Рішення № 135717334, 15.04.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 642/4794/18

Провадження №2/552/652/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Мазюк Олександр Михайлович,

відповідач Держава Україна в особі Харківської обласної прокуратури,

представник відповідача Крупська Катерина Миколаївна,

третя особа Головне управління Національної поліції в Харківській області,

представник третьої особи Івахненко Артем Ігорович,

третя особа Державна казначейська служба України,

представник третьої особи - Шелудько Вікторія Ігорівна,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі наказу начальника Управління СБУ в Харківській області №62-ос від 18 березня 2011 року він займав посаду слідчого cлідчого відділу Управління СБУ в Харківській області, йому було присвоєно звання старшого лейтенанта юстиції.

19 червня 2012 року позивачем прийнято до свого провадження кримінальну справу №2012/807/22, яка була порушена Харківською обласною митницею відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.305 КК України.

У подальшому, з метою припинення законної правоохоронної діяльності позивача, боротьби з корупцією в Харківській області, прокуратурою Харківської області за ініціативою та активною допомогою Управління боротьби з організованою злочинністю Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області (далі - УБОЗ ГУМВС України в Харківській області), 22 червня 2012 року відносно позивача неправомірно була порушена кримінальна справа № 18120068 за ч.3 ст.368 КК України.

22 червня 2012 року о 16 години 01 хвилини позивач був незаконно фізично затриманий слідчим прокуратури Харківської області Ярмак К.Б. і групою оперуповноважених УБОП ГУМВС України в Харківській області.

В цей же день слідчим прокуратури Харківської області було обрано відносно позивача запобіжний захід підписку про невиїзд з місця мешкання, якою було обмежено його пересування і свобода дій.

22 червня 2012 року суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова було задоволено подання слідчого прокуратури Харківської області та надано дозвіл на обшук за місцем мешкання позивача за адресою: АДРЕСА_1 і місцем мешкання його брата, який є особою з інвалідністю.

В ніч на 23 червня 2012 року оперуповноваженим УБОП ГУМВС України в Харківської області ОСОБА_3 , в період із 02:40 години до 04:00 години, було проведено обшук, з порушенням діючого законодавства (обшук провадиться тільки слідчим або прокурором) квартири, де мешкав позивач зі своїм братом інвалідом дитинства, який знаходиться під його опікою.

22 червня 2012 року було проведено обшук службового кабінету позивача.

02 липня 2012 року позивачу пред`явлено постанову про притягнення його у якості обвинуваченого, та йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

03 липня 2012 року позивача постановою слідчого прокуратури області було відсторонено від займаної посади слідчого СБУ в Харківській області.

07 серпня 2012 року на майно позивача було накладено арешт слідчим прокуратури Харківської області.

11 серпня 2012 року позивачу було вдруге пред`явлено постанову про притягнення до кримінальної відповідальності у якості обвинуваченого за ч.3 ст. 368 КК України.

10 серпня 2012 року слідчим прокуратури області на ім`я начальника СБУ в Харківській області було направлено подання про усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, в якому слідчий прокуратури, фактично, без обвинувального вироку суду, в порушення ст. 62 Конституції України, звинуватив позивача як особу, яка скоїла кримінальний злочин.

В період досудового слідства слідчий розсилав запити до різних установ та службових осіб, що, на думку позивача, дискредитувало його як слідчого СБУ і особу, провина якого ще не була доведена.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28 березня 2016 року, який залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позивача виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, із 22 червня 2012 року до 07 червня 2018 року він знаходився під незаконним кримінальним переслідуванням, а обмеження його прав завдало йому значної моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 360 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент ухвалення рішення суду.

Зазначаючи, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, обмеженням у зв`язку з цим та порушенням його прав, йому було завдано значної моральної та матеріальної шкоди, позивач в свої позовній заяві просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 3856660 грн і матеріальної шкоди у розмірі 278850 грн.

Також просив зобов`язати правоохоронні органи - треті особи, які незаконно притягли його до кримінальної відповідальності, надати офіційні вибачення у письмовій формі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2018 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 60-61).

Розпорядженням голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного Розпорядження справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа №642/4794/18 також передана на розгляд до Київського районного суду м.Полтави.

Після цього справу в порядку, передбаченому ч.3 ст. 14 ЦПК України, передано на розгляд судді Шаповал Т.В.

