №2499788 від 12.03.2024 року передбачено право нарахування кредитодавцем процентів у разі користування кредитом понад встановлений Договором строк (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження).

Разом з тим, слід також враховувати, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Відтак, виходячи із суми позики, узгодженої процентної ставки та строку кредитування (строку договору), заборгованість відповідача за відсотками складає - 7500 грн. (10000*30*2.50%=7500).

Таким чином, заборгованість становить 17500 грн. яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 7500 грн. заборгованості по процентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3328 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (а.с. 1)

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1606 грн. 76 коп. (48.28 % від 3328 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» - Гончарука Данила Руслановича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» - заборгованість за договором №2499788 від 12.03.2024 року у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» - 1606 (одна тисяча шістсот шість) гривень, 76 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ: 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду складено 16 квітня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць