Вирок № 135720081, 15.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11972/23

Провадження № 1-кп/204/295/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення зали судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041030001387 від 18.05.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця п. Дурмін, район ім. Лазо, Хабаровського краю, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

18.05.2023 року близько 14.45 години водій ОСОБА_9 керуючи власним, технічно справним автомобілем «ВАЗ-2107», р.н. НОМЕР_1 , рухався в Чечелівському районі міста Дніпра по вулиці вул. Янгеля з боку вул. Будівельників в напрямку вул. Тітова в лівому ряді руху.

Під час руху, ОСОБА_9 грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, наближаючись до нерегульованого нерівнозначного перехрестя з вулицею Тітова, рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу», не дав дорогу транспортному засобу, який наближається до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, виїхав на перехрестя з вулицею Тітова і допустив зіткнення із мотоциклом «Ямаха», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі справа наліво за напрямком руху його автомобілю.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, перелому 8-го ребра зліва по середньо-пахвовій лінії, лівобічного пневмотораксу (повітря в лівій плевральній порожнині), підшкірної емфіземи в ділянці перелому ребра, закритого перелому лівої плечової кістки в середній третині, саден та гематом на лівому плечі, тулубі, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,

небезпечних для життя, згідно п.2.1.1, п.2.1.3 «л» «Правил судово-медичного

визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху, відповідно до висновку

судово-автотехнічної експертизи, виразилось в тому, що водій ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом автомобілем «ВАЗ-2107», р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 та п.п. 10.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно яких: 10.3. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. п. 16.11- «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» - «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі..», - невиконання якого, знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та показав про скоєння ним кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом. Показав, що подія відбулась 18.05.2025 о 14:45, рухався на своєму автомобілі по вул. Янгеля в напрямку вул. Титова, необхідно було повертати ліворуч. По ходу його руху був знак «Дати дорогу». Перехрестя було без світлофорів. По вул. Янгеля дві смуги для руху в одному напрямку. ОСОБА_9 зайняв ліву смугу для здійснення повороту. Він пропустив машини зліва, які рухались по двох смугах, потім подивився направо, до найближчої машини було 80 метрів. По вул. Титова справа магазин «М`ясо», там пішохідний перехід, знаки обмеження швидкості 40 км, знак «Діти». На тій ділянці дороги часто відбуваються ДТП. Зазвичай багато водіїв пригальмовують на вказаній ділянці дороги. ОСОБА_10 розумів, що він встигне повернути перед тим автомобілем, який він бачив. Мотоцикл він не бачив, як пізніше дізнався, мотоцикл рухався за маршруткою. Коли він почав виконувати маневр повороту, знав, що встигає, бо там встановлені дорожні знаки. Коли він повернув, відчув удар в праву частину автомобіля, а саме в пасажирські двері. Удар був дуже сильний, від удару авто врізалось в стовп. Удар був такої сили, що в автомобілі розбилось усе скло, він ледве зміг вибратись з автомобіля. На відстані 2-3 метрів побачив чоловіка, який лежав на землі. Він просив людей, які знаходились поряд, щоб допомогли йому. У цей час неподалік проходив лікар, він надав потерпілому першу допомогу. Потім приїхали дві карети швидкої допомоги, які забрали його та потерпілого до лікарні. Як потім було встановлено висновком експерта водій мотоцикла рухався зі швидкістю 100 км/год.

Свою вину у ДТП ОСОБА_9 визнає та розуміє, потерпілому дуже співчуває, однак уважає, що потерпілий також винен, оскільки значно перевищив швидкість руху. Після ДТП ОСОБА_9 також був травмований, тому у лікарню до потерпілого ходив його син. Згода між ним та потерпілим щодо суми відшкодування не досягнута.

Щодо цивільного позову, то він його не визнає, оскільки ОСОБА_9 також постраждав у ДТП, пошкоджено його автомобіль, він має на утриманні малолітніх дітей, його дружина в лікарні, старший син перебуває в лікарні після поранення, він отримує пенсію у сумі трохи більше 3000 грн. на місяць. У ДТП, що сталася також наявна вина потерпілого. Крім того, потерпілий отримав відшкодування від страхової компанії у сумі 60000 грн., що на його думку є достатньо сумою. Через 18 днів після ДТП потерпілий вже вийшов на роботу.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_9 , вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження сукупністю таких доказів.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що у травні 2023 року близько 15:00 він рухався по вул. Титова в напрямку ТРЦ «АППОЛО», їхав сам на мотоциклі «Ямаха» зі швидкістю біля 60 км/год. На перехресті вул. Янгеля та вул. Титова відбулось ДТП. Тоді там світлофора не було. Вулиця Янгеля є другорядною дорогою. На тій ділянці дороги було обмеження швидкості руху 40 км/год. Здійснюючи рух на вказаному перехресті, він їхав у правій смузі, їхав прямо. Зненацька перед собою побачив автомобіль синього кольору, не встиг загальмувати, відбулось зіткнення. Як виїхав обвинувачений, він не бачив, оскільки в лівій смузі стояв автомобіль, тому він не бачив, хто буде виїжджати. ОСОБА_5 втратив свідомість, прийшов до тями вже у лікарні № 16 в реанімації. Внаслідок ДТП у нього був перелом ребер ліворуч, пробита ліва легеня, перелом лівої плечової кістки. Лікувався приблизно п`ять місяців. У лікарні перебував близько 2 тижнів, після чого попросив виписати його додому. Після лікування повернувся на службу. За його участю проводили слідчий експеримент. Алкоголь у той день не вживав. Водійський стаж має з 2014 року. На момент ДТП категорії «А» у нього не було. Його транспортний засіб застрахований не був. Раніше він до відповідальності не притягався. На момент ДТП він працював в Управління патрульної поліції, зараз там не працює. Службу в поліції припинив у 2024 році.

Обвинувачений ніякої допомоги йому не надавав. Він пропонував обвинуваченому відшкодувати шкоду, на що ОСОБА_9 спочатку погодився, а потім відмовився. Під час лікування ніяких виплат не отримував. ОСОБА_5 звертався до страхової компанії та отримав біля 60000 грн., а також лікарняні. Після ДТП у нього не працює рука, внаслідок отриманих травм його уклад життя змінився.

Потерпілий ОСОБА_5 просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду, що приблизно в травні 2023 року, у денний час, вона перебувала по вул. Янгеля, на перехресті, збиралась переходити дорогу та стала свідком ДТП. Вона бачила, як на перехресті зіткнулись автомобіль «ВАЗ» та мотоцикл. Хлопець з мотоциклу опинився на тротуарі та травмувався. Вона одразу подзвонила у швидку, дочекалася приїзду швидкої та поліції. Хто викликав поліцію, не пам`ятає, можливо також вона. Автомобілем «ВАЗ» керував чоловік, це був обвинувачений. Мотоцикліст після ДТП був без свідомості. Поруч проходив лікар, він разом з військовими, які перебували поряд з місцем ДТП, надавали потерпілому першу допомогу. Водій «ВАЗ» також залишався на місці події, був біля потерпілого. Мотоцикліст рухався по вул. Титова в напрямку вул. Робочої. Автомобіль «ВАЗ» рухався по вул. Янгеля, виїжджав на вул. Титова. Автомобіль «ВАЗ» виїжджав повільно. За звуком мотоцикл рухався різко і швидко, він спочатку стояв, а потім почав рух. Мотоцикліст був у шоломі.

Також вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується такими письмовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.05.2023, схеми та фототаблиці до нього, за участю понятих, спеціалістів, у присутності ОСОБА_9 у світлу пору доби проведено огляд від пр. О.Поля до вул. Макарова. Місце дорожньо-транспортної пригоди проїжджа частина по вул. Титова. Покриття ділянки асфальт, сухе. По ходу руху автомобіля розташовано дорожній знак «2.1», по ходу руху мотоцикла дорожні знаки: «2.3», «1.38.1». На автомобілі «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , та на мотоциклі «Ямаха», державний номер НОМЕР_3 , наявні механічні пошкодження. Під час огляду місця події вилучено: автомобіль «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , мотоцикл «Ямаха», державний номер НОМЕР_3 (а.с.11-26).

Відповідно до протоколу зняття показів з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 13.06.2025, старшим слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області у приміщенні КП «ІНФО-РАДА-ДНІПРО» встановлено відеозапис під назвою «K-408 PTZ Titova - Yangelya», на якому зафіксовано обстановка та механізм ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 та мотоциклу «Ямаха», державний номер НОМЕР_3 (а.с.56-57).

Згідно з протоколом огляду від 13.06.2023, старшим слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області у присутності понятих, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , здійснено перегляд відео «K-408 PTZ Titova - Yangelya» та встановлено, що о 14:57:27 по вул. Янгеля з боку вул. Будівельників з`являється автомобіль «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 , який зупиняється перед виїздом на вул. Титова. О 14:57:50 автомобіль розпочинає рух та виїжджає на проїжджу частину вул. Титова по напрямку до вул. Макарова. О 14:57:52 з`являється мотоцикл «Ямаха» і через секунду стається зіткнення транспортних засобів (а.с.61).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-23/21310- ІТ від 29.06.2023, робоча гальмова система переднього колеса мотоцикла «Ямаха», номерний знак НОМЕР_4 , на момент експертного огляду перебуває у непрацездатному стані.

Робоча гальмова система заднього колеса мотоцикла «Ямаха», номерний знак НОМЕР_3 , на момент експертного огляду перебуває у працездатному стані.

Рульове керування мотоцикла «Ямаха», номерний знак НОМЕР_2 , на

момент експертного огляду перебуває у непрацездатному стані.

Непрацездатність робочої гальмової системи переднього колеса мотоцикла «Ямаха», номерний знак НОМЕР_4 , виникла із-за розгерметизації гідро-приводу переднього приводу, причиною якої став відірваний патрубок, що приєднується до гальмового циліндру переднього гальма. Непрацездатність під час ДТП.

Непрацездатність рульового керування мотоцикла «Ямаха», номерний знак

НОМЕР_3 , виникла із-за відламаного лівого керма. Непрацездатність виникла

під час ДТП (а.с.71-75).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-23/21308-ІТ від 29.06.2023, встановити в якому стані працездатному (непрацездатному) перебуває робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_5 , на момент експертного огляду не надалось можливим, однак при цьому: - гальмівні механізми задніх та переднього лівого коліс автомобіля ВАЗ- 2107, номерний знак НОМЕР_5 , на момент експертного огляду перебувають у працездатному стані; перевірити чи в працездатному (непрацездатному) стані перебуває гальмівний механізм переднього правого колеса автомобіля ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_6 , на момент експертного огляду не надалось можливим.

Рульове керування автомобіля ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_7 , на момент експертного огляду перебуває у непрацездатному стані, тому що система не виконує своїх функцій в допустимих межах.

Оскільки перевірити гальмовий механізм робочої гальмівної системи

переднього правого колеса автомобіля ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1 , не

надалось можливим, то відповісти на дане питання також не надається можливим.

Непрацездатність рульового керування автомобіля ВАЗ-2107, номерний

знак НОМЕР_6 , виникла із-за притиснення переднього правого колеса до

елементів кузова. Непрацездатність виникла під час ДТП (а.с.80-84).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/104-23/21709-КДТЗ від 19.07.2023, ідентифікаційний номер «JYARJ155000000598», номер рами « НОМЕР_8 » та номер двигуна « НОМЕР_9 », наданого на дослідження мотоцикла марки «YAMAHA YZF R6R», р.н. НОМЕР_2 , змінам первинного змісту не піддавався (а.с.91-93).

Згідно з висновком експерта №1922е від 29.06.2023, у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, перелому 8-го ребра зліва по середньо-пахвовій лінії, лівобічного пневмотораксу (повітря в лівій плевральній порожнині), підшкірної емфіземи в ділянці перелому ребра, закритого перелому лівої плечової кістки в середній третині, саден та гематом на лівому плечі, тулубі, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів). Якими могли бути виступаючі частини транспорту, що рухався, в термін, на який вказує обстежений та слідчий у постанові, тобто 18.05.2023.

Встановлені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Які є небезпечними для життя, що відповідає вимогам п.2.1.1., 2.1.3. «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, № 6 (а.с.99-102).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 22.06.2025 та фототаблиці до нього, у присутності понятих, потерпілий ОСОБА_5 , знаходячись на перехресті вул.Титова Янгеля, показав та розказав про обставини ДТП, які мали місце 18.05.2023, а саме 18.05.2023 близько 14:45, він керуючи технічно справним мотоциклом «Ямаха», н.з. НОМЕР_3 , без вантажу та пасажирів, слідував по вул. Титова з боку пр. О.Поля у напрямку вул. Макарова у м. Дніпро, у правому ряду для руху зі швидкістю близько 60 км/год. У дорозі в районі перехрестя з вул. Янгеля, не очікувано із-за рухаючихся з лівої сторони попутних автомобілів на смугу його руху виїхав зліва-направо автомобіль «ВАЗ 2107» синього кольору, під керуванням ОСОБА_9 . Він одразу застосував екстрене гальмування і змінив напрямок свого руху вправо. Відстань між автомобілем і мотоциклом була незначною, тому сталося зіткнення транспортних засобів (а.с.108-114).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 22.06.2025 та фототаблиці до нього, у присутності понятих, ОСОБА_9 , знаходячись на перехресті вул. Титова Янгеля, показав та розказав про обставини ДТП, які мали місце 18.05.2023, а саме 18.05.2023 близько 14:45, він керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2107», д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Янгеля з боку вул. Будівельників у напрямку вул. Титова в м. Дніпро. Перед виїздом на вул. Титова він зупинив автомобіль, та переконавшись, що на близькій відстані транспорту немає, відновив рух автомобіля. Проїхавши близько 1,50 метрів, він відчув удар в праву бокову частину автомобіля. Далі його автомобіль втратив керування і скоїв наїзд на електроопору. З моменту виїзду на проїжджу частину вул. Титова з вул. Янгеля і до місця зіткнення транспортних засобів, час руху склав: Т1 3,2 сек, Т2 -2,6 сек., Т3- 2,8 сек (а.с.115-120).

Згідно протоколу слідчого експерименту від 26.07.2023 та фототаблиці до нього, свідок ОСОБА_11 , у присутності понятих, розказала і показала про обставини ДТП, яке мало місце 18.05.2023, а саме, знаходячись на перехресті вулиць Титова Янгеля, свідок показала та розказала, що 18.05.2023 близько 14:45 вона йшла по тротуару вул. Титова з боку пр. О.Поля в напрямку вул. Макарова в м. Дніпро. Підходячи до вул. Янгеля, почула сильний звук мотоцикла, який наближався позаду з боку пр. О.Поля, подивившись, побачила мотоцикл «Ямаха», який слідував зі швидкістю приблизно 100 км/год. У цей же час з вул. Янгеля на вул. Титова з лівим поворотом по напрямку до вул. Макарова виїжджав автомобіль «ВАЗ 2107», синього кольору, зі швидкістю 20 км/год. Коли автомобіль «ВАЗ -2107» доїхав до правої полоси руху вул. Титова, в його бокову праву частину скоїв наїзд мотоцикл «Ямаха». Свідок вказала місце зіткнення транспортних засобів, яке розташоване на відстані 1,8 м від правого, по ходу руху мотоцикла краю. Згідно показів свідка ОСОБА_11 була встановлена швидкість руху мотоцикла «Ямаха» та здійснено 4 контрольних заїзда: 1- 60 км/год, 2 80 км/год, 3 90 км/год, 4 100 км/год. Свідок ОСОБА_11 вказала на останній заїзд, а саме заїзд зі швидкістю 100 км/год (а.с. 144-150).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-23/23955-ІТ від 24.07.2023, по механізму ДТП згідно показів водія ОСОБА_5 у даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 10.3, 16.11 Правил дорожнього руху.

Дії водія ОСОБА_9 не відповідали вимогам 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 10.3, 16.11 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою.

Водій ОСОБА_9 при заданому механізмі ДТП, мав технічну можливість не допустити даної пригоди. Водій ОСОБА_5 у даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.9 б) Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_5 не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з даною пригодою. Водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості зупинитися до місця зіткнення, у момент виявлення небезпеки для руху.

По механізму ДТП згідно показів водія ОСОБА_9 в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 10.3, 16.11 Правил дорожнього руху. Дії водія ОСОБА_9 не відповідали вимогам 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 10.3, 16.11 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою. Водій ОСОБА_9 при заданому механізмі ДТП, мав технічну можливість не допустити даної пригоди. Водій ОСОБА_5 , у даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.9 б) Правил дорожнього руху (а.с.129-131).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-23/25455-ІТ від 27.07.2023, з технічної точки зору, у даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водій ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Дії водія ОСОБА_9 не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.16.11 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з даною пригодою.

Водій ОСОБА_9 мав технічну можливість не допустити даної ДТП,

шляхом дій відповідно до дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.16.11 Правил дорожнього руху.

Водій мотоцикла ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 3.29. «Обмеження максимальної швидкості» та п.п.12.3, 12.9 б) Правил дорожнього руху.

При варіантах вихідних даних 1,2,4,6,7,8,12, які зведені в таблиці 1, дії

водія Івановського не відповідали вимогам 3.29. «Обмеження максимальної швидкості» п.п.12.3, 12.9 б) Правил дорожнього руху, з яких невідповідність дій вимогам п.12.3 Правил знаходиться в причинному зв`язку з даною пригодою.

При варіантах вихідних даних 3,5,9,10,11, дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам дорожнього знаку 3.29. «Обмеження максимальної швидкості» та п. 12.9 б) Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою.

При варіантах вихідних даних 3,5,9,10,11, в діях водія ОСОБА_5 , з

технічної точки зору, не вбачається невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з даним ДТП.

При варіантах вихідних даних 1,2,4,6,7,8,12, водій ОСОБА_5

мав технічну можливість запобігти даної пригоди, шляхом дій відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.

При варіантах вихідних даних 3,5,9,10,11, водій ОСОБА_5 не мав

технічної можливості запобігти даної пригоди, шляхом дій відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

При варіантах вихідних даних 3,5,9,10,11, водій ОСОБА_5 мав

технічну можливість запобігти даної пригоди, шляхом дій відповідно до вимог дорожнього знаку 3.29. «Обмеження максимальної швидкості» та п.12.9 б) Правил дорожнього руху (а.с.184-187).

Згідно з висновком експерта № 1225е від 17.07.2023, у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: рубці обох передпліч, правого колінного суглобу та правої гомілки, що є слідами загоєння забійних ран, забій м`яких тканин правої сідничної ділянки, верхньої третини правого стегна, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при ДТП, в термін, на який вказує обстежений та слідчий у постанові, тобто 18.05.2023 року.

Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, короткочасним належить вважати розлад здоров`я тривалість понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день). На підставі: п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. Термін загоєння встановлених ран понад шість діб (а.с.1134-135).

Згідно з постановою старшого слідчого Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.05.2023, автомобіль «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с.29).

Згідно з постановою старшого слідчого Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.05.2023, мотоцикл «Ямаха», державний номер НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с.30).

Згідно з постановою старшого слідчого Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.06.2023, диск з написом K-408 PTZ Titova Yangelya із записом моменту пригоди ДТП 18.05.2023 на перехресті вулиць Тітова Янгеля в м. Дніпро, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с.59,60).

Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому суд ураховує, що сторона захисту не посилалась на недопустимість доказів, які надані стороною обвинувачення, а отже в силу положень ст. 26 КПК України суд також не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Окрім того, суд також уважає, що надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а його дії, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість наслідків, які настали, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_9 є раніше не судимим, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має на утриманні дружину ОСОБА_14 , яка потребує стороннього догляду. Також судом ураховуються, що син обвинуваченого ОСОБА_15 є учасником бойових дій.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, поведінку потерпілого, яка виразилась у керуванні ним транспортним засобом мотоциклом, не маючи відповідної категорії, невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам дорожнього знаку 3.29. «Обмеження максимальної швидкості».

Ураховуючи всі наведені обставини, наслідки, що настали, особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, наявність пом`якшуючих обставин, ураховуючи думку прокурора, який уважав за можливе призначити обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 75 КК України та без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, думку потерпілого в судовому засіданні, який просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, думку представника потерпілого, який уважав за можливе призначити обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 75 КК України, суд з урахуванням принципу справедливості та невідворотності покарання за вчинене, уважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті КК України за якою кваліфіковані його діяння у вигляді позбавлення волі. А оскільки суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, та вважає можливим застосувати до нього положення ст.ст.75,76 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього певні обв`язки.

Щодо доцільності призначення додаткового покарання обвинуваченому у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з того, що злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно роз`яснень зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Отже, ураховуючи вищенаведені правові позиції, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_9 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружину, яка потребує постійного догляду, є єдиним утримувачем родини, характеризується з позитивної сторони, ураховуючи встановлені пом`якшуючі обставини, пост кримінальну поведінку ОСОБА_9 , а саме відсутність відомостей про вчинювані ним будь-які інші порушення після події ДТП, суд уважає за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Саме таке покарання за висновком суду буде відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Вирішуючи цивільний позов у межах даного кримінального провадження, суд виходить з такого.

24.19.2023 потерпілим ОСОБА_5 до суду подано цивільний позов до ОСОБА_9 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», збільшивши позовні вимоги, потерпілий просив стягнути солідарно з відповідачів: суму майнової шкоди у загальному розмірі 185486, 98 грн.; моральної шкоди у розмірі 400000 грн.

31.05.2024 до суду від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі ст. 255 ЦПК України, в обґрунтування якої заявником вказано, що ПрАТ «УПСК» у повному обсязі виконало взяті на себе обов`язки за полісом № АТ/2281713. У зв`язку із задоволенням ПрАТ «УПСК» матеріально-правової вимоги позивача, щодо якої останній просив ухвалити рішення, предмет позову в цій частині припинив існування. До заяви долучено платіжні інструкції №№ 14, 15 від 10.05.2024, згідно яких ПрАТ «УПСК» перераховано на рахунок ОСОБА_5 52500 грн. та 7500 грн., відповідно (а.п.64а, 65), угоду про припинення зобов`язання за угодою сторін від 29.04.2024 (а.п.66-67).

03.09.2024 на адресу суду надійшла заява представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 , про залишення без розгляду цивільного позову у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ПрАТ «УПСК».

При цьому у поданій заяві представником потерпілого не уточнено суми, які він просить стягнути з ОСОБА_9 . У зв`язку з цим, суд не маючи права самостійно змінювати позовні вимоги, уважає, що потерпілим пред`явлено позов до ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди у розмірі 185486, 98 грн.; моральної шкоди у розмірі 400000 грн.

Позовна заява потерпілого обґрунтована тим, що після ДТП він був госпіталізований у відділення полі травми, стан при госпіталізації важкий. Ураховуючи важкість стану переведений до ВАІТ із діагнозом перелом тіла плечової кістки; закрита травма грудної клітини; закритий перелом 8 ребра ліворуч; лівобічний посттравматичний пневмоторакс; підшкірна емфізема; закритий перелом середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків; закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку, гострий період. Загальний стан хворого був важкий. Потерпілому було проведено операцію - розріз плеври; 24.05.2023 було проведено відкриту репозицію перелому діафіза плечової кістки з внутрішньою фіксацією. Через протиправні дії обвинуваченого потерпілий перебував на лікарняному у період з 18.05.2023 по 09.11.2023. За час перебування на лікарняному потерпілому було завдано матеріального збитку у вигляді недоотриманого заробітку. Кількість днів не отриманого доходу становить з 18.05.2023 по 01.09.2023 76 робочі дні. Відповідно до розрахунку з місця роботи потерпілого випливає, що за березень 2023 нарахована заробітна плата складає 25387, 57 грн, за квітень 2023 року 57831, 55 грн. За розрахунком позивача недоотриманий дохід за період з 18.05.2023 по 01.09.2023 складає 150586, 98 грн (83219, 12 : 42 дні =1981, 40 грн. х 76 дні). Майнова шкода спричинена позивачу складає 185486, 98 грн.

Внаслідок протиправних та злочинних дій відносно потерпілого останній зазнав значних душевних страждань, які знайшли свій прояв у нервовому стресі та тяжкій фізичній болі, що переніс потерпілий під час ДТП, які супроводжувались значними тілесними ушкодженнями.

Своїми діями відповідач спричинив позивачу негативні зміни у його житті, які проявилися у негативних переживаннях та спогадах, насторозі, тривозі, емоційній та тілесній реакції при згадуванні обставин злочину, важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксованості уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасової відірваності від активного соціального життя. Зниженням та нестійкістю настрою, порушенням сну, неприємними сновидіннями, емоційній напрузі, нервозності, дратівливості реакції, замикання, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. ОСОБА_5 пережив непереборний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я. У подальшому потерпілий був вимушений проходити довготривале стаціонарне лікування та операції. Упродовж всього лікування почувався незручно, дискомфортно, був змушений пристосовуватися до негативних умов «існування». У період лікування позивач потребував зовнішньої допомоги з боку рідних, через, що почував себе джерелом клопоту та обмеження для близьких. У період лікування потерпілий зазнав також сильного морального хвилювання через свою вимушену нерухомість і неможливість самостійно себе обслуговувати, оскільки рука була зафіксована гіпсом. Сильний больовий синдром від отриманих травм, довгий час супроводжував його. Через отримані травми був також порушений сон ОСОБА_5 , він не міг заснути без знеболювальних медичних препаратів. Знову і знову потерпілому в жахіттях продовжували снитися обставини злочину, який з ним стався. Порушення сну турбує його й досі, через що він морально страждає. Дотепер у потерпілого не зважаючи на перенесену операцію, все одно продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, обмеження фізичної активності. Усвідомлення цих, необхідних для відновлення, додаткових незручностей, та вимушеність нових больових синдромів, завдає потерпілому додаткових моральних страждань. Додаткових моральних страждань додало й неможливість певний час рухатись, працювати, отримувати дохід, відсутність можливості налагодити своє попереднє життя.

Розглядаючи вимогу потерпілого про стягнення майнової шкоди у сумі 185486, 98 грн., судом встановлено, що дана сума складається з: витрат на лікування у розмірі 34900 грн. (вартість та витрати на придбання медичного приладу); недоотриманого доходу у розмірі 150586, 98 грн.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно ст. 129 КПК України має вирішити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Пунктом першим частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як встановлено з матеріалів цивільної справи цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/2281713 в Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 320000 грн., за шкоду заподіяну майну 160000 грн., розмір франшизи 3200 грн. (а.с.167).

Відповідно до п.2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі Закон) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1.ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 ст. 22 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Відповідного до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно угоди про припинення зобов`язання за угодою сторін від 29.04.2024 між потерпілим ОСОБА_5 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», сторони дійшли згоди, що за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/2281713 по страховому випадку, що стався 18.05.2023, сплата страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який страховик зобов`язаний сплатити ОСОБА_5 складає 60000 грн., є остаточним та таким, що не підлягає оскарженню чи зміні. Сторони дійшли згоди, що з моменту належного виконання страховиком взятого на себе зобов`язання, зобов`язання страховика припиняються за угодою сторін шляхом виконання. ОСОБА_5 заявляє, що з моменту належного виконання страховиком цієї угоди, він не матиме до ПрАТ «УПСК» по судовій справі, а також відносно страхової події, що сталась 18.05.2023, жодних майнових вимог та претензій, у тому числі щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, витрат на правничу допомогу,пені, інфляційних втрат та інших фінансових санкцій (а.п.66-67).

Згідно платіжних інструкцій № 15 та 14 від 10.05.2024 року ПрАТ «УПСК» перерахувало на рахунок ОСОБА_5 суми у розмірах 52500 грн. та 7500 грн.

Отже, страховик повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування у межах страхового ліміту за вирахуванням франшизи. Проте судом установлено, що ПрАТ «УПСК» виплатило позивачу за його згодою 60000 грн., з умовою відсутності у позивача жодних майнових вимог та претензій, у тому числі щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди відносно страхової події, що сталася 18.05.2023.

Як слідує з правового висновку, викладеного у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного суду підтверджує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц та формулює наступні правові висновки: У Законі «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески. Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/2281713, страхова сума за яким за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 320000 грн., потерпілим заявлено вимогу про стягнення матеріальної шкоди у загальному розмірі 185486, 98 грн., що складається з витрат на покупку медичного приладу, а також не отриманого доходу, що є складовими шкоди, завданої здоров`ю, між потерпілим та страховиком досягнуто згоди щодо суми страхового відшкодування у розмірі 60000 грн., яка виплачена ОСОБА_5 , покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на ОСОБА_9 , який уклав договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечитиме меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, відтак позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 суми матеріальної шкоди у розмірі 185486, 98 грн., які складаються з витрат на придбання медичного приладу та неотриманого доходу, задоволенню не підлягають.

Окрім того, щодо стягнення на користь ОСОБА_5 недоотриманого заробітку за 76 робочих днів, суд уважає за необхідне вказати таке.

Так, у матеріалах кримінального провадження містяться дані про тимчасову непрацездатність ОСОБА_5 у період з 18.05.2023 по 09.11.2023, а саме перебування на лікарняних, тобто, у даному випадку передбачено інший порядок відшкодування втраченого заробітку.

Виписка з медичної карти амбулаторного хворого № 8408, відповідно до якого ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.05.2023 по 07.06.2023; довідки про тимчасову непрацездатність за №№ 87, 037745, 038109, 038689; інформація УПП в Дніпропетровській області про перебування ОСОБА_5 на лікарняному, містять лише дані про перебування потерпілого на лікуванні, водночас, всупереч положенням Закону, не містить даних про втрату працездатності потерпілого. Таким чином, позивачем та його представниками не надано суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували дату встановлення стійкої втрати професійної чи загальної працездатності, строк на який її встановлено, а також її відсотки.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого суми моральної шкоди у розмірі 400000 грн., суд дійшов такого.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як вбачається з цивільного позову, уклад життя ОСОБА_5 зазнав суттєвих змін, у зв`язку з отриманими травмами та необхідністю лікування, окрім того потерпілий зазнав глибоких переживань, у зв`язку зі спогадами події ДТП, відчуттям болю, переживаннями, які пов`язані з необхідністю звернення до сторонньої допомоги, однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як вказано у рішення Європейського суду з прав людини у рішенні STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.

При визначенні суми моральної, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, у суду не виникає сумніву, що на наслідками необережних дій обвинуваченого потерпілому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з заподіянням тілесних ушкоджень, фізичному болю та страждань, як під час травмування так і під час лікування, необхідністю прийому медичних препаратів, порушенням звичного способу життя через лікування, у тому числі неможливість працювати, займатись звичайними справами. Однак, поряд з вказаним судом враховується, що неповоротних наслідків для здоров`я потерпілого, патологічних змін у потерпілого, на підставі наданих суду доказів, встановлено не було.При цьому судом також враховується, що під час події ДТП ОСОБА_5 не мав відповідної категорії на право керування мотоциклом, а також, як встановлено судом з висновку експерта дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам дорожнього знаку 3.29. «Обмеження максимальної швидкості».

Таким чином, ураховуючи всі в сукупності наведені обставини,ураховуючи характер немайнових втрат, глибину фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін укладу життя ОСОБА_5 , ураховуючи вимоги розумності і справедливості, хоча такі душевні страждання неможливо оцінити матеріальним виміром, суд вважає за необхідне встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді, яку суд визначає на рівні 150000 грн, яка підлягає до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Оскільки з винесенням вироку суду закінчується судовий розгляд кримінального провадження, одночасно з ухваленням судового рішення, суд вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного в рамках даного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення: судової інженерно-транспортної експертизи від 29.06.2023 № СЕ-19/104-23/21310-ІТ у розмірі 2390 грн; інженерно-технічної експертизи від 29.06.2023 № СЕ-104/23/21308-ІТ за експертною спеціальністю 10.2 у розмірі 2390 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-104/23/21709-КДТЗ від 28.06.2023 за експертними спеціальностями: 4.3., 4.4. у розмірі 2390 грн; судової авто технічної експертизи від 24.07.2023 № СЕ-19/104-23/23955 ІТ у розмірі 1912 грн.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись статтями 86, 124,368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

- автомобіль «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_9 ;

- мотоцикл «Ямаха», державний номер НОМЕР_3 , - повернути власнику;

- диск з написом K-408 PTZ Titova Yangelya із записом моменту пригоди ДТП 18.05.2023 на перехресті вулиць Тітова Янгеля в м. Дніпро, який долучено до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт майна, а саме: мотоцикла «Ямаха», р.н. НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_8 , що вилучений та розміщений на майданчику тимчасового тримання транспорту, що був накладений згідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2023 року (справа №204/4740/23, провадження №1-кс/932/2001/23); автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 належить ОСОБА_9 , який був накладений згідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2023 року (справа №204/4740/23, провадження №1-кс/932/2002/23).

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення: судової інженерно-транспортної експертизи від 29.06.2023 № СЕ-19/104-23/21310-ІТ у розмірі 2390 грн; інженерно-технічної експертизи від 29.06.2023 № СЕ-104/23/21308-ІТ за експертною спеціальністю 10.2 у розмірі 2390 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-104/23/21709-КДТЗ від 28.06.2023 за експертними спеціальностями: 4.3., 4.4. у розмірі 2390 грн; судової авто технічної експертизи від 24.07.2023 № СЕ-19/104-23/23955 ІТ у розмірі 1912 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_9 суми матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1