Ухвала суду № 135729662, 15.04.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2923/26

Номер провадження 1-кс/404/1326/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року місто Кропивницький

Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі судових засідань Фортечного районного суду м. Кропивницького скаргу представника скаржника ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією в м. Кропивницькому) щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою скаржника від 09.03.2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , подав скаргу на слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві, який відмовив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по заяві ОСОБА_3 від 09 березня 2026 року.

Скаржник вимоги підтримав.

Прокурор і слідчий не з`явився через зайнятість в інших справах.

Відомості, що стали підставою звернення до ДБР:

Службові особи ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 могли отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , тому що представники правоохоронного органу не внесли відомості до ЄРДР і не змінили підслідність проведення досудового розслідування.

За правилами ст. 216 КПК України, тільки прокурор має правосуб`єктність зміни підслідності проведення досудового розслідування по кримінальним провадженням. Службові особи Національної поліції таких повноважень не мають.

Заява до ДБР від 09 березня 2026 року, скарга і додатки до скарги подані до суду не містять об`єктивних даних, які б свідчили про ознаки вчинення представниками Національної поліції службового чи корупційного злочину.

Доводи скаржника ґрунтуються на передчасних суб`єктивних припущеннях без фактичних даних, які б свідчили про існування обставин для правової кваліфікації дій за вищевказаними статтями. Зі змісту скарги вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди скаржника з процесуальними діями та рішеннями представника сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування.

Дії та процесуальні рішення дізнавача, слідчого, прокурора вважаються законними, доки вони не скасовані або не переглянуті в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальна діяльність службової особи пов`язана зі збором, оцінкою доказів і прийняттям процесуального рішення є суто суб`єктивними оціночними дискреційними повноваженнями яке не передбачають кримінально карної поведінки. Таким чином заперечення скаржника, незгода із процесуальними діями і рішеннями сторони обвинувачення, у будь-який інший спосіб, дій та рішень щодо проведення досудового розслідування поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається. У правовій державі виключається настання кримінальної відповідальності через можливу помилку чи вчинення дій на виконання власної правової позиції, зокрема слідчого/дізнавача та прокурора.

Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі є протиправним втручанням і посяганням на процесуальну незалежність». Дії скаржника спрямовані дискредитацію процесуальної діяльності представників сторони обвинувачення можуть вказувати на спроби протиправно втручатись, впливати і у поза процесуальний спосіб формувати негативне сприйняття однієї з сторін кримінального провадження, тобто посягати на процесуальну незалежність представників сторони обвинувачення. Службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність дізнавача, слідчого, прокурора і не посягати на неї. ( ст.36,40 КПК )

Чинний КПК України не містить поняття "зловживання процесуальним правом", разом з цим 30 травня 2018 року, Верховний Суд висловив правову позицію з приводу заборони зловживання процесуальними правами, яка є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (по справі 676/7346/15-к) Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ВС від 09 квітня 2019 року у справі №306/1602/16-к). Зниження рівня процесуальної незалежності та гарантій дізнавача, слідчого прокурора опосередковано призведе до обмеження реалізації прав представників сторони обвинувачення. Доводи і заперечення проти представника сторони обвинувачення викладені в заяві скаржника потребують перевірки у межах первинного кримінального провадження і не вимагають процесуального дублювання у новому кримінальному провадженні.

Правовий статус права і процесуальні гарантії заявника, скаржника чи потерпілого дозволяють йому у первинному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування судового слідства, апеляційного та касаційного розгляду висловлювати свої доводи, міркування, заперечення з приводу оцінки дій службових осіб Національної поліції під час реєстрації первинного кримінального провадження.

У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України, зокрема пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року по справі №357/8277/19 зробила висновок щодо необхідності застосування принципу "один спір - одне рішення суду" який означає, що по кожному окремому спору між сторонами має бути ухвалене одне, остаточне судове рішення. Це означає, що суд не повинен штучно розділяти обставини які підлягають доказуванню на частини чи приймати судові рішення по кожному окремому доказу, а повинен розглянути, оцінити і вирішити всю сукупність питань, які виникли між сторонами по первинному провадженню. Нема потреб множити досудові розслідування і судові рішення ухвалені між тими ж сторонами, за тих самих обставин, щодо одного доказу, але у різних досудових провадженнях.

Необхідно забезпечити правову визначеність у первинному кримінальному провадженні. (ст. 6 Конвенції) Розбіжність між правовою позицією, заперечення показів чи оспорювання доказу не створює законних умов для повторного звернення особи до суду для коригування змісту фабули ЄРДР, результатів зібраних доказів, оцінки дій службових осіб під час реєстрації злочину. Похідні досудові розслідування не впливають на результат первинного кримінального провадження, в якому має бути остаточно захищено порушене право, свободу чи інтерес. Сторона, яка не згодна з процесуальним рішенням, не повинна повторно ініціювати реєстрацію чергового досудового розслідування, хибно обраний спосіб захисту не стане для неї ефективним.

Згідно з ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

Водночас ч. 3 ст. 214 КПК України передбачає можливість до внесення відомостей до ЄРДР для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку, у тому числі відібрання пояснень. Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу І, пунктом 2 глави 1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, до Реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тобто кримінально караного вчинку. При цьому слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Отже підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких убачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Згідно п. 3 Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», реєстрація кримінальних правопорушень (проваджень) здійснюється з метою: оперативного контролю за додержанням законів; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів. Крім іншого, до Реєстру вносяться відомості про кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Отже необхідність внесення до ЄРДР відомостей про злочин запровадили насамперед для первинного статистичного обліку в роботі правоохоронних органів, а не для скаржників.

Правовий висновок з приводу особливостей застосування норм ст. 214 КПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18.

Зниження рівня процесуальної незалежності та гарантій дізнавача, слідчого прокурора, службових осіб Національної поліції опосередковано призведе до обмеження реалізації прав представників сторони обвинувачення.

У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України, зокрема пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту»

Отже повідомлення скаржника про притягнення службових осіб Національної поліції до кримінальної відповідальності за реалізацію своїх дискреційних повноважень за своїм змістом і суттю, не є повідомленням про злочин, оскільки помилка не свідчить і не містить конкретних і достатніх даних про можливе вчинення саме кримінального правопорушення, передбаченого певною статтею Кримінального кодексу України, тобто сукупності обов`язкових ознак конкретного злочину, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки. Викладені в повідомленні відомості не свідчать про кримінальну протиправність діянь та їх караність за кримінальним законом, у зв`язку з чим вони не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з усталеною судовою практикою у справах, що виникають з відносин публічної служби, для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором посадових обов`язків має бути встановлено, зокрема, факт ухилення від вчинення конкретних дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов`язків, що тягне за собою настання негативних наслідків (рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 12.07.2018 № 9901/565/18).

Порядок притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності регламентовано Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (в редакції 28 лютого 2023 року).

Положення «Про проходження служби в Національній поліції» передбачає інститут дисциплінарної відповідальності слідчого/дізнавача. Крім того передбачений механізм судового контролю (п.1 ч.1 ст. 303 КПК України).У демократичному суспільстві та правовій державі виключається настання кримінальної відповідальності за висловлювання та вчинення дій на виконання власної правової позиції, у тому числі слідчого/дізнавача та прокурора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року по справі 9901/243/19, зазначається що внаслідок скасування прийнятого рішення не настає підстав для дисциплінарної відповідальності, пеналізації чи негативних наслідків для особи, яка таке рішення прийняла. Не можна притягнути службову особу до відповідальності по ухваленому нею рішенню за власне тлумачення правової норми, яке відрізняється від тлумачення цієї норми іншими рівними суб`єктами правозастосування. Якщо у рішенні наведена аргументація, з якою згодом не погодився суд, то способом правового захисту від помилок слугує оскарження цих рішень у порядку апеляційного провадження, а не кримінальне переслідування. Скасування процесуального рішення не може вважатись ознакою незаконності, оскільки скасування не обов`язково означає що представник Національної поліції діяв некомпетентно або непрофесійно чи упереджено. Отже відомості зазначені у заяві скаржника не містять відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 214, 303, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією в м. Кропивницькому) щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою скаржника від 09.03.2026 року, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1