Ухвала суду № 135711446, 15.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/8206/26 1-кс/760/4344/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу СУ Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22026101110000037 від 09.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий в ОВС 4 відділу СУ Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене протоколом обшуку від 23.03.2026, який проведено в гаражі № НОМЕР_1 ГСК «ІНФОРМАЦІЯ_2» код ЄДРПОУ 22481750, який фактично використовує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступні речі:

1. Блок управління 6335 -1 шт;

2. Б 155 А - 2 шт;

3. ГСР - 3000 М - 1 шт;

4. БК 2.957019 - 2 шт;

5. ГМ37М - 1 шт;

6. КППМ - 6 шт;

7. ВТ-1 - 4 шт;

8. СУ-1-24В - 1 шт;

9. ТИП4700Т - 1 шт;

10. К882 409 007 - 2 шт;

11. АСУ-5-24 ВН-1- 20 шт;

12. БС-155А- 2 шт;

13. ДР-1,5 РА - 6 шт;

14. ДС-1 - 1 шт;

15. У1- 1 шт;

16. ДТ-1000- 1 шт;

17. ДВО - 1-400 - 4 шт;

18. УГР- 1К - 1 шт;

19. ТЦТ-9 - 6 шт.

На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22026101110000037 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.01.2026, в якому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Одеса, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України, обґрунтовано підозрюється у порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України.

Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 № 549-IV (далі - Закон) визначено, що міжнародними передачами товарів є: експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами Україн.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.

Пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86 (далі - Постанова), міжнародна передача товарів, зазначених у п. 1 цього Порядку, може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів, центральним органом виконавчої влади, військовим формуванням правоохоронним органом, органом та підрозділом цивільного захисту України, іноземним суб`єктом господарської чи іншої діяльності за наявності у них відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю, зазначених у ст. 15 Закону.

Згідно ст. 9 Закону, найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі - списки). Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, статтею 12 Закону визначено, що суб`єкти господарювання України, [...] які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, [...] попередньо реєструються як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного екпортного контролю.

Також, статтею 16 Закону передбачено, що рішення про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, за результатами експертизи в галузі експортного контролю.

Для отримання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів або суб`єкти, зазначені у ч. 3 статті 15 цього Закону, мають звернутися з письмовою заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

У свою чергу абз. 2 ст. 24 Закону визначено, що порушеннями вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є, зокрема, здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, однак не пізніше 12.01.2026, не будучи суб`єктом міжнародної передачі товарів та не маючи відповідного дозволу або висновку Державної служби експортного контролю України (далі - Держекспортконтролю) на право здійснення міжнародних передач товарів (надання послуг) військового призначення, громадянка України ОСОБА_5 вирішила умисно, в порушення встановленого порядку здійснення міжнародної передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю здійснити експорт, тобто вивезення за межі митного кордону України виробу «Електромагнітний трипозиційний кран типу «ГА142/2»», який використовуються у військовій сфері та відповідає опису товарів позиції ML10.a Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та часі, але не пізніше 12.01.2026, на виконання злочинного умислу, спрямованого на порушення встановленого порядку здійснення міжнародної передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю, громадянка України

ОСОБА_5 за невстановлених досудовим слідством обставин, разом з виробом «Електромагнітний трипозиційний кран типу «ГА142/2» прибула до поштового відділення «Укрпошта» № 65035 (м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 139А) з метою митного оформлення та відправлення виробу «Електромагнітний трипозиційний кран типу «ГА142/2» до м. Кишинів Республіки Молдова.

Надалі, громадянка України ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, не будучи суб`єктом міжнародної передачі товарів та не маючи відповідного дозволу або висновку Держекспортконтролю на право здійснення міжнародних передач товарів (надання послуг) військового призначення з метою експорту виробу «Електромагнітний трипозиційний кран типу «ГА142/2» заповнивши митну декларацію форми CN23 на міжнародне поштове відправлення № CA650350915UA, де зазначив опис вкладення виробу ««KRANY KLAPANY VENTYLI ARMATURA SANTEKHNICHNA/ код ТНЗЕД 8481100500», що в перекладі на українську мову означає «крани клапани вентилі арматура сантехнічна / код ТНЗЕД 8481100500»» та надала вказаний виріб до відправлення.

Так, 14.01.2026 року в зоні митного контролю м/п «УкрПошта» Київської митниці, на території цеху № 2 AT «Укрпошта» за адресою: м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2, під час митного огляду міжнародного поштового відправлення № CA650350915UA, яке пересилалось з України, ОСОБА_5 / ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) на адресу гр. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ) виявлено металевий предмет з маркуванням «ГА142/2, 5Г 0293».

Відповідно до висновку експерта у військовій галузі ОСОБА_8 (свідоцтво № 2065 видане Міністерством Юстиції України) від 27.02.2026 № 27/02-2026, «Електромагнітний трипозиційний кран типу «ГА142/2» відносяться до підпозиції ML10.а позиції ML10 «Списку товарів військового призначення міжнародні передачі яких підлягають державному контролю», який є додатком до «Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807.

Разом з тим, відповідно до листа з Держекспортконтролю № 887/34-26 від 09.02.2026, товар з найменуванням (позначенням) «Кран электрогидравлический ГА142/2» віднесений до товарів військового призначення, які допущенні до цивільного використання (позиція ML10.а Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807).

При цьому, громадянка України ОСОБА_5 не зареєстрована в Держекспортконтролі як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів, відповідно дозвільні документи останній не видавались.

За таких обставин ОСОБА_5 підозрюється у тому, що не будучи суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та не маючи дозволу або висновку Держекспортконтролю на міжнародні передачі товарів військового призначення, в порушення встановленого порядку здійснення міжнародної передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю, здійснила експорт виробу «Електромагнітний трипозиційний кран типу «ГА142/2», який ідентифіковано як товари військового призначення, який використовується у військовій сфері та відноситься до позиції ML10.a «Списку товарів військового призначення міжнародні передачі яких підлягають державному контролю», який є додатком до «Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , своїми умисними діями порушила встановлений порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 333 КК України.

23.03.2026 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук гаражу № НОМЕР_1 ГСК «ІНФОРМАЦІЯ_2» код ЄДРПОУ 22481750, який фактично використовує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступні речі:

1. Блок управління 6335 -1 шт;

2. Б 155 А - 2 шт;

3. ГСР - 3000 М - 1 шт;

4. БК 2.957019 - 2 шт;

5. ГМ37М - 1 шт;

6. КППМ - 6 шт;

7. ВТ-1 - 4 шт;

8. СУ-1-24В - 1 шт;

9. ТИП4700Т - 1 шт;

10. К882 409 007 - 2 шт;

11. АСУ-5-24 ВН-1- 20 шт;

12. БС-155А- 2 шт;

13. ДР-1,5 РА - 6 шт;

14. ДС-1 - 1 шт;

15. У1- 1 шт;

16. ДТ-1000- 1 шт;

17. ДВО - 1-400 - 4 шт;

18. УГР- 1К - 1 шт;

19. ТЦТ-9 - 6 шт.

23.03.2026 вказана річ постановою слідчого визнана речовими доказами у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що зазначені вище матеріальні об`єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, та запобігання їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Слідчий подав заяву про розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримав, просив його задовольнити, також просив долучити до матеріалів справи ухвалу про дозвіл на проведення обшуку та постанову про визнання речовими доказами.

Власник майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову. Посилався на те, що гр. ОСОБА_5 не була обізнана з тим, що електромагнітний трипозиційний кран типу ГА142/2, який вона намагалась продати через сайт продажу, відноситься до списку товарів військового призначення міжнародні передачі яких підлягають державному контролю.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22026101110000037 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.01.2026, в якому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Одеса, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України, підозрюється у порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України.

23.03.2026 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук гаражу № НОМЕР_1 ГСК «ІНФОРМАЦІЯ_2» код ЄДРПОУ 22481750, який фактично використовує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступні речі:

1. Блок управління 6335 -1 шт;

2. Б 155 А - 2 шт;

3. ГСР - 3000 М - 1 шт;

4. БК 2.957019 - 2 шт;

5. ГМ37М - 1 шт;

6. КППМ - 6 шт;

7. ВТ-1 - 4 шт;

8. СУ-1-24В - 1 шт;

9. ТИП4700Т - 1 шт;

10. К882 409 007 - 2 шт;

11. АСУ-5-24 ВН-1- 20 шт;

12. БС-155А- 2 шт;

13. ДР-1,5 РА - 6 шт;

14. ДС-1 - 1 шт;

15. У1- 1 шт;

16. ДТ-1000- 1 шт;

17. ДВО - 1-400 - 4 шт;

18. УГР- 1К - 1 шт;

19. ТЦТ-9 - 6 шт.

23.03.2026 вказані речі постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва суду від 26.03.2026 року у справі №760/8208/26 надано дозвіл на проведення обшуку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у слідчого є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22026101110000037.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Також слід роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу СУ Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22026101110000037 від 09.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час обшуку 23.03.2026 який проведено в гаражі № НОМЕР_1 ГСК «ІНФОРМАЦІЯ_2» код ЄДРПОУ 22481750, який фактично використовує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

1. Блок управління 6335 -1 шт;

2. Б 155 А - 2 шт;

3. ГСР - 3000 М - 1 шт;

4. БК 2.957019 - 2 шт;

5. ГМ37М - 1 шт;

6. КППМ - 6 шт;

7. ВТ-1 - 4 шт;

8. СУ-1-24В - 1 шт;

9. ТИП4700Т - 1 шт;

10. К882 409 007 - 2 шт;

11. АСУ-5-24 ВН-1- 20 шт;

12. БС-155А- 2 шт;

13. ДР-1,5 РА - 6 шт;

14. ДС-1 - 1 шт;

15. У1- 1 шт;

16. ДТ-1000- 1 шт;

17. ДВО - 1-400 - 4 шт;

18. УГР- 1К - 1 шт;

19. ТЦТ-9 - 6 шт.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Cлідчий суддя ОСОБА_1