Рішення № 135723698, 16.04.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/510/26

Номер провадження 2/717/359/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача Ткаченко Юлія Олегівна подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» суму заборгованості за договором позики №71385951 в розмірі 19800 гривень, з яких 6000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 900 гривень сума заборгованості за процентами, 900 гривень сума заборгованості за комісією, 12000 гривень сума заборгованості за пенею/неустойкою, та суму заборгованості за договором позики №6594752 в розмірі 8074 гривні, з яких 2000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 1729 гривень сума заборгованості за процентами, 345 гривень сума заборгованості за комісією, 4000 гривень сума заборгованості за пенею/неустойкою. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ««1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, відзив до суду не подала.

Представник позивача в судове в судове засідання не з`явився. Представник ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Ткаченко Ю.О. надіслала до суду заяву у якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача та зазначила, що не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що 19 серпня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір надання коштів у кредит (з комісією про надання кредиту) №71385951, згідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 6000 гривень на строк 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути суму позики у день закінчення строку позики та сплатити комісію та проценти. Процентна ставка визначена у договорі як 0,5% в день. Комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що складає 900 гривень. Процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною) визначена сторонами як 4% за день. Пеня визначена сторонами як 4% в день.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора. Вказані обставини стверджуються копією договору №71385951 від 19 серпня 2025 року. Таким чином, сторони 19 серпня 2025 року уклали договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

Надані ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідачу у позику кошти була зараховані на рахунок ОСОБА_1 . Вказана обставина стверджується довідкою про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 у акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 03 квітня 2026 року та довідкою ТзОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» №КД-000026810 від 19 січня 2026 року, копією платіжної інструкції від 19 серпня 2025 року.

За надання кредиту була нарахована комісія в сумі 900 гривень.

За користування кредитом за період по 17 вересня 2025 року включно нараховані відсотки в сумі 900 гривень.

За період з 18 вересня по 06 листопада 2025 року нарахована пеня в сумі 12000 гривень.

03 вересня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії (Надійний) №6594752, згідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2000 гривень на строк 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути суму позики, сплатити комісію та проценти. Процентна ставка визначена у договорі як 0,95% в день. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що складає 345 гривень. Неустойка визначена сторонами як 100 гривень в день. Всі проценти нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора. Вказані обставини стверджуються копією договору №6594752 від 03 вересня 2025 року. Таким чином, сторони 03 вересня 2025 року уклали договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

Надані ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідачці у позику кошти була зараховані на рахунок ОСОБА_1 . Вказана обставина стверджується довідкою про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 у акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 03 квітня 2026 року та довідкою ТзОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» №КД-000026400 від 19 січня 2026 року, копією платіжної інструкції від 03 вересня 2025 року.

За надання кредиту була нарахована комісія в сумі 345 гривень.

За користування кредитом за період по 02 грудня 2025 року включно нараховані відсотки в сумі 1729 гривень.

За період з 03 жовтня по 11 листопада 2025 року нарахована пеня в сумі 4000 гривень.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору. Відповідачка не виконала взятих на себе за кредитними договорами зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст.1048,ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачка в порушення умов договорів, які згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобов`язань за цими договорами, порушила свої зобов`язання по поверненню суми позики та сплати процентів. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Суд вважає, що за надання кредиту відповідачці правомірно була нарахована комісія в розмірі встановленому кредитними договорами.

Зокрема, споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:« 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Як вже було встановлено судом, договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71385951 від 19 серпня 2025 року та договір кредитної лінії №6594752 від 03 вересня 2025 року підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов. Кредитні договори містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, розміру комісії за надання кредиту.

Враховуючи зміст кредитних договорів, можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цих договорів була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки сум заборгованості по пені суд виходить з наступного. З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення пені за кредитним договором від 19 червня 2025 року та кредитним договором від 03 вересня 2025 року слід відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені/неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника неустойку у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Зазначене узгоджується із висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підсумовуючи зазначене вище, станом на час звернення до суду у відповідачки існує перед позивачем заборгованість за кредитним договором №71385951 у сумі 7800 гривень згідно наступного розрахунку: 6000 гривень (тіло кредиту) + 900 гривень (проценти нараховані в межах строку кредитування) + 900 гривень (комісія за надання кредиту) = 7800 гривень. Заборгованість відповідачки за кредитним договором №6594752 становить 4074 гривні згідно наступного розрахунку: 2000 гривень (тіло кредиту) + 1729 гривень (проценти нараховані в межах строку кредитування) + 345 гривень (комісія за надання кредиту) = 4074 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 7800 гривень за кредитним договором №71385951 від 19 серпня 2025 року та в сумі 4074 гривні за кредитним договором №6594752 від 03 вересня 2025 року.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1134 гривні 15 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частин 3 та 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та адвокатом Ткаченко Ю.О. 20 серпня 2025 року було укладено договір про надання правничої допомоги №20-08/25. Згідно витягу акту №3-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року від 21 жовтня 2025 року, складеного 23 січня 2026 року, який містить опис робіт виконаних адвокатом, загальна вартість послуг з надання правової допомоги склала 4500 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1916 гривень 95 копійок пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки розмір судових витрат в сумі 4500 гривень понесених позивачем на правову допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39861924, яке розташоване в м. Київ, площа Арсенальна будинок 1Б, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання якої АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 7800 (сім тисяч вісімсот) гривень заборгованості за кредитним договором №71385951 від 19 серпня 2025 року, 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) гривні заборгованості за кредитним договором №6594752 від 03 вересня 2025 року, 1134 (одну тисячу сто тридцять чотири) гривні 15 (п`ятнадцять) копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених по сплаті судового збору та 1916 (одну тисячу дев`ятсот шістнадцять) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Суддя: