Рішення № 13571145, 18.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 січня 2011 року

справа № 5020-7/176

За позовом Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. Н.К. Крупської»Міністерства охорони здоров’я України

(вул. Маяковського, буд. 11/2, м. Євпаторія, АР Крим, 97407)

до відповідача –Приватного підприємства «Крим для тебе»

(вул. Хрустальова, буд. 165, кв. 81, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 110 653,00 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Деменцевич С.В. –представник по довіреності від 12.11.2010 (довіреність у справі)

Від відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. Н.К. Крупської»Міністерства охорони здоров’я України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Крим для тебе»про стягнення 110 653,00 грн., у тому числі 104 653,00 грн. заборгованості за договором № 11 від 18.05.2010 та 6 000,00 грн. збитків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал суду від 29.11.2010, від 09.12.2010 та від 22.12.2010 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні повідомлений належним чином –рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

18.05.2010 між сторонами був укладений договір № 11.

Відповідно до п. 1.1. цього договору санаторій (позивач) зобов’язувався надавати путівки на санаторно-курортне лікування дітей у відповідності з графіком заїздів, узгодженим сторонами (Додаток 1).

Згідно з п.п. 2.1.2. договору покупець (відповідач) зобов’язувався оплатити виділені путівки у строки, вказані у даному договорі.

Сума даного договору складає 154 653 грн. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачалось, що підприємство (відповідач) зобов’язувалось здійснити передоплату у повному обсязі за путівки, що придбаваються, шляхом переведення належних санаторію грошових сум на розрахунковий рахунок санаторія ім. Н.К. Крупської у відповідності з рахунками, що надаються.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 15 від 19.05.2010 на суму 90 146,00 грн. та № 16 від 19.05.2010 на суму 64 507,00 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату рахунку № 16 від 19.05.2010 у сумі 50 000,00 грн., що підтверджено випискою Управління Державного казначейства у м. Євпаторії ГУ ДКУ в АР Крим від 31.05.2010, належно завірена копія якої наявна у матеріалах справи (арк. справи –22-24).

Позивачем були прийняті направлені відповідачем на відпочинок діти і їм були надані санаторно-курорті послуги. Проте, відповідач, у порушення умов договору, решту грошових коштів відповідачу не перерахував, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 104 653,00 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивачем на його адресу був направлений лист № 678 від 15.11.2010 з вимогою сплатити заборгованість, а також направлені вищевказані рахунки № 15 і № 16 від 19.05.2010, список пацієнтів, направлених відповідачем, яким позивачем було надано санаторно-курортні послуги, акт виконаних робіт від 30.06.2010 та акт звірки взаємних розрахунків від 31.08.2010.

Проте, вищевказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та виконання.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 104 653,00 грн. документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.

За таких обставин позов в частині стягнення 104 653,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. збитків.

Під сумою збитків позивач розуміє здійснені ним витрати за договором від 09.11.2010 про надання юридичних послуг, укладеним ним з Приватним підприємцем Деменцевич Ларисою Анатоліївною.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач розглядав свої витрати на консультаційні та юридичні послуги, як заподіяні з вини відповідача збитки та просить їх стягнути на підставі статті 225 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Гоподарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Однак, витрати позивача на юридичні та консультаційні послуги не мають обов’язкового характеру, факт наявності цих витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв’язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Витрати, пов’язані зі сплатою юридичних послуг, наданих стороні у справі, не можна розцінювати як збитки у розумінні ст. 611, 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте, вказані кошти позивачем до стягнення в якості судових витрат не заявлялись.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 24.01.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Приватного підприємства «Крим для тебе»(вул. Хрустальова, буд. 165, кв. 81, м. Севастополь, 99055, ідентифікаційний код 35418147, р/р 26006273124200 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, або з інших рахунків) на користь Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. Н.К. Крупської»Міністерства охорони здоров’я України (вул. Маяковського, буд. 11/2, м. Євпаторія, АР Крим, 97411, ідентифікаційний код 01996007, р/р 35227002000009 у Відділенні Державного казначейства у м. Євпаторії ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, або на інші рахунки) 104 653,00 грн. заборгованості за договором № 11 від 18.05.2010, а також 1 046,53 грн. державного мита та 223,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 24.01.2011 .