Рішення № 135729586, 16.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

16.04.2026

ЄУН 389/3579/25

Провадження № 2/389/1148/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 20 вересня 2025 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-9867057 від 22 липня 2024 року укладеним між нею та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» в сумі 20615 грн 00 коп., з яких: 5750 грн 00 коп. - залишок по тілу кредиту; 12615 грн 00 коп. - залишок по відсотках; 2250 грн 00 коп. - штрафні санкції згідно умов договору, оскільки відповідач отримавши кредитні кошти, не належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за вказаним кредитним договором перейшло на підставі укладеного між ними договору факторингу №19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, подав заяву, в якій просив проводити розгляд срави за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, подала заяву, в якій просила суд слухати справу за її відсутності та вказала, що не може підтвердити факти викладені в позовній заяві, у її застосунку «Дія» відсутня інформація щодо надання їй такого кредиту.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 липня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9867057, за умовами якого останній надано кредит в сумі 5000 грн 00 коп. на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) становить 360 календарних днів. Дата останнього повернення кредиту - 17 липня 2025 року. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки) (п.1.5.1 кредитного договору). Знижена процентна ставка становить 0,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовуєть виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту кредиту) (п.1.5.2 кердитного договору).

Згідно з п.1.6, 1.7 кредитного договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає: 750 грн 00 коп., яку позичальник зобов?язаний сплатити на умовах визначених пунктом 3.5 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахування комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5%. Денна процентна ставка за цим договором у разі використання позичальником права на знижену проценту ставку з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5%. Пунктом 3.5 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.8 кредитного договору, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

У пункті 6.4 кредитного договору зазначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нараховувати, а позичальник зобов`язужться сплатити крдитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

Договір кредитної лінії підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання/введення ним одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказаний нею номер телефону - НОМЕР_3) у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 6-10).

Також відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 22 липня 2024 року підписано графік платежів, що є додатком №1 до договору кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту, в якому поміж іншого міститься інформація про основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту (а.с. 11,12).

При укладенні кредитного договору кредитодавцем здійсено ідентифікацію клієнта (а.с.14).

Перерахування відповідачу 22 липня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 5000 грн 00 коп. за кредитним договором №00-9867057, підтверджується довідкою ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (а.с. 73) та наданими АТ «Перший Український міжнародний банк» на запит суду інформацією від 24 лютого 2026 року №КНО-07.8.5/2867БТ та випискою по рахунку, відповідно до яких на ім`я ОСОБА_1 в банку випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_1 на яку 22 липня 2024 року зараховано надходження грошових коштів в сумі 5000 грн. Опис типу транзакції - переказ коштів кредитора, банк екваєр - Raiffeise Bank JSC.

Як вбачається з розрахунку заборгованості проведеного ТОВ «Макс Кредит» станом на 19 березня 2025 року ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9867057 від 22 липня 2024 року за період з 22 липня 2024 року по 28 лютого 2025 року за 222 днів, нараховано заборгованість в сумі 20615 грн 00 коп., з яких: 5000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 12615 грн 00 коп. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 750 грн 00 коп. - сума заборгованості за нарахованими комісіями; 2250 грн 00 коп. - штрафні санкції. Відсотки за період з 22 липня 2024 року по 05 серпня 2024 року нараховувалися за ставко 0,50% в день, надалі за відсотковою ставкою 1,45% в день. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалося часткове погашення заборгованості, а саме 05 серпня 2024 року нею сплачено 375 грн 00 коп., 21 серпня 2024 року - 1087 грн 50 коп., 07 вересня 2024 року - 1555 грн 00 коп., які зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками (а.с. 15-16).

19 березня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19032025-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржника в обсязі та на умовах, що існують на дату вимоги (а.с.17-18).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9867057 від 22 липня 2024 року в сумі 20615 грн 00 коп., з яких: 5750 грн 00 коп. - залишок по тілу кредиту; 12615 грн 00 коп.- залишок по відсотках; 2250 грн 00 коп. - штрафні санкції згідно умов договору (а.с. 21).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом ст.526,527,530,610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Отже, на підставі досліджених доказів, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 22 липня 2024 року договору кредитної лінії №00-9867057.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 5000 грн 00 коп. Переказ грошових кроштів за кредитними договорами відбувся 22 липня 2024 року.

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 19 лютого 2020 у справі № 910/16143/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/1348/16, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 у справі № 381/1647/21, від 07 грудня 2022 у справі № 298/825/15-ц).

Кредитні кошти за вказаним договором надавались на особистий картковий рахунок вказаний позичальником, відтак всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надано належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем не спростовано факту укладення договору кредитної лінії №00-9867057 від 22 липня 2024 року з ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Не надано доказів, що банківська картка № НОМЕР_1 на яку зараховано кредитні кошти належить не їй, а іншій особі, або ж на неї не надходили кредитні кошти, або ж, що кошти в сумі 5000 грн 22 липня 2024 року перераховані на її картку, але не за кредитним договором №00-9867057. Відтак, суд приходить до переконання, що кредитні кошти відповідачем були отримані. До того ж, у заяві відповідача конкретно не вказано, що вона не отримувала кредитних коштів, а вказано лише що вона не може підтвердити факти викладені в позовній заяві, у її за стосунку «Дія» відсутня інформація щодо надання їй такого кредиту.

Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором також відсутні.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу (тіло) кредиту в сумі 5000 грн 00 коп. та комісії в сумі 750 грн 00 коп. оскільки її нарахування передбачене умовами укладеного між сторонами кредитного договору та не суперечить положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», всього 5750 грн 00 коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої суми заборгованості за відсоткамия, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 не більше 1%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи, що кредитний договір, який є предметом спору в цій справі, укладений після набрання чинності Законом №3498-IX, до нього підлягала застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.

Таким чином за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом №3498-IX), денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

Судом встановлено, що первісний кредитор не врахував вкаханих норм закону щодо розміру денної процентної ставки, внаслідок чого наведені ним розрахунки заборгованості є неправильним. Невідповідність проведених первісними кредиторами розрахунків заборгованості за відсотками вимогам законодавства є підставою для проведення судом перерахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

Договір кредитної лінії №00-9867057 укладений 22 липня 2024 року строком на 360 календарних днів, до 17 липня 2025 року. Відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн, денна процентна ставка за користування кредитом з 22 липня 2024 року по 05 серпня 2024 року становила 0,50% відсотків в день, надалі з 07 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року відсотки нараховані за відсотковою ставкою 1,45 % в день. Нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 1,45% з 21 серпня 2024 року, суперечить вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки цей кредитний договір був укладений 22 липня 2024 року, встановлена договором починаючи з 21 серпня 2024 року денна процентна ставка мала становити не більше 1%.

Виходячи з проведеного судом самостійно перерахунку відсотків з 1,45% на 1% починаючи з 21 серпня 2024 року та до 28 лютого 2025 року (кінцева дата нарахування відсотків), з урахуванням погашення відповідачем сум нарахованих відсотків, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за відсотками за кредитним договором за період з 22 липня 2024 року по 28 лютого 2025 року становить 8045 грн 00 коп.

Крім того, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 нарахованої суми заборгованості за штрафними санкціями в сумі 2250 грн 00 коп. на переконання суду задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено, діяв на момент укладення між сторонами кредитного договору та діє на теперішній час.

Цивільний кодекс України є основним регулятором договірних відносин, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачапідлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2026 грн 25 коп.

Керуючись ст.2,4,12,13, 81,89, 141,259,263-265, 274,354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №00-9867057 від 22 липня 2024 року в сумі 13795 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп., з яких: 5750 грн 00 коп. - залишок за тілом кредиту; 8045 грн 00 коп.- залишок за відсотками.

У задоволенні позову в частині стягнення іншої частини нарахованої суми відсотків яка складає 4570 грн 00 коп. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 2250 грн 00 коп., відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн 25 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: вул.Симона Петлюри,30, м.Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014.

відповідач -ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова