Рішення № 135721916, 15.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19860/25

Провадження № 2/369/7050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

представник позивача Синюк С.Л., який дії в інтересах ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 53 646,08 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 20 грудня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (далі Позивач/ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА») та ТОВ «МАСКІОҐАСПАРДО УКРАЇНА» (далі Страхувальник) укладено договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101098335 майнових інтересів власника автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі забезпечений транспортний засіб/ застрахований автомобіль) (далі договір страхування КАСКО). 27 вересня 2024 року о 10 год. 32 хв. у м. Києві, по просп. Берестейському (Перемоги), 27, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (поліс ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» ЕР/218486182; договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101098335), під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі Відповідач). Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва по справі № 759/20991/21 від 22 жовтня 2024 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . У результаті цієї пригоди був пошкоджений транспортний засіб страхувальника. Відповідно до Звіту №24/0706 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - становить 98505,77 гривень, а відповідно до Рахунку №0000011300 від 25 листопада 2024 року на суму 135353,50 гривень та рахунку №0000000115 від 06 січня 2025 року на суму 15608,94 гривень. Загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 150 962,44 гривень. Зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 27 листопада 2024 року фахівцями ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» було складено страховий акт № 11.98036100.3/KOS та 07 січня 2025 року страховий акт № 11.98036100.3/KOS доплата, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування становив 150 962,44 гривень. Відповідно до платіжної інструкції №1127130625 від 04 грудня 2024 року та платіжної інструкції №0108131220 від 08 січня 2025 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 в загальному розмірі 150 962,44 гривень. Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», пов`язані з цим страховим випадком складають 150 962,44 гривень. Відповідно до витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ «Моторно транспортне страхове бюро України), створену відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) відповідно до Полісу № ЕР/221073539. Відповідно до зазначеного витягу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 гривень. Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 162 ЦПК України Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» намагалося здійснити досудове врегулювання спору та звернулося до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування (копія додається). Розглянувши дану АТ «СГ «ТАС» (приватне) прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 97 316,36 гривень, які були перераховані на рахунок ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА». Стаття 1194 Цивільного кодексу України передбачає, що «Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, Відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» грошові в розмірі: 150 962,44 гривень 97316,36 гривень = 53 646,08 гривень, де, 150 962,44 гривень загальна сума збитку; 97316,36 гривень страхове відшкодування, яке сплатило АТ «СГ «ТАС» (приватне).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.01.2026 року відкрите провадження у справі, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене проведення судового засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив проводити розгляд цивільної справи за відсутності представника відповідача, надав відзив на позовну заяву, вимоги якого підтримав.

Відповідно до поданого відзиву просив відмовити в задоволенні позову. Заперечення Відповідача ґрунтуються на тому, що позов є необґрунтованим, незаконним, передчасним та поданим до неналежного відповідача. Позивач, будучи професійним учасником ринку страхування, свідомо ігнорує приписи імперативних норм цивільного права та сталу практику Верховного Суду щодо межі відповідальності застрахованої особи. Розрахунок шкоди, наданий Позивачем, є юридично нікчемним, оскільки не базується на об`єктивній оцінці ринкової вартості збитків, а відображає лише суб`єктивні комерційні апетити станції технічного обслуговування (СТО), яка є зацікавленою особою. Оскільки Позивач (ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА») є системним учасником судових спорів, Відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/11833/25, текст якого внесено до Реєстру. Вказане рішення підтверджує недобросовісну практику Позивача щодо пред`явлення безпідставних вимог до фізичних осіб за наявності застрахованої відповідальності. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка відбулася 27 вересня 2024 року, цивільно-правова відповідальність Відповідача була належним чином застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі Поліс ОСЦПВ). Згідно з матеріалами справи, страхова компанія (страховик Відповідача по ОСЦПВ) вже здійснила страхову виплату Позивачу у розмірі 97 316,36 грн. Цей факт підтверджує, що Відповідач виконав свій обов`язок щодо страхування відповідальності, а його страховик визнав страховий випадок та здійснив виплату в межах закону. Позивач вимагає стягнути з Відповідача (фізичної особи) різницю у розмірі 53 646,08 грн. Однак, за наявності діючого Полісу ОСЦПВ, ліміт відповідальності за яким (згідно з чинним законодавством та умовами страхування) становить не менше 160 000 грн. за шкоду майну, належним відповідачем у цій справі є Страховик Відповідача, а не сам Відповідач. Якщо сума вимог Позивача (53 646,08 грн) разом із сумою вже отриманої виплати (97 316,36 грн) сукупно становить 150 962,44 грн, що не перевищує встановлений законом ліміт за Полісом ОСЦПВ, то Позивач взагалі не мав права звертатися до фізичної особи Відповідача. Якщо Позивач вважає, що виплачених 97000 гр. замало він мав звертатися до страхової компанії Відповідача з вимогою доплатити різницю в межах ліміту. Вказує, що позовна заява не містить головного доказу Звіту про оцінку транспортного засобу або Висновку експерта-автотоварознавця. Позивач просить Суд стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Відповідач вважає цю суму неспівмірною, необґрунтованою та такою, що має ознаки зловживання процесуальними правами. Дана справа є типовою (шаблонною) справою про суброгацію. Позовна заява є стандартною формою, яка використовується Позивачем у тисячах аналогічних процесів. Підготовка такої заяви не потребує значних затрат часу або проведення глибокого науково-правового аналізу.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 20 грудня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ТОВ «МАСКІОҐАСПАРДО УКРАЇНА» укладено договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101098335 майнових інтересів власника автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 27.09.2024 приблизно о 10.32 годин, в м. Києві, по пр-ту Берестейському (ст.м. «Святошин»), керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху, здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався ліворуч в попутному напрямку руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач замовив проведення оцінки транспортного засобу у суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .

Відповідно до Звіту №24/0706 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 98 505,77 гривень.

Згідно Рахунку № 0000011300 від 25 листопада 2024 року ТОВ «Ніко Альян» проведено ремонтні роботі на суму 135 353,50 гривень та рахунку №0000000115 від 06 січня 2025 року - на суму 15608,94 гривень.

Загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 150 962,44 гр.

Вказана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 27 листопада 2024 року фахівцями ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» було складено страховий акт № 11.98036100.3/KOS та 07 січня 2025 року страховий акт № 11.98036100.3/KOS, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування становив 150 962,44 гр.

Відповідно до платіжної інструкції №1127130625 від 04 грудня 2024 року та платіжної інструкції №0108131220 від 08 січня 2025 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 в загальному розмірі 150 962,44 гр.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/221073539, автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «СГ «ТАС».

Відповідно до витягу Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначений в сумі 160 000 грн, а розмір франшизи 0,00 грн. Станом на дату спірної ДТП вказаний поліс був чинним.

04.06.2025 позивач надіслав ПАТ "СГ "ТАС" Заяву про страхове відшкодування, в якій просив перерахувати страхову виплату в розмірі 150962 гр. 44 коп.

17.07.2025 позивач отримав відповідь від ПАТ "СГ "ТАС", в якій останній повідомив, що було прийняте рішення щодо страхової виплати в розмірі 97 316 гр. 36 коп. з урахуванням коефіцієнту зносу замінених складових на підставі п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та цін колісних транспортних засобів.

Судом встановлено, що ПАТ "СГ "ТАС" здійснило страхову виплату позивачу у розмірі 97 316 гр. 36 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок страхової виплати страхувальнику пошкодженого транспортного засобу позивачем, відповідно до ст. 1191 ЦК України, відповідач зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в межах страхових сум відповідальності страховика за полісом у розмірі 53 646,08 гривень.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

З 01.01.2025 набрав чинності новий Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024 (далі Закон України № 3720-IX від 21.05.2024).

Відповідно до п. 6 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами) (абз 6 п. 6 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024).

Відтак, оскільки поліс № ЕР/221073539 було укладено 22.05.2024 року, то для визначення розміру страхової виплати потерпілій особі страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов`язаний керуватися нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 21.05.2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024 страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024 страховик відповідальної особи зобов`язаний на вимогу страховика потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, компенсувати заявлений ним розмір вимог, визначений частиною четвертою цієї статті, протягом п`яти робочих днів з дня отримання вимоги, якщо інший розмір компенсації чи строк її здійснення не передбачено положенням про пряме врегулювання страхових випадків.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц в тому числі викладено висновок, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Судом встановлено, що автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПАТ "СГ "ТАС". Відповідно до поліса № ЕР/221073539, який було укладено 22.05.2024 року, страхова сума відповідальності за шкоду майну становить 160 000,00 грн.

Відповідно до Страхового акту сума страхової виплати становить 150 962,44 гр., що не перевищує визначеного полісом ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, маючи застраховану цивільну відповідальність, не повинен відшкодовувати позивачу різницю між визначеним розміром страхової виплати та сумою, перехованою позивачу ПАТ "СГ "ТАС", адже розмір завданої шкоди не перевищує межі страхових сум відповідальності страховика.

Судом враховано, що позивач звертався з вимогою до ПАТ "СГ "ТАС" про відшкодування страхової виплати, отримавши частину такої страхової виплати в розмірі 97 316 гр. 36 коп., ПрАТ "СК "ГРАВЕ УКРАЇНА" не зверталось з позовом до суду з вимогою про стягнення з ПАТ "СГ "ТАС" повної страхової виплати.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

По суті, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Належним відповідачем виступає особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення, відтак визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.

Отже, беручи до уваги те, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором майнового страхування, має реалізувати право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовними вимогами, розмір яких не виходить за межі страхової виплати, саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не до стахувальника, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення страхової виплати з відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 1187, 1191 ЦК України, ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 141, 211, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

15.04.2026 року