Рішення № 135709712, 07.04.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/184/26

Справа №754/4092/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

Стислий виклад позицій сторін

12 березня 2026 року Позивач оскаржив до Суду постанову Серії ЕНА № 6800614 від 09 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), оскільки Позивач 09.03.2026 о 23:10:37 в м. Києві по просп. Науки 11, здійснив рух крайньою лівою смугою при вільній першій та другій смузі без потреби повернути ліворуч, та після зупинки транспортного засобу не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, а також не надав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив пункт 11.5. ПДР.

Позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки:

1.в оскаржуваній постанові зазначено обставини, які не охоплюються складом частини другої статті 122 КУпАП;

2.з відеозапису з камер системи "Безпечне місто" неможливо ідентифікувати державний номерний знак та марку транспортного засобу, тому неможливо встановити подію інкримінованого правопорушення;

3.у оскаржуваній постанові інспектор посилається на файли з нагрудних камер, однак такі матеріали Позивачу не були надані;

4.Позивач заявив клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою, однак інспектором було проігноровано це клопотання, у зв`язку з чим порушено приписи статті 268 КУпАП.

31 березня 2026 року представник Департаменту патрульної поліції (надалі - Відповідач) подав до Суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо позовних вимог, стверджуючи, що:

1.інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином адміністративне правопорушення зафіксовано камерою системи відеоспостереження "Безпечне місто";

2.права Позивача при розгляді справи було повністю забезпечено. Інспектор роз`яснив водієві його права й обов`язки, не перешкоджав отриманню правової допомоги. На відеозапису видно, що інспектор надав можливість реалізувати право на правову допомогу (22:07). Таким чином гарантії, передбачені статтею 268 КУпАП, були дотримані;

3.оформлення справи здійснено відповідно до вимог закону. Протокол про адмінправопорушення складено на місці події, інспектор всебічно з`ясував обставини справи та оцінив зібрані докази.

04 квітня 2026 року Позивач надіслав до Суду засобами підсистеми "Електронний суд" відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити, оскільки:

1.надані відеозаписи не забезпечують належної ідентифікації транспортного засобу та не підтверджують наявності обставин, які б свідчили про порушення пункту 11.5 ПДР України:

2.надані відеозаписи не містять чіткої, однозначної та безперервної фіксації саме відмови від пред`явлення посвідчення водія чи реєстраційного документа на транспортний засіб, тому у діях Позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП;

3.надані відеозаписи не підтверджують належного забезпечення Позивачу права на захист та правничу допомогу під час розгляду справи, правники поліції не забезпечили реальну можливість реалізувати це право.

Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

16 березня 2026 року Суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

18 березня 2026 року Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, призначив розгляд справи за правилами позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи призначив на 01 квітня 2026 року о 14-30 год.

01 квітня 2026 року Суд відклав судове засідання на 07 квітня 2026 року.

07 квітня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи у суді повідомлені належним чином.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09 березня 2026 року о 23627:57 старший лейтенант поліції Жила Андрій Олегович прийняв постанову серії ЕНА № 6800614, відповідно до якої на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510,00 грн, оскільки Позивач 09.03.2026 о 23:10:37 в м. Києві по просп. Науки 11, здійснив рух крайньою лівою смугою при вільній першій та другій смузі без потреби повернути ліворуч, та після зупинки транспортного засобу не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, а також не надав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив пункт 11.5. ПДР.

У графі 7 вказано, що до постанови додаються: БК473571, 470441.

У графах 8, 9 відсутній підпис Позивача.

Суд дослідив відеозапис з камер системи "Безпечне місто" (назва файлу - 10.9.65.42_пр. Науки 32_20260309225044_to_20260309225110 та 10.10.28.23_пр.Науки,36) та встановив, що 09 березня 2026 року з 22:51:01 по 22:51:25 на проїзній частині з трьома смугами руху в одному напрямку у крайній лівій смузі рухається транспортний засіб сірого кольору, за яким здійснює переслідування патрульна поліція. Державні номерні знаки транспортних засобів на відеозаписі не ідентифікуються у зв`язку із засвіченням світлом фар.

