Рішення № 135721697, 13.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 405/6878/25

Провадження № 2/243/740/2026

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(Заочне)

« 13 » квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за підсудністю на підставі ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 03.12.2025 надійшла цивільна справа з вказаною позовною заявою, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 05.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7039335 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 6000,00 грн. на умовах строковості та платності.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 7039335 від 05.09.2023. Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». У зв`язку із не виконанням відповідачем умов кредитного договору, виникла заборгованість, яка станом на день звернення позивачем до суду складає 26895 грн., з них: 6000,00грн. - тіло кредиту, 9910,20 грн. проценти за користування кредитом, 10984,80 грн. нараховані позивачем проценти за 92 календарних днів. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором № 7039335 від 05.09.2023 в розмірі 26895,00 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 26895,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Також просив в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано. Будь-які клопотання по справі від сторін, до початку розгляду справи, суду не надходили. Про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем 05.09.2023 було укладено кредитний договір № 7039335, відповідно до умов ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу кредит в сумі 6000 грн. на строк 359 днів.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно до п.1.4 вказаного кредитного договору базова процентна ставка складає 1,99% і день та застосовується в межах строку кредиту.

Дата останнього платежу по кредиту 27.08.2024.

Підпунктом 3 п. 4.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який 05.09.2023 підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 27-05/2024Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. До ТОВ «ФК « Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7039335.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024.

Згідно з інформацією, що надана АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 емітовано в АТ «Універсал Банк» карту № НОМЕР_1 , по якій містяться зарахування на суму 6000,00 UAH від 05.09.2023.

Відповідач, використавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконував, до 27.08.2024 не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Заборгованість відповідача за вказаним договором становить: 6000,00грн. - тіло кредиту, 9910,20 грн. проценти за користування кредитом.

Крім того, позивачем здійснено нарахування процентів за 92 календарних днів (28.05.2024- 27.08.2024) в межах строку договору: 6000,00х1,99%=119,14грн.х92 к.д.=10984,80грн.

Вказане підтверджується розрахунками заборгованості.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов`язки за електронним договором про надання споживчого кредиту від 05.09.2023 та надало відповідачу кредит в сумі 6000,00 грн., однак відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 26895,00 грн., з яких: 6000,00грн. - тіло кредиту, 9910,20 грн. проценти за користування кредитом, 10984,80 грн. нараховані позивачем проценти за 92 календарних днів.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу № 27-05/2024Ф.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» договору № 7039335 від 05.09.2023. У пункті 10 «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію».

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов`язки за договором № 7039335 про надання споживчого кредиту від 05.09.2023, в той час як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість в загальному розмірі 26895,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 7039335 про надання споживчого кредиту від 05.09.2023, у розмірі 26895,00 грн., з яких: 6000,00грн. - тіло кредиту, 9910,20 грн. проценти за користування кредитом, 10984,80 грн. нараховані позивачем проценти за 92 календарних днів.

Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу в порядку ч.2 ст.625 ЦК України позивачем у позові не вказано та не обґрунтовано.

Крім того, суд зауважує, що заявлений позивачем період нарахування 05.09.2023 по 27.08.2024.

Однак відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, а також у зв`язку із обмеженнями щодо нарахування та стягнення інфляційних витрат і 3% річних в період дії воєнного стану, встановлених п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПКУкраїни, судом не встановлено підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦПК України, у зв`язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на частини 10, 11 ст.265 ЦПК України для стягнення інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу є помилковими, оскільки відповідні суми не є штрафними санкціями у розумінні цивільного законодавства, про можливість зазначення яких йдеться у відповідних нормах ст. 265 ЦПК України.

За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між Адвокатом Столітнім М.М., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши додані докази суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, суд вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої позивачем до відшкодування у розмірі 10 000 грн. є значно завищеним.

В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір є об`єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 527, 530, 626, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "«Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, суму заборгованості за кредитним договором 26895 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп., з яких: 6000,00грн. тіло кредиту, 9910,20 грн. проценти за користування кредитом, 10984,80 грн. нараховані позивачем проценти за 92 календарних днів, а також судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 15.04.2026.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова