Рішення № 135712974, 15.04.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2838/25

Провадження № 2/945/635/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 14 005,00 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 3 028,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 травня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 483534625. 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 483534625. 03 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 року до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 14 005,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 9005,00 гривень - сума заборгованості по відсоткам. Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, адже після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, зокрема, з 26.12.2019 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. У зв`язку з тим, що первісний кредитор, виконав свої зобов`язання за кредитом перед відповідачем у повному обсязі, надавши кредитні кошти, а відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» як правонаступник, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в розмірі 14 005,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 9005,00 гривень - сума заборгованості по відсоткам.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті (а. с. 34-36).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і його представника. Водночас представник позивача в п. 4 прохальної частини позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення (а. с. 3).

Відповідач у судове засідання не з`явилась; копія ухвали суду від 25 грудня 2025 року та судові повістки про виклики до суду направлялись відповідачу ОСОБА_1 за її зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою». Також відповідач повідомлявся про розгляд цієї справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Отже, суд розцінює відповідача ОСОБА_1 як таку, що належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором в суді. Відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, інші клопотання та заяви від відповідача до суду також не надходили.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов такого висновку.

21 травня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 483534625 (далі - Договір) (а. с. 5-6).

За цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4. цього Договору. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору. З врахуванням положень п. 1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 3,65 відсотків річних. Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід?ємною частиною цього Договору (п. 1.1.-1.6. Договору).

Пунктом 2.1.1. Договору, товариство має право: вимагати від позичальника повернення суми Кредиту, процентів за користування Кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором; вимагати від позичальника повернення суми Кредиту, процентів за користування Кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором; вимагати від позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання Кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання Товариством фінансових послуг; ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, вказаного позичальником, до повного погашення заборгованості; відмовити у видачі Кредиту у разі технічної неможливості перерахувати кошти позичальнику; у разі продовження сторонами строку надання Кредиту та строку дії Договору, за згодою позичальника змінити процентну ставку за користування Кредитом на період продовження (за винятком випадку, передбаченого пунктом 4.2 цього Договору); укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Із п. 2.2.2. Договору слідує, що позичальник зобов`язаний: вчасно повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором; у випадку неповної та/або невчасної сплати Кредиту та процентів за користування ним, сплатити також пеню в розмірі, нарахованому відповідно до умов цього Договору; вчасно повідомляти про зміну своїх Даних; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.- 3.3. Договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України. Порушенням умов цього Договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання Кредиту Позичальником при використанні недостовірної, неповної, або помилкової інформації. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% (одна ціла три десятих відсотки) від залишку суми Кредиту за кожний день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом.

Частиною 4 означеного Договору погоджено інші його умови, зокрема, визначено, що невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua (п. 4.1. Договору). При цьому, вказані Правила матеріали цивільної справи не містять.

Також, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4. Договору).

З Графіку розрахунку, що є невідною частиною Договору № 483534625 від 21.05.2019 року, судом встановлено, що сторони погодили такий графік розрахунків: термін платежу - 20.06.2019 року, сума кредиту - 5 000,00 гривень, нарахований процент - 15,00 гривень, разом до сплати - 5 015,00 гривень. Сукупна вартість кредиту складає 100,30 % від суми кредиту (а. с. 6 зворот).

21 червня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 483534625 від 21.05.2019 року, з якої судом було встановлено наступне: сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 483534625 від 21.05.2019 року на двадцять сім днів. На дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 20.06.2019 року, позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 20.06.2019 року. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору (а. с. 7).

Також суд встановив, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 11.8. означеного Договору факторингу погоджено, що з моменту переходу права вимоги від клієнта до фактора згідно відповідного реєстру прав вимог, підписаного сторонами за умовами цього договору, фактор набуває статусу володільця бази персональних даних боржників, права вимоги до яких відступаються згідно з цим договором. До переліку додатків Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року входять: Додаток № 1 - Форма реєстру прав вимоги, Додаток № 2 - Форма повідомлення боржника, Додаток № 3 - Форма акту повернення прав вимоги і, відповідно, складають невід`ємну частину Договору (а. с. 8 - зворот). Однак, представником позивача вказані додатки до позовної заяви долучені не були, як і не долучені розрахунки заборгованості за Договором № 483534625 від 21.05.2019 року до відступлення права вимоги, так і після переходу права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а також факт оплати ТОВ «ТАЛІОН» за відступлення права вимоги згідно Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року

03 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20190103 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) зобов`язується відступити фактору (ТОВ «ФК «ЄАПБ») права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 12 вказаного Договору факторингу визначений певний перелік додатків, які є невід`ємною його частиною, а саме: Додаток № 1 - Форма Реєстру прав вимог, Додаток № 2 - Форма повідомлення Боржника, Додаток № 3 - Форма Акту повернення права вимоги, Додаток № 4 - Форма надання інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді, Додаток № 5 - Форма Акту приймання-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді, що також відсутні у матеріалах цивільної справи (а. с. 9-10 зворот).

Крім того, з Витягу з Реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 року до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, сформованого представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Старинець М.О. та долученого до матеріалів справи слідує, що у відповідача ОСОБА_1 за Договором № 483534625 перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» утворилась заборгованість на загальну суму 14 005,00 гривень, яка складається з: заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 5 000,00 гривень та заборгованості по відсотках - 9 005,00 гривень (а. с. 11).

З розрахунку заборгованості за Договором № 483534625 від 21.05.2019 року за період з 26.12.2019 року по 31.10.2025 року вбачається, що позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, зокрема, сума заборгованості не змінилася та становить 14 005,00 гривень: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 5 000,00 гривень, заборгованість по відсотках - 9 005,00 гривень (а. с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 27.12.2007 року № 8462, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зареєстровано як фінансову установу та на підставі додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 183 серії ФК, що видане 28.02.2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» має право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії, а саме: факторинг.

Відповідно до розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 691 від 23.03.2017 року «Про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг з факторингу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон № 675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору суд встановив, що його сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано (в копіях): договір № 483534625 від 21.05.2019, додаткову угоду до договору № 483534625 від 21.05.2019, викопіювання з договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 на 1 аркуші з двох сторін, договір факторингу № 20190103 від 03.01.2019, витяг з реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, розрахунок заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», який не містить розрахунку нарахованих відсотків, а констатує розмір заборгованості за період з 26.12.2019-31.10.2025 станом на 31.10.2025.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів отримання відповідачем від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» грошових коштів в сумі 5000,00 гривень. Не надано також і «Правил надання грошових коштів у позику», які, відповідно до п. 4.1. Договору № 483534625 від 21.05.2019, є його невід`ємною частиною.

Надані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості у розмірі, який зазначає позивач.

Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Він не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Вказані висновки суду гуртуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

При цьому суд враховує, що позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Однак, як вже зазначалось, відповідно ст. 517 ЦК України, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом з тим, позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано суду жодного документу, який би засвідчив, що кредитодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, матеріалами справи не підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем і відображена у п. 1.1 Договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на його картковий рахунок або у інший спосіб.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників не містять підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до позивача за договором. Безпосередньо реєстрів боржників до договору факторингу, з якого вбачалося би право вимоги за кредитним договором, позивачем надано не було.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 15.04.2026 року.

Суддя І.В. Павленко