Рішення № 135724875, 15.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26343/25

провадження № 2/753/1477/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Київської міської ради, в якому просила суд:

- встановити факт проживання позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації повторного шлюбу понад п`ятнадцять років до дня його смерті.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина. В установленому законом порядку, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Т.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріус пояснила, що ОСОБА_1 відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом та оформлення спадкових справ можливо лише за умови надання судового рішення про підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаною заявою, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2025 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.08.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

09 лютого 2026 рокі відповідач направив суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що заявлені вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених у позові, просили суд позов задовольнити.

Відповідач Київська міська рада про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, сторона відповідача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, просила відмовити у задоволенні позову.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 22.06.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області, 22.06.2007 року, актовий запис № 837.

21.07.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 597.

В судовому засідання позивачка пояснила, що причиною розірвання шлюбу стали неприязні стосунки матері чоловіка та позивачки так, як подружжя проживало у м. Суми разом із матір`ю в одній квартирі та вели одне господарство. Стосунки між матір`ю ОСОБА_4 та невістки ОСОБА_5 не склалися із самого початку, остання була проти шлюбу сина із ОСОБА_5 та всіляко намагалася їх розлучити та перешкоджала нормальному сімейному життю, вчиняючи тиск на сина задля того, щоб останній розлучився із ОСОБА_5 . В свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 поважали один одного, любили та мали на меті продовжувати перебувати у сімейних стосунках, тому у 2009 році прийняли рішення розірвати шлюб офіційно для повідомлення матері про начеб то розірвання стосунків, але насправді подружжя виїхало з міста Суми до міста Києва та стало проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно в рівних частках придбали квартиру у місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.06.2019 року, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за № 1455.

З моменту придбання квартири і до смерті ОСОБА_3 сторони постійно проживали разом у вказаній квартирі, вели спільне господарство, здійснювали витрати на утримання спільного майна.

24.12.2024 року ОСОБА_3 придбав автомобіль Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року, який подружжя використовувало для сімейних потреб, проводило спільні витрати, пов`язані з експлуатацією та підтриманням належного технічного стану автомобіля.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21.05.2025, актовий запис № 1110.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 та автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

На момент смерті ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала за адресою вказаної квартири АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що до спадкоємців за законом, які звернулись в установленому законом порядку, з заявою про прийняття спадщини належить позивачка ОСОБА_1 .

Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 цього Кодексу, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

За змістом ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї; спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків.

Звертаючись до суду з вказаним позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, остання зазначала, що фактично вона та спадкодавець проживали у вищевказаній квартирі.

Судом встановлено, на підставі пояснень сторони позивача, допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що позивачка фактично проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 , оскільки між ними склались відносини, які притаманні подружжю. За час проживання однією сім?єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі друзів.

Судом встановлено, що в позасудовому порядку, позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Т.В., проте нотаріус пояснила, що ОСОБА_1 відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом та оформлення спадкових справ можливо лише за умови надання судового рішення про підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні представник позивачки наголошувала, що після смерті ОСОБА_3 організацією поховання займалася виключно позивачка.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008р., при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкритті спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають і пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний термін повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживають однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцями, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999р. № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268 ЦПК України; ст. 3 СК України, ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1221, 1264, 1268 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008р. № 7, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999р. № 5-рп/99, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА