Ухвала суду № 135734327, 15.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1505/26

Провадження № 1-кп/461/384/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

15.04.2026 м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

та сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62026000000000045 від 16.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 62026000000000045 від 16.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Від захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшло клопотання про передання матеріалів кримінального провадження у судовій справі № 461/1505/26 для об`єднання з матеріалами кримінального провадження у судовій справі № 461/1037/26 та здійснення їх спільного розділу. В обґрунтування клопотання зазначають, що до Галицького районного суду міста Львова надійшли обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК України у рамках кримінального провадження за № 62026000000000044 від 16 січня 2026 року та обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 367 КК України у рамках кримінального провадження N?62026000000000046 від 16 січня 2026 року. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями: від 04 лютого 2026 року для одноособового розгляду справи № 461/1037/26 (відносно ОСОБА_7 ) та від 25 лютого 2026 року для одноособового розгляду справи № 461/1521/26 (відносно ОСОБА_8 ) в обох випадках визначений головуючий суддя ОСОБА_9 . Вказують, що усі три вищезазначені кримінальні провадження № 62026000000000044 (відносно ОСОБА_7 ), № 62026000000000045 (відносно ОСОБА_4 ) та № 62026000000000046 (відносно ОСОБА_8 ) були виділені 16 січня 2026 року з кримінального провадження № 42024000000000838 від 18 липня 2024 року, а матеріали цих кримінальних проваджень були сформовані після виділення шляхом копіювання вже наявних матеріалів, у тому числі переважно ксерокопій документів, які були сформовані та зібрані у межах первинного кримінального провадження № 42024000000000888 від 18 липня 2024 року, тобто у більшій частині виготовлялися саме копії з копій документів. Об?єктивно встановлено, що усі ключові слідчі та процесуальні дії були проведені саме у межах кримінального провадження № 42024000000000888, а після формального виділення матеріалів у нове провадження орган досудового розслідування здійснив виключно виконання вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів стороні захисту, вручення обвинувального акту та його подальше скерування до суду. Таким чином, усі три новостворені кримінальні провадження, у тому числі кримінальне провадження № 62026000000000045, за своєю суттю не містили самостійної доказової бази, не передбачали проведення нових слідчих дій, не формували нових фактичних обставин та виступають процесуальним продовженням або технічним виокремленням матеріалів із раніше існуючого провадження. Такий підхід об?єктивно потребує оцінки з точки зору дотримання принципів безперервності розслідування, процесуальної визначеності та недопустимості штучного дроблення кримінального провадження. Це неминуче призведе до технічних та процесуальних ускладнень: необхідності витребування оригіналів з одного суду до іншого, перенесення судових засідань, оголошення перерв, затримок у дослідженні доказів, що у підсумку негативно вплине на тривалість розгляду та поставить під загрозу дотримання розумних строків судового провадження, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 28 КПК України. Більше того, дослідження копій замість оригіналів у межах окремого провадження може поставити під сумнів допустимість і належність таких доказів, оскільки сторона захисту має право ставити питання щодо їхньої автентичності, повноти та відповідності оригіналам. Відсутність можливості негайного огляду оригіналу в судовому засіданні позбавляє суд інструментів для оперативної перевірки доводів сторін, що також негативно вплине на якість судового розгляду та об?єктивність прийнятого рішення. А тому, на думку сторони захисту, роздільний розгляд кримінальних проваджень, що виникли з одного епізоду та базуються на ідентичній доказовій базі, є нераціональним використанням ресурсів суду та учасників процесу, створює ризик затягування розгляду та ухвалення суперечливих судових рішень, тоді як їх об?єднання забезпечило б ефективність, послідовність та процесуальну доцільність здійснення правосуддя. Такий підхід відповідає не лише принципу процесуальної економії, але й вимогам розумності строків, ефективності судового розгляду та забезпечення єдності правозастосування.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, у судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, наведених у ньому, та просили таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання з огляду на таке. Первинно досудове розслідування здійснювалося в межах одного кримінального провадження № 42024000000000888 від 18.07.2024, за фактом невжиття відповідних заходів у період 2016 2023 років службовими особи АТ «Укрзалізниця» та Міністерства розвитку громад територій інфраструктури України, що призвело до порушення правил технічної експлуатації залізниць України та інших нормативно - правових актів, у результаті чого здійснювався рух локомотивами та бригадами в інтересах ПрАТ «Івано-Франківськцемент» загальної мережі АТ «Укрзалізниця», при цьому перевізна плата була заниженою, що завдало тяжких наслідків інтересам Держави, у якому особам повідомлено про підозру. Вказане обумовлено необхідністю встановлення загального механізму заподіяння шкоди, повного періоду її утворення, кола службових осіб, причетних до відповідних управлінських рішень, а також загального причинного зв?язку між бездіяльністю службових осіб і наслідками, які настали. Після завершення необхідних слідчих дій та індивідуалізації ролі кожної службової особи, прокурор відповідно до ст. 217 КПК України прийняв рішення про виділення матеріалів щодо окремих підозрюваних у самостійні кримінальні провадження. Підставою прийняття рішення про виділення кримінальних проваджень в окремі стало те, що кожне з виділених проваджень містить самостійний предмет доказування, зокрема: окремий часовий період перебування особи на посаді; окремий обсяг службових повноважень; окремий причинний зв?язок між бездіяльністю конкретної службової; особи та наслідками, які виразились у спричинених збитках; індивідуальний доказовий масив. Окрім того, зазначає, що обвинувачені не діяли одночасно, не перебували у співучасті, не мали спільного умислу, а кримінально-правова оцінка їхніх дій здійснюється щодо різних періодів виконання службових обов?язків. З огляду на необережну форму вини, передбачену ч. 2 ст. 367 КК України, відсутні правові підстави вважати інкриміновані діяння єдиним спільним кримінальним правопорушенням. Також основне кримінальне провадження, з якого були виділені матеріали, продовжує перебувати на стадії досудового розслідування, що свідчить про різний процесуальний стан відповідних матеріалів. Об?єднання кримінальних проваджень у цьому випадку не сприятиме оперативності судового розгляду, а навпаки призведе до ускладнення дослідження доказів, збільшення кількості учасників процесу та ризику порушення розумних строків.

Суд, заслухавши доводи учасників, розглянувши питання доцільності передання матеріалів провадження для вирішення питання про об`єднання кримінальних проваджень, вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу. У разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

З вищевикладених норм слідує, що підставами для об`єднання судом матеріалів кримінальних проваджень є надходження до суду обвинувальних актів щодо однієї особи у випадку вчинення різних кримінальних правопорушень та щодо декількох осіб у випадку вчинення одного і того ж кримінального правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що у статтях 217, 334 Кримінального процесуального кодексу України законодавець визначив необхідність об`єднання матеріалів кримінальних проваджень єдиною умовою. Водночас, нормативне визначення підстав об`єднання кримінальних проваджень не передбачає їх розширеного тлумачення.

З огляду на те, що словосполучення "у разі необхідності" є оціночним поняттям, на думку суду, об`єднання кримінальних проваджень є необхідним, якщо в результаті такого об`єднання досягається можливість забезпечення повноти й об`єктивності дослідження обставин вчиненого злочину (злочинів), правильного визначення ролі і ступеня вини кожного з учасників кримінального правопорушення. Саме тому, прийняття рішення щодо об`єднання кримінальних проваджень передбачає необхідність ретельної оцінки ймовірних наслідків такої дії.

Суд на цьому етапі позбавлений можливості визначити і порівняти перелік процесуальних дій, проведених на досудовому розслідуванні у кожному з цих кримінальних проваджень, а також співставити дії, інкриміновані ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 62026000000000045 та дії, інкриміновані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у межах кримінальних проваджень № 62026000000000044 (відносно ОСОБА_7 ) та № 62026000000000046 (відносно ОСОБА_8 ).

Вказане свідчить про недоведеність захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 необхідності об`єднання цих кримінальних проваджень в одне провадження.

Сама по собі наявність у кримінальних провадженнях передбаченої частиною першою статті 217 Кримінального процесуального кодексу України підстави, не свідчить про доцільність такого об`єднання, оскільки, за версією сторони обвинувачення, кожне з виділених проваджень містить самостійний предмет доказування, зокрема: окремий часовий період перебування особи на посаді; окремий обсяг службових повноважень; окремий причинний зв?язок між бездіяльністю конкретної службової; особи та наслідками, які виразились у спричинених збитках; індивідуальний доказовий масив.

Суд вважає, що об?єднання кримінальних проваджень у цьому випадку не сприятиме оперативності судового розгляду, а навпаки призведе до збільшення кількості учасників процесу та ризику порушення розумних строків.

Також суд наголошує, що зі змісту статті 334 Кримінального процесуального кодексу України випливає право, а не обов`язок суду прийняти рішення про об`єднання матеріалів кількох кримінальних проваджень в одне у разі виявлення вказаних у законі підстав для цього.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для об`єднання вказаних кримінальних проваджень відсутні.

Керуючись ст. ст. 318, 334, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про передання матеріалів кримінального провадження у судовій справі № 461/1505/26 для об`єднання з матеріалами кримінального провадження у судовій справі № 461/1037/26 та здійснення їх спільного розділу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст цієї ухвали складений та проголошений 16.04.2026 о 09:00 год.

Головуюча суддя ОСОБА_10