Ухвала суду № 13571022, 18.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

18 січня 2011 року справа № 5020-3/199

За позовом ОСОБА_1

(99008, АДРЕСА_2),

ОСОБА_2

(99008, АДРЕСА_2),

ОСОБА_3

(99038, АДРЕСА_1),

до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Южреммаш”, ідентифікаційний код 00242996

(99003, м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 2)

про визнання недійсними та скасування рішень Наглядової Ради ВАТ „Завод „Южреммаш”,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ОСОБА_2) ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 22.09.1998;

позивач (ОСОБА_1) ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 22.09.1998;

позивач (ОСОБА_3) не зявилась;

відповідач (ВАТ „Завод Южреммаш”) явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до господарського суду м. Севастополя із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Южреммаш” про визнання недійсними та скасування рішень Наглядової Ради ВАТ „Завод „Южреммаш”.

Ухвалою від 06.12.2010 порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 18.01.2011 позивачі заявили клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, про що надали відповідну заяву /арк. с. 125-126/.

У заяві позивачі просять заборонити державному реєстратору Ленінської районної державної адміністрації у м. Севастополі вносити у реєстраційну справу зміни, за винятком виконання рішення у даній справі.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів субєктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пункту 2 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зауважено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Проте, позивачі не надали належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Тобто позивачами не наведено обставини для вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко