Ухвала суду № 135715340, 13.04.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3496/25

6/154/24/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю: секретаря судових засідань Мазій І.В.,

представника відповідача Біллериса Ю.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. у березні 2026 року звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву обґрунтовує тим, що заочним рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 17.11.2025 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 103001053 від 12.11.2021 в розмірі 24 987,50 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00грн.

Вказує, що на даний час відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 з 12.09.2022 і хоч отримує грошове забезпечення, проте постійно несе витрати пов`язані з забезпеченням власних потреб під час служби. Зокрема, значна частина коштів витрачається на ремонт та обслуговування транспортного засобу, який використовується для службових завдань, а також на придбання необхідного військового екіпірування та спорядження. З огляду на зазначене, фактичний рівень грошових коштів є недостатнім для своєчасного та повного погашення наявної заборгованості на даний момент, а примусове виконання рішення суду поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

Зважаючи на викладене представник відповідача просить в порядку ст.435 ЦПК України розстрочити виконання рішення Володимирського міського суду Волинської області від 17.11.2025 по справі №154/3496/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 103001053 від 12.11.2021 в розмірі 24 987,50 грн, витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн строком на 8 місяців.

Представник відповідача Біллерис Ю.О. в судовому засіданні підтримав вказану заяву про розстрочення виконання рішення суду та просив її задовольнити.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши подану заяву та матеріали справи, дійшов таких висновків.

Так, рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 17.11.2025 у цивільній справі № 154/3496/25 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 103001053 від 12.11.2021 в розмірі 24 987,50 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00грн.

Волинський апеляційний суд своєю постановою від 18.03.2026 залишив без змін вказане рішення суду першої інстанції від 17.11.2025.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.4 ст.435 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За змістом статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає з урахуванням установлених обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду, яким відновлено порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на отримання заборгованості за кредитним договором, буде порушувати законні права та інтереси стягувача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявника) та його представника в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду, які суд оцінює індивідуально, у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду представник відповідача вказав, що на даний час відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 з 12.09.2022 і хоч отримує грошове забезпечення, проте постійно несе витрати пов`язані з забезпеченням власних потреб під час служби. Зокрема, значна частина коштів витрачається на ремонт та обслуговування транспортного засобу, який використовується для службових завдань, а також на придбання необхідного військового екіпірування та спорядження. Фактичний рівень грошових коштів є недостатнім для своєчасного та повного погашення наявної заборгованості на даний момент, а примусове виконання рішення суду поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, його доходів, понесених ним витрат, суду не надано.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника, на який представник відповідача посилається в заяві, без жодних документальних підтверджень, не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

З урахуванням наведеного суд вважає, що стороною відповідача не доведено існування виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення по справі, а тому відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду та задоволення заяви представника відповідача.

Керуючись ст.ст. 353, 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Копію ухвали суду надсилати учасникам справи протягом двох днів з дня її складення у повному обсязі

Повний текст ухвали суду складений 15.04.2026.

Суддя А.М.Лутай