Рішення № 135716096, 14.04.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/18/26

2/287/1134/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Фінанс» (надалі позивач, ТОВ «ФК «Омега Фінанс») звернулося до Олевського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідачка, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 336761 від 27.01.2022 в розмірі 19455,00 грн. та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» (надалі - ТОВ «Ізі Кредит») та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 336761. За умовами вказаного договору ТОВ «Ізі Кредит» надало ОСОБА_1 в кредит грошову кошти в розмірі 18000,00 грн. на умовах зворотності, платності, а клієнт зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Вказано, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим у неї станом на 26.03.2025 утворилася заборгованість у розмірі 19455,00 грн., що складається із простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 16985,20 грн. та по процентам у розмірі 2469,80 грн. При цьому 26.03.2025 між ТОВ «Ізі Кредит» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу № Ф-25/2, за яким ТОВ «Ізі Кредит» передає ТОВ «ФК «Омега Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Омега Фінанс» приймає належні ТОВ «Ізі Кредит» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 336761 від 27.01.2022 в сумі 19455,00 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 16985,20 грн. та по процентам у розмірі 2469,80 грн. Враховуючи вищевикладене, просить суд прийняти позовну заяву до розгляду, позовні вимоги задоволити в повному обсязі, стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки по справі ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Викликано в судове засідання сторони по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

14.04.2026 представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «Омега Фінанс». Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судові засідання на розгляд справи 16.02.2026 та 14.04.2026 не з`явилась та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб - сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідачка до суду не надала.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.01.2022 ОСОБА_1 подала ТОВ «Ізі Кредит» заяву на отримання кредиту в сумі 18000,00 грн. (а.с.16-17).

27.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ізі Кредит» укладено кредитний договорі № 336761 (18-23).

Згідно п.2.1 договору визначено, що позичальник підтверджує, що підписанням даного договору кредитодавець ознайомив її з усіма умовами цього договору та внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими вона погоджується і які вона приймає.

Відповідно до п.3 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 18000,00 грн. на особисті потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з п.5 договору сторони домовились про окремі умови договору, що викладені в цьому розділі та відповідно до графіку платежів, що є додатком №2 та невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору реальна річна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 2174,45%.

Згідно з п.5.7 загальна сума всіх платежів позичальника за договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить 36608,00 грн. Загальна вартість кредиту в грошовому виразі становить 36608,00 грн., що складає 18000,00 грн. суми кредиту та 18608,00 грн. процентів за користування кредитом, або 207,32% у процентному значенні.

Відповідно до графіку платежів кредит надавався строком до 28.07.2022 (а.с.24-25).

27.01.2022 ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту, за умовами, аналогічними викладеними в кредитному договорі № 336761 від 27.01.2022 (а.с.29-30).

Суд зазначає, що факт видачі ТОВ «Ізі Кредит» та отримання відповідачкою коштів у розмір 18000,00 грн. за кредитним договором 336761 від 27.01.2022 підтверджується видатковим касовим ордером від 27.01.2022 (а.с.31).

26.03.2025 між ТОВ «Ізі Кредит» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу № Ф-25/2, за яким ТОВ «Ізі Кредит» передає ТОВ «ФК «Омега Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Омега Фінанс» приймає належні ТОВ «Ізі Кредит» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.57-65).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № Ф-25/2 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 336761 від 27.01.2022 в сумі 19455,00 грн., з яких: 16985,20 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 2469,80 грн. заборгованість за процентами (а.с.66).

Згідно з платіжною інструкцією № 25 від 01.04.2025 ТОВ «ФК «Омега Фінанс» згідно договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 здійснило оплату на користь ТОВ «Ізі Кредит» (а.с.67).

Відповідно до деталізації нарахувань та обліку платежів за кредитним договором № 336761 станом на 22.05.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 19455,00 грн., що складається із заборгованості за сумою (тілом) кредиту в розмірі 16985,20 грн. та по процентам у розмірі 2469,80 грн (а.с. 42-42).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ізі Кредит» укладено кредитний договорі № 336761, за умовами якого відповідачка отримала 18000,00 грн.

Також, сторонами погоджено реальну річну процентну ставку за кредитом в розмірі 2174,45 % та загальні витрати за договором з урахуванням процентної ставки за кредитом в сумі 36608,00 грн., що становить 18000,00 грн. суми кредиту та 18608,00 грн. процентів за користування кредитом.

Факт видачі ТОВ «Ізі Кредит» та отримання відповідачкою коштів за кредитним договором № 336761 від 27.01.2022 підтверджується видатковим касовим ордером від 27.01.2022.

Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

26.03.2025 між ТОВ «Ізі Кредит» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу № Ф-25/2, за яким ТОВ «Ізі Кредит» передає ТОВ «ФК «Омега Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Омега Фінанс» приймає належні ТОВ «Ізі Кредит» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 336761 від 27.01.2022 в сумі 19455,00 грн., з яких: 16985,20 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 2469,80 грн. заборгованість за процентами.

Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Відповідно до карти 20250522-161524 обліку виконання кредитного договору № 336761 станом на 22.05.2025 і деталізації нарахувань та обліку платежів за кредитним договором слідує, що на виконання умов договору ОСОБА_1 сплачено 17153,00 грн. Заборгованість складає 19455,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою погодженою сторонами.

Враховуючи, що позивач надав відповідачці обумовлені договором від 27.01.2022 грошові кошти, шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідачка свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 19455,00 грн., що складається із простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16985,20 грн. та по процентам в розмірі 2469,80 грн.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідачки, оскільки позов задоволено у повному обсязі (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 202, 207,526, 599, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 279, 280, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 336761 від 27.01.2022 у розмірі 19455 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, офіс 1007, ЄДРПОУ 42436323.

Представник позивача: Саркісян Норайр Арменович, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, офіс 1007, ЄДРПОУ 3019718591.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар