Рішення № 135714632, 15.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/42535/25

Провадження № 2/947/765/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

- позивача ОСОБА_1 ,

- представника Київської РА ОМР Дурман М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У листопаді 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) до ОСОБА_2 (далі також відповідачка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення матері батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у травні 2023 року його дружина ОСОБА_6 залишила його і дітей в Україні та повернулася до Таїланду. Це був свідомий вибір дружини. Позивач вживав заходи, щоб повернути відповідачку до сім`ї, однак остання відмовилася від підтримання подальших шлюбних відносин з позивачем та спільного виховування дітей.

Після повернення до Таїланду відповідачка живе своїм життям. Жодного разу не приїздила до дітей в Україну, не цікавиться їхнім навчанням, станом здоров`я. Не допомагає позивачеві утримувати дітей, не дарує їм подарунки. Відтак мати (відповідачка) фактично самоусунулася від виховання дітей. Її дзвінки носять формальний характер та зводяться до загальних уживаних словесних оборотів. Діти погано розуміють матір, оскільки остання спілкується тільки тайською мовою (українську та російську мови не знає).

Матеріально дітей забезпечу виключно позивач. Аліменти відповідачка не сплачує.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи

Разом з позовом позивачем подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, а саме заборони ТЦК вчиняти дії відносно позивача, пов`язані з призовом його на військову службу під час мобілізації на період розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.12.2025 узадоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 19.12.2025, в порядку ст. 13, 84 ЦПК України, з метою захисту інтересів дітей:

- витребувано з Київської районної адміністрації Одеської міської ради (як органу опіки та піклування) висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей;

- витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію щодо обліку, проходження ВЛК та можливої мобілізації ОСОБА_1 ;

- витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію та підтверджуючі документи про перетин кордону за період з 01.01.2020 по день надання відповіді ОСОБА_7

22.12.2025 до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову а саме обмеження у батьківських правах матері строком на 6 місяців.

14.01.2026 до суду надійшло клопотання позивача про витребування з Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, докази підтвердження надання пакету документів для надання відповідного висновку та допит як свідка спеціаліста установи ОСОБА_8 з цього питання.

04.02.2026 до суду надійшло клопотання позивача про залучення психолога під час опитування ОСОБА_5 , 2016 року народження, а саме педагога ОСОБА_9

02.03.2026 до суду позивачем подано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи дітей, проведення якої необхідно доручити дитячому психологу КУ «Дитяча міська поліклініка № 6».

У судовому засіданні 10.03.2026 позивачем підтримані раніше подані клопотання про виклик свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; витребування доказів у Київській РА ОМР щодо руху заяви позивача про надання документів для формування висновку органу опіки та піклування; про виклик як спеціалістів педагога ОСОБА_12 та лікаря-педіатра ОСОБА_13 ; про призначення у справі судово-психологічної експертизи дітей; зміни предмета позову.

Ухвалою суду від 10.03.2026, зазначеною в протоколі судового засідання, у задоволенні клопотань позивача було відмовлено з відповідним мотивуванням. Після судового засідання, в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, рішення з означених питань суд оформив окремим документом ухвалою.

01.04.2026 до суду позивачем подано заяву про відвід головуючому у справі судді Цирфі К.А.

Ухвалою головуючого судді у справі від 01.04.2026 заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано на розгляд іншому судді.

Ухвалою суду від 03.04.2026 в задоволенні заяви позивача про відвід головуючому судді у справі відмовлено.

11.03.2026 до суду надійшло клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого судового засідання.

16.03.2026) до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову.

17.03.2026 до суду надійшло клопотання позивача про залучення психолога під час з`ясування думки дітей.

У судовому засіданні 09.04.2026, яким розпочато розгляд справи по суті позивач заявив клопотання про залишення без розгляду клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого судового засідання; заяву позивача про зміну предмета позову; клопотання позивача про залучення психолога під час з`ясування думки дітей.

Ухвалою суду від 09.04.2026, зазначеною в протоколі судового засідання, означені клопотання залишені без розгляду. Ухвалено продовжити розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 09.04.2026 позивач заявив повторно клопотання про допит як свідка ОСОБА_10 .

Ухвалою суду від 09.04.2026, зазначеною в протоколі судового засідання, означене клопотання позивача задоволено.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.12.2025 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовчі судові засідання призначалися на 19.12.2025, 10.02.2025, 10.03.2026.

Ухвалою суду від 10.03.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.04.2026.

У судовому засіданні 09.04.2026 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а саме щодо позбавлення відповідачки батьківських прав. Водночас відповідачка, належним чином повідомлена, до суду не з`явилася. Відзив до суду не направила. Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами та винести заочне рішення по суті спору. Будь-яких заперечень від позивача/відповідачки про ухвалення заочного рішення у справі не надходило.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16.01.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, зареєстровано шлюб ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , актовий запис № 46 від 16.01.2013. Після одруження подружжю визначено прізвища « ОСОБА_14 / ОСОБА_15 ».

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей:

- ОСОБА_3 (свідоцтво про народження № НОМЕР_2 від 11.02.2011, виданим Відділом реєстрації району Ванг Сомбун, провінція Са Каео, Королівство Таїланд);

- ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 06.06.2013, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 4896 від 06.06.2013);

- ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 22.12.2016, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 11821 від 22.12.2016).

Діти зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади, сформованих у мобільному застосунку «Дія».

Діти навчаються в Одеському ліцеї «Фонтанський» Одеської міської ради: ОСОБА_3 у 8-А класі, ОСОБА_4 у 6-А класі, ОСОБА_5 у 3-Б класі, що підтверджується довідками, виданими директором ліцею за № 342, № 343, № 344 від 05.11.2025.

З батьком дітей укладено декларації про вибір лікаря № 0001-Р9Х5-Н310 ( ОСОБА_5 ), № 0001-20АР-Н310 ( ОСОБА_4 ). Як контактна особа (законний представник) в деклараціях зазначений батько ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.12.2025 № 53501 ОСОБА_6 13.05.2023 виїхала з території України. Дані про в`їзд відсутні.

Відповідно до інформації, отриманої з ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.02.2026 № ЮР/1272 установлено, що ОСОБА_16 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу, є військовозобов`язаним та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 03.05.2026.

13.01.2023 між позивачем та відповідачкою укладено шлюбний договір, викладений двома мовами українській та англійській, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежаном А.В. Відповідно до п. 3 вказаного договору сторони домовилися, що все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане.

Як пояснив позивач у судовому засіданні, на укладенні цього договору наполягала відповідачка, оскільки це дасть їй можливість відчужити їх спільне майно в Королівстві Таїланд без його згоди.

Раніше між подружжям було досягнуто домовленості, яку останні оформили у виді контракту датованого 13.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_6 продовжить проживати в Королівстві Таїланд. Діти залишаться з батьком в Україні. Сторони не матимуть один до одного майнових вимог.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2026 у справі № 947/42384/25 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі на кожну дитину по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10.11.2025 та до досягнення кожною дитиною повноліття, а саме: до повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 ; до повноліття ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 ; до повноліття ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Наразі виконавчі листи про стягнення аліментів перебувають на примусовому виконанні в Київському ВДВС у місті Одеса (виконавче провадження № 80509111). Сума заборгованості станом на березень 2026 року становить 26 340 грн. Будь-яких коштів з метою погашення виниклої заборгованості відповідачкою не сплачувалося.

Згідно з висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, від 09.03.2026 № Ш-2998, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей означеної установи, районна адміністрація вважає за не доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Висновок обґрунтований тим, що наразі, на думку комісії, відсутні достатні підстави для позбавлення батьківської прав матері. Остання дзвонить дітям, пересилає кошти. Відтак комісія вважає, що зв`язок між матір`ю та дітьми не втрачено, отже підстав для позбавлення її батьківських прав не вбачається.

Водночас, комісією на підставі наданих документів встановлено, що фактично вихованням та забезпеченням належного стану здоров`я дітей займається виключно батько. Останній відвідує шкільні збори, забезпечує супровід дітей до лікаря. Мати вихованням дітей не займається. За результатами відвідування помешкання, де проживає сім`я за адресою: АДРЕСА_2 , установлено, що батьком створені належні умови для проживання та виховання дітей. Діти забезпечені окремими кімнатами та меблями для задоволення своїх особистих потреб і навчання.

Допитана як свідок у справі ОСОБА_10 повідомила, що приблизно з 2009 року разом з позивачем працювали в ресторані. Підтримували товариські відносин. Після того як ОСОБА_17 поїхала до ОСОБА_18 , приблизно 2 роки проживає в помешканні позивача та фактично замінила їм матір. ОСОБА_17 інколи дзвонить дітям, але говорить тайською мовою, яку діти не розуміють. Приїздити до дітей не бажає, по суті їхнім життям не цікавиться. До ОСОБА_18 поїхала сама, позивач її не виганяв з дому. Наразі забезпечує догляд за дітьми: готує їсти, пре білизну, вчить з дітьми уроки. Спочатку діти сумували за матір`ю, але з часом звиклися з її відсутністю.

Також в судовому засіданні заслухано думку дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_3 повідомила, що до позбавлення матері батьківських прав відноситься нейтрально. Коли матір поїхала спочатку сумувала. Наразі не бажає з нею спілкуватися. ОСОБА_19 поїхала сама, її ніхто не виганяв. Вона не хотіла жити з батьком. Повертатися не збирається.

ОСОБА_20 та ОСОБА_21 зазначили, що коли мама проїхала до ОСОБА_18 сумували за нею. Батько хотів повернути маму, але вона відмовилася. Потім звиклися жити без матері. Наразі мама ОСОБА_17 дзвонить рідко. Вона спілкується з ними на тайській мові, яку вони не розуміють. Тому дзвінки носять періодичних та формальний характер.

Також діти повідомили, що близько 2 років з ними проживає ОСОБА_22 (допитана як свідок у цій справі). Вона замінила їм матір: доглядає за ними, готує їсти, вчить уроки.

Застосовані норми права

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав врегульовані положеннями Конституції України, Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», а також нормами СК України.

При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні, та відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Основний Закон Держави передбачає, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 ).

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Держава Україна взяла на себе ряд зобов`язань щодо забезпечення належного розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції).

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції).

Аналогічні норми закріплені у Законі України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, відповідно до ст. 8 якого кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

За приписами ч. 1-3, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1-4 ст. 157 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).

Згідно з національним законодавством, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України).

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 ст. 164 СК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим (ч. 4 ст. 167 СК України).

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч. 1 ст. 169 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12. 2008 року у справі «Савіни проти України).

Отже, з кумулятивного аналізу зазначених положень нормативно-правових актів логічно випливає, що при вирішенні будь-якого спору, який стосується інтересів дитини, превалюють інтереси дитини. Належний та гармонійний розвиток дитини в усіх сферах сімейного та суспільного життя є предметом захисту Держави та обов`язком кожного з батьків. При цьому, забезпечуючи належний розвиток дитини, батьки є рівними як в правах так і в обов`язках. Сплата аліментів та додаткових витрат на дитину виконують компенсаторну функцію для того з батьків, або інших осіб, з ким проживає дитина.

Мотиви прийнятого рішення

Відтак, з настанням певних юридичних фактів, які підтверджуються доказами, обсяг батьківських прав може бути обмежений або припинений.

Підстави, визначені ч. 1 ст. 164 СК України, як кожна окремо, так і в сукупності, є самодостатніми для позбавлення матері батьківських прав.

Аналізуючи зібрані у справі докази, ураховуючи перебіг життєвих подій у вказаній сім`ї, суд доходить висновку, що наразі дії матері після залишення дітей у 2023 році не направлені на виправлення (покращення) ситуації, що склалася з виконанням нею батьківських обов`язків.

Починаючи з травня 2023 року матір фактично самоусунулася від виховання дітей, їх матеріального забезпечення, допомоги у здобутті загальної середньої освіти. Виїхала з території України та залишила дітей з батьком в Україні.

Наявність сталого наміру матері залишити дітей підтверджено доказами, долученими позивачем до справи, а саме: контрактом між подружжям, датованим 13.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_6 виявила бажання проживати в Королівстві Таїланд. При цьому діти залишаться проживати разом з батьком в Україні. За цих умов сторони не матимуть один до одного майнових вимог; укладеним між позивачем та відповідачкою шлюбним договором від 13.01.2023 відповідно до п. 3 якого сторони домовилися, що все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане.

Як пояснив позивач, на укладенні цього контракту та договору наполягала відповідачка, оскільки це дасть їй змогу відчужити спільне майно набуте в Королівстві Таїланд без його згоди, а кошти використати на власні потреби.

Також суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування для суду носить рекомендаційний (дорадчий) характер та не є обов`язковим. Рішення у справі ухвалюється судом на підставі усіх зібраних доказів.

Так, під час судового розгляду позивачем доведено, що відповідачка не допомагає дітям матеріально. Перерахування незначних сум коштів, відповідно до наданих квитанцій, здійснювалися дідом дітей та подругою матері зі своїх платіжних карток. Наявну заборгованість по аліментам відповідачкою не погашено.

Між дітьми та відповідачкою існує мовний бар`єр, який позбавляє можливості всебічного спілкування та розуміння дітей. Нечисленні розмови по телефону зводяться до загальних банальних фраз. Інтерес до своїх дітей відповідачкою втрачено.

Наразі діти проживають разом з батьком та ОСОБА_10 (допитана як свідок у справі), які доглядають за дітьми, вчать з ними уроки, готують їжу та забезпечують їх гармонійний розвиток та нормальний психологічний стан. ОСОБА_10 по суті замінила їм матір. Саме так діти сприймають її, про що повідомили, висловлюючи свою думку у судовому засіданні. Тобто фактично має місце створення нової сім`ї.

Означені факти не були відомі під час розгляду комісією питання про доцільність позбавлення матері батьківських прав. Окремі доводи комісії, зокрема щодо перерахування коштів матір`ю та надсилання подарунків спростовані під час судового розгляду. Отже суд не вбачає за можливе покласти означений висновок органу опіки та піклування в основу судового рішення та зробить власні висновки з урахуванням зібраних під час судового розгляду доказів.

Окремо суд зазначає, що від`їзд матері з України мав місце під час повномасштабного військового вторгнення РФ до України. Місто Одеса, як прифронтове місто, знаходиться під постійними обстрілами, ураженням БПЛА та ракетного озброєння. Не дивлячись на означені обставини матір залишила дітей у місті, де не є безпечно.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави для констатації факту умисного та свідомого ухилення відповідачкою від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей, забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти.

Як наслідок, установлені обставини вказують на необхідність на цьому етапі життєвого шляху дітей позбавити матір батьківських прав. Означене в повній мірі буде відповідати їх найкращим інтересам.

Разом з цим суд зауважує, що хоча позбавлення батьківських прав має безстроковий характер, водночас, якщо відпадуть причини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, суд за заявою батьків може постановити рішення про поновлення у батьківських правах (ч. 1 ст. 169 СК України).

Наведене вище узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дітей при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10. 2018 у справі № 402/428/16.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, втручання держави в право на повагу до свого приватного та сімейного життя повинно відповідати критеріям правомірності втручання в право особи. Тобто, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність наявності в сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».

Саме «необхідність у демократичному суспільстві» обумовлюється причинами, які виправдовують таке втручання, мають бути «відповідними і достатніми» для такого втручання, а «нагальна суспільна потреба» пропорційна законній меті.

Відтак, основоположним критерієм, за наявності перших двох, є дотримання пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу». При цьому особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

З цього приводу суд зазначає, що позбавлення матері батьківських прав у цій справі має законні підстави, переслідує легітимну мету забезпечення належного розвитку та виховання дітей у сім`ї, що сформувалася, та є необхідним в демократичному суспільстві, оскільки відповідатиме найкращим інтересам дітей та вчиняється для захисту їх здоров`я та моралі.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши заяви по суті справи та надані докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами факт самоусунення матері від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та незабезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти, що зумовлює необхідність позбавлення матері батьківських прав.

Щодо судових витрат

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

2. Позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно своїх малолітніх дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 );

Відповідачка: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), громадянка Королівства ОСОБА_18 (паспорт Королівства Таїланду № НОМЕР_7 ), посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_8 ;

Третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ № 26303241, адреса: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 9).

Суддя: К. А. Цирфа