Дослідивши відеозаписи з нагрудних камер (з БК № 473571, БК № 470441), Суд встановив такі обставини:

22:51:46 - початок відео. На узбіччі припаркований транспортний засіб сірого кольору;

22:52:00 - поліцейський повідомив про причину зупинки, а саме: рух у крайній лівій полосі при вільних правих;

22:52:40 - поліцейський представився та надав службове посвідчення для огляду водію, повідомив номер екіпажу;

22:55:57 - поліцейський повідомляє водію, що його транспортний засіб перебуває у розшуку;

22:56:10 - поліцейський просить пред`явити документи передбачені пунктом 2.1. ПДР;

22:57:00 - водій пред`явив поліцейському висновок експерта. Поліцейський заперечує належність цього документа, оскільки він не містить необхідних реквізитів, а саме печатки;

22:58:18 - водій просить надати докази вчинення адміністративного правопорушення;

23:04:18 - водій пред`явив поліцейському реєстраційний документ на транспортний засіб, однак поліцейським стверджує, що він не побачив він-код і чи до цього ТЗ цей реєстраційний документ;

23:06:35 - поліцейський пред`явив водію докази вчинення адміністративного правопорушення з камер системи "Безпечне місто". Водій стверджує, що це не належний доказ, оскільки він отриманий з порушення законодавства;

23:11:35 - поліцейський повідомив водія про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП;

23:12:25 - водій попросив поліцейського повідомити йому суть адміністративного правопорушення. Поліцейський з службового планшета показав водію відео з камер системи "Безпечне місто". Водій стверджує, що з пред`явлено відео неможливо ідентифікувати транспортний засіб, оскільки не видно державний номерний знак;

23:13:44 - поліцейський роз`яснив водію положення статті 63 КУ та статті 268 КУпАП. Водій заявив клопотання про можливість скористатися правовою допомогою адвоката. Поліцейський запропонував надати водію номер центру БПД, водій відмовився та повідомив, що у нього є власний адвокат;

23:14:40 - поліцейський відійшов від припаркованого автомобіля та сказав водію, щоб той зателефонував адвокату;

23:18:58 - поліцейський запитав у водія, чи скористався він правом на безоплатну правову допоомгу? Водій наполягає, щоб йому надали належні докази вчинення адміністративного правопорушення;

23:27:55 - поліцейський повідомив водію, що розгляд справи про адміністративне правопорушення завершився та запропонував отримати копію постанови;

23:29:15 - водій повідомив поліцейського, що він чекає на адвоката. Поліцейський ознайомив водія з винесеною постановою та порядком її оскарження.

Оцінка суду

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП настає, зокрема, за розташування транспортних засобів на проїзній частині, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Пунктом 11.5 Розділу 11 Правил №1306 (далі - ПДР) визначено, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Звертаючись до суду, Позивач заперечував факт вчинення адміністративного правопорушення. Позивач наполягав на своїй невинуватості та вимагав надання доказів вчинення адміністративного правопорушення.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Також Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, Відповідач надав Суду матеріалами відеофіксації порушення.

Суд дослідив докази, що долучені Департаментом до матеріалів справи, зазначає, що із відеоматеріалів неможливо встановити подію правопорушення, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, оскільки неможливо встановити, що саме Позивач здійснював рух транспортним засобом, тому що державний номерний знак не підлягає ідентифікації у зв`язку із його засвіченням фарами. Відеозапис з боді-камер розпочинається вже з моменту зупинки транспортного засобу, що унеможливлює встановлення обставин його руху.

Суд вважає, що за таких обставин факт вчинення Позивачем правопорушення (здійснив рух крайньою лівою смугою при вільній першій та другій смузі без потреби повернути ліворуч), передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, є недоведеним, оскільки Відповідачем не надано суду доказів, що Позивач допустила порушення п. 11.5 ПДР.

У оскаржуваній постанові, зокрема вказано, що "після зупинки транспортного засобу не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію".

Оскаржувана постанова не містить посилання на пункт ПДР.

У диспозиції частини другої статті 122 КУпАП зокрема зазначено "порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку".

Тому дії Позивача були неправильно кваліфіковані Відповідачем, оскільки порушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП. Обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не свідчать про вчинення порушення під час руху чи зміни його напрямку, а тому не охоплюються диспозицією вказаної статті.

Щодо обставин порушення Відповідачем пунктів 2.1. (а) та 2.1. (б) ПДР, які визначають, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон), то Суд відзначає, що за таке порушення відповідальність встановлена у частині першій статті 126 КУпАП, яка визначає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поліцейські не складали постанову про притягнення до відповідальності Позивача за частиною першою статті 126 КУпАП. Дії Позивача (не пред`явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційного документа), які зазначені у постанові, що оскаржується, неправильно кваліфіковано Відповідачем.

Інші порушення (порушення процедури прийняття постанови), на які посилається Позивач, Суд не розглядає, оскільки Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження факту порушення Позивачем Правил дорожнього руху, що стали підставою для притягнення його до відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, а згідно з пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що Відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування складу адміністративного правопорушення та правомірності оскаржуваного рішення, Суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена щодо Позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу без додержання законності, тому підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення необхідно закрити за відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено принцип відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 665,60 грн за правилами частини першої статті 139 КАС України, яка визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 246, 255, 268, 286 КАС України

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити повністю.

Скасувати постанову серія ЕНА № 6800614 від 09 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40116086, 01601, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Дата складення повного судового рішення 15 квітня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО