Ухвала суду № 135716829, 15.04.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2264/26

Провадження № 1-кп-280/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000003149 від 25.11.2025 року (виділеному з матеріалів кримінального провадження № 12024000000001669 від 15.08.2024 року) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2026 року до Обухівського районного суду Київської області з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000003149 від 25.11.2025 року (виділеному з матеріалів кримінального провадження № 12024000000001669 від 15.08.2024 року) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою судді від 13 квітня 2026 року призначене підготовче судове засідання по вищевказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою покладено на суд.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

15 квітня 2026 року від прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, яке він підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти поданого клопотання та просили відмовити прокурору у задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу, або у разі якщо суд дійде висновку про задоволення клопотання, як альтернативний вид запобіжного заходу визначити підозрюваному розмір застави, який буде помірним для нього і забезпечить належну процесуальну поведінку останнього. Окрім того, стороною захисту надано ряд характеризуючих даних на особу обвинуваченого, який є одружений, має на утриманні трьох дітей. Крім того, обвинувачений є учасником бойових дій, був демобілізований після отримання тяжкого поранення.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Про обґрунтованість підозри обвинуваченого свідчить зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування. Обґрунтованість підозри також була предметом перевірки слідчого судді під час вирішення питання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому оцінка обґрунтованості підозри, в даному випадку, здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинуваченого. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Судом не розпочато з`ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не досліджено документи сторони обвинувачення, не допитано свідків та самого обвинуваченого.

Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема у випадку звільнення з-під варти обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності з обґрунтованою ймовірністю може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, а також з метою отримання коштів для існування може продовжити вчинення дій, які ставляться йому в провину.

Більш м`які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, на даній стадії кримінального провадження, будуть недостатніми для запобігання цим ризикам, не забезпечать дієвості кримінального провадження та належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 176-178, 183, 194, 196-197 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 13 червня 2026 року включно.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_5 розмір застави не визначати.

Строк дії ухвали суду визначити до 13 червня 2026 року включно.

Копію ухвали направити у ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1