23 вересня 2023 року Київським районним судом м.Полтави по даній справі було ухвалено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2024 року зазначене рішення Київського районного суду м.Полтави від 23 вересня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року рішення Київського районного суду м.Полтави від 23 вересня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2025 року справу передано на розгляд судді Самсоновій О.А.

Ухвалою судді Самсонової О.А. від 17 листопада 2025 року справу прийнято до свого провадження.

На підставі викладеного розгляд здійснюється в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

12 січня 2026 року представник позивача подав позовну заяву в новій редакції, яка за своїм змістом є заявою про зміну позовних вимогу.

Згідно вказаної заяви позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (т. 3 а.с.204-210).

В даній заяві, посилаючись на обставини, викладені в його первісній позовній заяві позивач просив суд стягнути з Держави України в особі Харківської обласної прокуратури за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, що здійснюється Державною казначейською службою України, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, у розмірі 360 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент ухвалення рішення суду.

Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, а саме, судові витрати на проведення судово-психологічної експертизи.

Відповідач Харківська обласна прокуратура надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив (т. 4 а.с. 1-7).

У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 5, 6, ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ).

Згідно з ч. 2, ч. 3, ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.

Тобто, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований з посиланням на конкретні обставини справи.

Позивач перебував під слідством та судом 54 місяці 18 днів, в обґрунтування визначення суми відшкодування позивач зазначив лише загальні фрази про погіршення здоров`я та інші негативні впливи.

Також посилався на те, що позивачем не викладено обставин, що підтверджують спричинення йому будь-якої моральної шкоди внаслідок незаконних дій держави, не наведено доказів на підтвердження доводів позовної заяви, не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та нібито спричиненої йому моральної шкоди. Тому вважає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір, не підлягає задоволенню. Витрати позивача на проведення експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача (т. 4 а.с. 8-15).

У справах про відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, причинно-наслідковий зв`язок прямо встановлений законом і не підлягає окремому доведенню.

Факт ухвалення виправдувального вироку є достатньою юридичною підставою для виникнення у особи права на компенсацію шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, і не потребує будь-якого додаткового підтвердження незаконності дій органів державної влади. Виправдувальний вирок підтверджує відсутність законних підстав для кримінального переслідування позивача, оскільки судом встановлено недоведеність складу кримінального правопорушення та непричетність позивача до інкримінованих йому діянь.

Моральна шкода позивачеві була завдана конкретними незаконними процесуальними діями органів досудового розслідування та прокуратури, які у своїй сукупності становили істотне та тривале втручання у приватне і сімейне життя позивача.

Висновок експертизи прямо підтверджує, що ситуація незаконного кримінального переслідування мала для позивача психотравмуючий характер та призвела до завдання йому моральної шкоди значного обсягу. Відповідач не спростував цей висновок та не надав жодного альтернативного доказу.

Третя особа ГУНП в Харківській області надала письмові пояснення на позовну заяву, у яких зазначила, що з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що, неправомірні дії відносно нього здійснювались працівниками УБОП ГУМВС України в Харківській області.

Управлінню по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Харківській області в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України присвоєно ідентифікаційний код 08804502.

ГУНП в Харківській області в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України присвоєно ідентифікаційний код 40108599.

Позивач не обґрунтовує належним чином підстави залучення ГУНП в Харківській області до участі у справі. Також ОСОБА_1 у позовній заяві не навів обставини, за яких йому було завдано шкоди працівниками ГУНП в Харківській області, позивач не зазначив, якими саме незаконними діями чи бездіяльністю або незаконним рішенням працівників ГУНП в Харківській області йому завдано моральної та матеріальної шкоди.

При цьому позивач зазначає, що працівниками УБОП ГУМВС України в Харківській області йому завдано шкоди.

16.09.2015 Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

ГУНП в Харківській області було створено як юридична особа на

підставі Постанови Кабінету Міністрів від 16.09.2015 № 730 та зареєстровано як юридична особа 07.11.2015, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ГУНП в Харківській області не є правонаступником УБОП ГУМВС України в Харківській області.

Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області просив відмовити (т. 1 а.с. 67-70).

Державна казначейська служба України надала відзив на позов, у якому також проти позовних вимог заперечила (т. 1 а.с. 89-91).

У відзиві посилалась на те, що статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 (справа про відшкодування шкоди державою), структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок саме держави, а не за рахунок коштів державного органу.

Згідно зі ст.2 ЦК України, держава України є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Чинним законодавством для Державної казначейської служби України передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов`язують представляти Державу України у судах.

При цьому, Казначейство жодним чином не порушувало прав позивача, а тому стягнення з нього моральної шкоди є неправомірним.

Матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки у діях відповідачів, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправним діянням. Разом з цим, відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинно приводити до її збагачення.

Після залучення Харківської обласної прокуратури до участі у справі в якості належного органу, що представляє Державу Україна в даній справі замість Державної казначейської служби України, та після залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, письмових пояснень на позов або відзив третя особа не подавала.

Ухвалою суді Ленінського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2018 року задоволено клопотання позивача та призначено судово-психологічну експертизу, виконання якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (т. 1 а.с. 130-131).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 22 січня 2019 року провадження у справі відновлено (т. 1 а.с.155).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 03 червня 2019 року провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т. 1 а.с. 183).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2020 року провадження у справі відновлено (т. 1 а.с.213).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 06 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т. 2 а.с. 58).

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 23 лютого 2023 року справу прийнято до провадження суду та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження (т. 2 а.с. 75-76).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 25 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на (т. 2 а.с. 138-139).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 25 травня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про передачу справи до іншого суду за підсудністю (т. 2 а.с.140-142).

Після скасування Верховним Судом рішення Київського районного суду м.Полтави від 23 вересня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 17 листопада 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до свого провадження. Вирішено продовжувати розгляд справи зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 16 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про передачу справи за підсудністю до Холодногірського районного суду м. Харкова.

Цією ж ухвалою прийнято до розгляду нову редакцію позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та залучено Харківську обласну прокуратуру до участі у справі в якості належного органу, що представляє Державу Україна, при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, замість Державної казначейської служби України.

Крім того, залучено Державну казначейську службу України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (т. 3 а.с. 228-229).

За клопотанням представників позивача, відповідача та третьої особи судом забезпечена їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Інші заяви по суті справи сторони не подавали.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, уповноваживши Мазюка О.М. представляти його інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Крупська К.М. в судовому засіданні проти позову заперечила. При цьому посилалась на обставини, викладені у відзиві. В задоволенні позову просила відмовити.

Третя особа Державна казначейська служба України, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в засідання свого представника не направила.

Представник третьої особи ГУНП в Харківській області Івахненко А.І. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що після закінчення у 2010 році Інституту підготовки слідчих кадрів для СБ України Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого Євтушенко Ігор Володимирович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 червня 2010 року перебував на службі в органах Служби безпеки України, перебував у розпорядженні начальника УСБУ в Харківській області (т. 1 а.с. 50).

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області від 18 березня 2011 року №62-оо ОСОБА_1 згідно пп. «а» пункту 44 з 18 березня 2011 року призначений слідчим слідчого відділу (т. 1 а.с. 49).

В подальшому постановою начальника відділу з розслідування кримінальних справ у сфері корупції прокуратури Харківської області від 22 червня 2012 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом отримання службовою особою, яка обіймає відповідальне становище, хабара в значних розмірах, поєднане з вимаганням хабара, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 36).

22 червня 2012 року постановою слідчого з ОВС відділу з розслідування злочинів з ознаками корупції прокуратури Харківської області Євтушенку І.В. обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 1 а.с. 37).

22 червня 2012 року слідчим прокуратури Харківської області було винесено подання про проведення обшуку за місцем мешкання позивача і місцем проживання його брата-особи з інвалідністю, опікуном якого є позивач.

22 червня 2012 року суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова було задоволено відповідне подання слідчого прокуратури Харківської області і надано дозвіл на обшук за місцем мешкання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

23 червня 2012 року оперуповноваженим УБОП ГУМВС України в Харківської області Хіміч А.В. за дорученням слідчого Ярмак К.Б. в період із 02:40 години до 04:00 години, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкав позивач зі своїм братом ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю, та опікуном якого є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 15-18, 39).

22 червня 2012 року в період з 17:30 до 18:55 години за постановою слідчого прокуратури Харківської області, санкціонованою заступником прокурора Харківської області, було проведено обшук службового кабінету позивача №213 в УСБУ в Харківській області (т. 1 а.с.40-43).

Відповідно до постанови слідчого з особливо важливих справ відділу з розслідування злочинів з ознаками корупції прокуратури Харківської області від 02 липня 2012 року у кримінальній справі № 18120068 ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого та йому пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст 368 КК України, про що йому повідомлено в цей же день 02 липня 2012 року (т.1 а.с. 43).

Постановою слідчого з ОВС відділу з розслідування злочинів з ознаками корупції прокуратури Харківської області від 03 липня 2012 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади слідчого СБУ в Харківській області (т. 1 а.с. 46).

Постанови слідчого з ОВС відділу з розслідування злочинів з ознаками корупції прокуратури Харківської області від 11 серпня 2012 року у кримінальній справі № 18120068 ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого та йому пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст 368 КК України, про що йому повідомлено 13 серпня 2012 року (т.1 а.с. 44-45).

Згідно постанови слідчого з ОВС відділу з розслідування злочинів з ознаками корупції прокуратури Харківської області від 07 серпня 2012 року накладено арешт на вилучені в ході обшуку 23 червня 2012 року у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000 доларів США (т. 1 а.с. 47).

10 серпня 2012 року слідчим прокуратури Харківської області на ім`я начальника УСБУ в Харківській області було направлено подання про усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, в якому слідчий, за відсутності обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 , повідомив про вчинення ним неправомірних дій (т. 1 а.с. 48).

Також, судом встановлено, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28 березня 2016 року у справі №1622/16159/2012 ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Запобіжний захід - підписку про невиїзд відносно ОСОБА_1 скасовано (т. 1 а.с. 20-27).

Даний вирок ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2017 року залишено без змін (т.1 а.с. 28-31).

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 березня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2017 року залишені без змін (т. 1 а.с. 32-35).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому не підлягають встановленню обставини, встановлені вироком Октябрського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року у справі №1622/16159/2012, який залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 січня 2019 року .

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що моральна шкода завдана йому, крім іншого, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання.

Право на відшкодування моральної шкоди, завданої цими діями, передбачено ст. 1176 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Як передбачено п.1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Тому відшкодування шкоди, завданої проведенням обшуків, накладенням арешту на майно, відстороненням від посади та іншими процесуальними діями в кримінальному провадженні, іншими діями, як то направлення слідчим подання за місцем служби позивача, тощо, регулюється нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Стосовно ОСОБА_1 у справі №1622/16159/2012 постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили 10 січня 2017 року.

Тому притягнення позивача до кримінальної відповідальності, застосування до нього запобіжного заходу, інші обмеження його прав у зв`язку з кримінальним провадженням є незаконними та тягнуть за собою обов`язок держави відшкодувати завдану шкоду.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як встановлено судом, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання позивачу було завдано моральної шкоди.

Крім інших доказів, вказана обставина підтверджується висновком експерта №14616 за результатами проведення судово-психологічної експертизи за матеріалами цивільної справи №642/4794/18, що складено 30.10.2020 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса (т. 1 а.с. 193-209).

Згідно наведеного висновку ситуація, що досліджується за справою №642/4794/18, була для ОСОБА_1 психотравмувальною. ОСОБА_1 внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності (обвинувачення у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, затримання, проведення обшуку, накладення арешту на майно, застосування щодо нього запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, відсторонення від посади, а також обставин, пов`язаних з цим) завдані страждання (моральна шкода).

Вирішуючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що завдана позивачу моральна шкода незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання в період з 22 червня 2012 року, коли відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу та йому обрано запобіжний захід, і до 10 січня 2017 року, коли набрав законної сили виправдувальний вирок відносно нього та був скасований запобіжний захід , підлягає відшкодуванню.

Як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц, виходячи із буквального тлумачення норми статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади), інші процесуальні дій, що обмежують права громадян - є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу - незаконне взяття під варту і їхнім закінченням - винесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин.

Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої позивачу моральної шкоди, суд бере до уваги, що незаконні обмеження прав позивача тривали більше чотирьох років та шести місяців від дня порушення кримінальної справи відносно нього (з 22 червня 2012 року) до набрання законної сили виправдувальним вироком суду (10 січня 2017 року), а всього 54 місяці 19 днів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Згідно ч. 1 ст. 4 вказаного Закону в ідшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Як передбачено ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 552/7412/21, провадження № 61-3566св24.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Тому розмір моральної шкоди, завданої позивачу, не може бути меншим гарантованого державою розміру, що становить: 466938 грн (54 міс. х 8647 грн) + 5188,20 грн (8647 грн / 30 х 18 дн.) = 472126,20 грн.

В той же час, враховуючи тривалість порушення прав позивача, наслідки, які для нього настали у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, втрату соціальних зв`язків, зокрема з друзями та нареченою, про що повідомляли свідки, вказаний розмір не відповідає тривалості та глибині моральних страждань позивача, змінам в його особистому та діловому житті.

Але суд враховує і процесуальну поведінку ОСОБА_1 під час досудового розслідування, під час якого він визнавав обставини вчинення кримінального правопорушення, і зміну ним показань під час судового розгляду, про що зазначено у вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 28 березня 2016 року.

Як вбачається зі змісту вироку, ОСОБА_1 під час судового розгляду повідомив, що при допиті його на досудовому слідстві до нього було застосовано психологічний тиск із загрозою взяття під варту. Він змушений був дати свідчення, які є в матеріалах кримінальної справи, оскільки після затримання він протягом 15 хвилин був доставлений до прокуратури Харківської області і був поміщений в підсобне приміщення, в якому на нього до пізнього вечора працівниками прокуратури та УБОЗу здійснювався психологічний тиск. Після співбесіди з працівниками вказаних служб він був вимушений давати необхідні слідчому покази, оскільки є опікуном свого хворого брата, а інших осіб, які б на той час могли надати йому допомогу, не було. Цими ж обставинами пояснив і видачу 1000 доларів США, знаючи, що це були кошти його батьків.

Зазначене суд не розцінює як самообмову позивача в значенні ч. 4 ст. 1176 ЦК України, оскільки кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_1 не за його заявою чи з`явленням зі зізнанням, а за заявою іншої особи.

Але зазначена процесуальна поведінка позивача не сприяла встановленню об`єктивної істини у справу, а тому є такою, що має бути врахована судом при визначенні розміру завданої йому моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного не відповідає обставинам справи висновок експерта №14616 за результатами проведення судово-психологічної експертизи за матеріалами цивільної справи №642/4794/18, що складено 30.10.2020 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, в частині визначення розміру моральної шкоди.

При цьому при визначенні розміру завданої шкоди експертом враховано перебування ОСОБА_6 під слідством і судом протягом 72 місяців, а не 54, що минули від дня порушення кримінальної справи та до дня набрання вироком законної сили.

Експертом також при визначенні розміру шкоди коефіцієнт «f» взятий рівним нулю, через той факт, що спричинення страждань Євтушенку І.В. сталось незалежно від його волевиявлення.

Але, як встановлено судом, процесуальна поведінка ОСОБА_1 також не сприяла найшвидшому встановленню істини у справі. Проте ця обставина експертом не взята до уваги.

Крім того, визначаючи розмір можливого відшкодування шкоди, експерт посилався на наявність у ОСОБА_1 страху через нездатність довести свою правоту.

Зазначені обставини суд відхиляє, оскільки на час проведення дослідження вже набрав законної сили виправдувальний вирок, тобто порушені права позивача було відновлено.

На підставі викладеного, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить 700000 грн.

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду позивач на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачував.

Тому зазначені судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату проведення експертизи в сумі 13871,00 грн (т. 1 а.с. 210-211).

Тому пропорційно до задоволених позовних вимог, які судом задоволено на 22%, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3051,62 грн (13871,00 грн х 22%) на відшкодування судових витрат на оплату експертизи.

Керуючись ст.ст.259, 253-255 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 700000,00 грн. (сімсот тисяч гривень нуль копійок) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3051,62 грн (три тисячі п`ятдесят одна гривня шістдесят дві копійки) на відшкодування судових витрат на оплату експертизи.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ;

відповідач Держава Україна в особі Харківської обласної прокуратури, адреса: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108;

третя особа Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

третя особа Головне управління Національної поліції в Харківській області, адреса: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ 3757406751.

Повне судове рішення складено 15.04.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова