Ухвала суду № 135729254, 15.04.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7214/25

2/215/624/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді - Лиходєдова А.В.

за участю секретаря судового засідання - Маняхіної А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників процесу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21.02.2020-100005753 від 21.02.2020 в розмірі 17680 грн. та суму понесених судових витрат, яка складається з судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2025 справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу.

06.03.2026 до суду надійшла заява позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення сплаченого судового збору.

За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у разі встановлення відсутності спірних правовідносин між сторонами.

При цьому застосування зазначеної норми можливе за умови, що така відсутність предмета спору є об`єктивною, підтвердженою належними та допустимими доказами, та встановлена судом.

Саме по собі припинення існування предмета спору після відкриття провадження у справі не є безумовною підставою для закриття провадження за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України без з`ясування відповідних обставин та їх доказового підтвердження.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час предявлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у звязку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

У разі якщо спірні правовідносини припинилися після відкриття провадження у справі, сторони вправі скористатися іншими передбаченими процесуальним законом способами припинення розгляду справи, зокрема шляхом відмови від позову, укладення мирової угоди тощо.

Разом з тим, подана заява позивача щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України не містить обґрунтування обставин, які б свідчили про відсутність предмета спору станом на дату подання позовної заяви до суду, як зазначає позивач, та не містить посилань на припинення спірних правовідносин між сторонами, а також не підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні.

Водночас зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач фактично не підтримує заявлені позовні вимоги та ініціює припинення розгляду справи без вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач має право відмовитися від позову на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Таким чином, проаналізувавши зміст поданої заяви, суд встановив, що вона не містить належного обґрунтування підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, водночас її зміст свідчить про відсутність у позивача наміру підтримувати позовні вимоги, що дає підстави розцінити таку заяву як відмову від позову.

Таким чином, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

3 практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів,

встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Про закриття провадження у справі суд, в силу вимог ч. 2 ст. 255 ЦПК України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат,повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору допускається у разі закриття провадження у справі, за винятком випадків, коли таке закриття відбулося у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Оскільки у даній справі провадження підлягає закриттю саме у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову, правові підстави для повернення судового збору відсутні.

Сам факт звернення позивача із заявою про закриття провадження у справі з інших підстав не змінює правової природи відповідної процесуальної дії та не впливає на застосування положень Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до початку розгляду справи по суті підлагає закриттю у зв?язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнається судом, а відтак вимога заяви про повернення судового збору не підлягає задоволенню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 182, 142, 255, 259, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» про закриття провадження у справі та повернення судового збору задовольнити

частково.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В частині заяви про повернення судового збору позивачу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду,

протягом 15-ти днів з дня її складення.

Ухвалу складено 15.04.2026 року.

СУДДЯ: