Вирок № 135734399, 15.04.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/426/26

Провадження № 1-кп/442/157/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141110001297 від 23.11.2025про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нове Село, Дрогобицького району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не є депутатом, не є адвокатом, військовослужбовця військової служби за контрактом, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 10.06.2025 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч.4 ст.186, ч.2 ст.345, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

встановив:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.41 Конституції України ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23 листопада 2025 року орієнтовно о 18 год. 40 хв, перебуваючи в приміщенні магазину «Едельвейс», який розташований за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, м.Стебник, вул.Петра Сагайдачного, 52/1, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, умисно, повторно, відкрито заволодів пластиковим контейнером - скринькою для збору коштів на потреби ЗСУ, яка належить громадській організації «Побратими зі Стебника», у якій перебували грошові кошти в сумі 2500 гривень та яка знаходилася на столі касової зони вказаного магазину, з якою відразу направився на вихід, однак, в цей час був помічений продавцем вказаного магазину ОСОБА_8 , яка побачивши неправомірні його дії певний час, почала бігти за ним, намагаючись його наздогнати та зупинити його дії криками та проханнями повернути викрадене майно на місце, однак ОСОБА_4 не реагував та, вибігши з приміщення магазину, побіг у невідомому напрямку, маючи можливість розпорядитися викраденим майном.

В подальшому, ОСОБА_4 , відкривши відкрито викрадену ним скриньку, вийняв з неї готівкові грошові кошти, призначені на потреби ЗСУ у приблизній сумі 2500 гривень, які витратив на власні потреби, чим заподіяв громадській організації «Побратими зі Стебника» майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за вищезазначені кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Частина 4 ст.186 КК України: грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, складеному слідчим слідчого відділення Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 та затвердженому прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 .

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив грабіж в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

В судових дебатах прокурор зазначив, що ОСОБА_4 свою вину у скоєному визнав, дав покази, які підтверджують викладене в обвинувальному акті. ОСОБА_4 мав потребу у коштах, щоб купити собі продукти. Заволодівши коштами, вийшов з магазину. Його дії були помічені продавцем, однак не зважаючи на це він покинув магазин. Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину повторно. Просить призначити йому покарання за вчинений злочин у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України 7 років 3 місяці позбавлення волі, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Правова позиція потерпілого.

Представник потерпілого будучи присутнім у підготовчому судовому засіданні, просив покарати обвинуваченого найсуворіше.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Додатково суду пояснив, що 23.11.2025 вийшов погуляти, зайшов у магазин, побачив продавчиню, яка займалася своїми справами, взяв скриньку і вибіг з магазину. Взявши зі скриньки кошти, купив собі продукти. Коли повернувся додому, був затриманий працівниками поліції. Зазначив, що до таких дій його спонукала відсутність коштів. У вчиненому розкаюється, шкодує. Є військовослужбовцем за контрактом. Відбуваючи покарання, пройшов ВЛК і був умовно-достроково звільнений для проходження військової служби, однак він самовільно залишив військову частину, яка перебувала в тилових частинах. Завдану шкоду не відшкодував.

Захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що хоча дії його підзахисного й порушують суспільні норми, однак він мав на це вимушені обставини, так як не мав що їсти. Просить судоворо не карати.

Межі судового розгляду кримінального провадження.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, за умови, що учасники судового провадження не заперечують проти цього. Однак, це не звільняє суд від обов`язку встановити всі обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України та має значення для провадження.

Даний висновок суду кореспондує правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 16.09.2024 у справі №444/870/22.

З урахуванням думки всіх учасників кримінального провадження, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд обмежено допитами обвинуваченого, дослідженням протоколу огляду місця події, висновків експертиз, протоколом проведення слідчого експерименту, а також дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що в діях ОСОБА_4 наявний склад злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України і такий доведено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку.

Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Об`єктом злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України є право власності (основний) та здоров`я/воля особи (додатковий, при насильстві).

Об`єктивною стороною даного злочину є відкрите викрадення чужого майна (без проникнення, але очевидно для оточуючих або потерпілого).

Грабіж це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Викрадення вважається відкритим, якщо воно: здійснюється в присутності власника чи іншої особи, та винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій, учиняється винним, який помиляється та вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені власником або іншою особою; були помічені власником чи іншою особою і, незважаючи на це, продовжуються винним з метою заволодіння майном або його утримання.

Особливо кваліфікуючою ознакою, передбаченою ч.4 є вчинення в умовах воєнного/надзвичайного стану або у великих розмірах.

За змістом ст.24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Суб`єктивна сторона виявляється у прямому умислі та корисливому мотиві. Винний усвідомлює відкритий характер викрадення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним:

Факт відкритого викрадення майна, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_4 , а отже вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України .

Зі змісту ст.65 КК України вбачається, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що, виходячи з указаної в ст.50, 65 КК України мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України визнав у повному обсязі, висловив щирий жаль, що його дії призвели до таких наслідків.

З таких підстав, суд прийшов до висновку, що обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає: щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, яка передбачена ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою повторно.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, молодий вік обвинуваченого, стан його здоров`я, його характеристику, а також те, що на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.186 КК України, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2025 ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186, ч.1, 3 ст.357, ч.2 ст.345 КК України та призначено покарання: за ч.4 ст.186 КК України 7 років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України 1 рік обмеження волі, за ч.3 ст.357 КК України 2 роки обмеження волі, за ч.2 ст.345 КК України 1 рік позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 24.05.2022 і остаточно визначити ОСОБА_4 до відбуття 7 років 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 29.10.2025 ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2025 на строк 6 років 6 місяців 23 дні для проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_4 слід визначити остаточне покарання частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2025.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України до процесуальних витрат у кримінальному провадженні віднесені, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів.

За змістом статті 15 Закону України «Про судову експертизу», частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з довідкою про витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/114-25/29223-ІТ від 27.11.2025 в кримінальному провадженні №12025141110001297 витрати на проведення експертизи становлять 3119,90 грн.

Згідно з довідкою про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/30472-ІТ від 16.01.2026 в кримінальному провадженні №12025141110001297 витрати на проведення експертизи становлять 5348,40 грн.

Встановлено, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.03.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 14.05.2026.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу слід залишається без змін.

Цивільний позов не заявлявся.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати до цього вироку невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2025 та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 23.11.2025.

До вступу вироку в законну силу залишити без змін обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Державного бюджету України судові витрати в сумі 3119,90 гривень за проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/114-25/29223-ІТ від 27.11.2025.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Державного бюджету України судові витрати в сумі 5348,40 гривень за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/30472-ІТ від 16.01.2026.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.11.2025 скасувати.

Речові докази:

-Відеозапис камер відео-запису магазину «Едельвейс», що за адресою: вул.П.Сагайдачного, 52 м.Стебник, Львівської області, - залишити при матеріалах справи,

-Пластиковий контейнер скриньку з надписом на кришці: «На нашу спільну Стебницьку армію FPV-дронів кошти. Дякую!» та готівкові кошти в загальній сумі 132 грн., а саме: банкноту номіналом 100 грн. №Є37179600, банкноту номіналом 20 гривень №ДЛ3534286, дві банкноти номіналом 5 гривень №ЮЄ5667715, ЮЄ9908824, дві банкноти 1 гривень №РД9669237, ТЕ 4553914, виявлені та вилучені 23.11.2025 під час огляду місця події в м.Стебнику Львівської області та особистого обшуку ОСОБА_4 під час його затримання - повернути Громадській організації «Побратими зі Стебника»;

-Куртку марки «Gant» коричневого кольору розмір М, в якій ОСОБА_4 був одягнений на момент вчинення кримінального правопорушення, вилучену 23.11.2025 під час огляду місця події в м.Стебнику Львівської області та особистого обшуку ОСОБА_4 під час його затримання повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1