Ухвала суду № 135724622, 15.04.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1594/25

Провадження № 2-др/675/4/26

У Х В А Л А

15 квітня 2026 року м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав заявупредставника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Щербатого Р. Р. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ізяславського районного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року, у зв`язку з надходженням клопотання представника позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА», закрито провадження у даній справі, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

23.02.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Щербатого Р. Р. надійшла заява про поновлення строку для подачі заяви та ухвалення додаткового рішенняпо вказаній справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн.

01.04.2026 року представником ТОВ «ІННОВА-НОВА» направлено до суду заперечення на вказану заяву, в якій зазначив, що витрати на підготовку численних документів, адвокатських запитів та інші дії не можуть бути покладені на позивача, оскільки їх доцільність та необхідність не доведена. Також, вказав, що заявником не надано жодних належних і допустимих доказів того, що позивач зловживав процесуальними правами або діяв недобросовісно. У зв`язку з чим, просив суд відмовити у поновленні строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та відмовити у її задоволенні.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Щербатий Р. Р. подав суду заяву про слухання справи у відсутності відповідача та його представника.

У зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки ухвала про закриття провадження за результатами розгляду справи винесена 16.02.2026 року, а п`ятиденний строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення з доказами припадає на 21.02.2026 року (вихідний день), а також 21-22 лютого 2026 року проводились технічні роботи на вебпорталі «Електронний Суд», що стверджується скріном, тому суд вважає, що строк для подання відповідної заяви (подано 23.02.2026 року перший робочий день після останнього дня для подачі відповідної заяви) пропущений представником відповідача з поважних причин та підлягає поновленню судом.

Судом з`ясовано, що ухвалою суду від 16.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА», та закрито провадження у справі №675/1594/25 за позовом ТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Аналіз норм ст. 270 ЦПК України дає достатні підстави стверджувати про те, що додаткове рішення може бути ухвалене лише за наявності прийнятого у справі рішення.

Відтак, у зв`язку з тим, що рішення по суті в указаній справі не приймалося, а розгляд справи закінчився закриттям провадженням у справі, про що постановлена відповідна ухвала 16.02.2026 року, тому в зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених ст. 270 ЦПК України, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Із системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №521/3011/18.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останній повинен довести, що провадження у справі закрито внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до вищевказаних норм, сам по собі факт закриття провадження у справі за заявою позивача за відсутності підтверджень його необґрунтованих дій, не є правовою підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію понесених ним витрат.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, який він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядку ст. 4 ЦПК України.

Закриття провадження у справі на підставі заяви позивача це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Право позивача відмовитися від позову, чи від частини позовних вимог або ставити питання про закриття провадження у справі також є безумовним правом позивача. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

В цьому випадку, суд не встановив, а представник відповідача не доводив фактів зловживання процесуальними правами зі сторони позивача, та не застосовував до нього будь-яких заходів у зв`язку із зловживанням правами, і закрив провадження у справі за заявою позивача, а не через зловживання процесуальними правами.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суду постановах: від 26.09.2018 року в справі №148/312/16-ц, від 14.01.2021 року в справі №521/3011/18, від 18.09.2023 року в справі № 711/64/23.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).

Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожним таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Окрім того, поняття «необґрунтовані дії позивача» не є тотожним поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору. Тобто, предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.

З системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачами витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами, що судом не встановлено.

Заява представника відповідача з вимогою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу не містять доводів необґрунтованості дій позивача, що виключає стягнення такої компенсації.

При цьому, сам факт звернення позивача до суду мав на меті захист порушеного права, а також його дії направлені на такий захист не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та вважатися необґрунтованими і тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Крім того, витрати на правову допомогу виникли в ОСОБА_1 не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації ОСОБА_1 через свого представника адвоката Щербатого Р. Р. своїх процесуальних прав, зокрема: на ознайомлення з матеріалами вказаної справи, подання відзиву на позовну заяву, заяв, заперечень, додаткових пояснень, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях тощо.

А тому, суд дійшов висновку, що представником відповідача не вказано, які дії позивача в ході розгляду справи необхідно вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Щодо досліджуваної справи, то обставини, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення представником відповідача не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не надані, з огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 142, 257, 258-261, 270 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Щербатому Роману Романовичу строк для звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Щербатого Романа Романовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2026 року.

Суддя Р.В. Пашкевич