Рішення № 135706065, 15.04.2026, Іванківський районний суд Київської області

№ 2/366/728/26

№ 366/244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н.П.Слободян, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 46488,29 грн..

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 30.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4852031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в електронному вигляді. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сторони узгодили тип кредиту - кредит, сума кредиту -8500 грн, строк кредиту - 360 днів (30.07.2024 - 25.07.2025), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. У пільговий період (30 днів) процентна ставка 0,15%, повна процентна ставка 1,5% в день. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 8500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера.

02.06.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до зазначеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №4852031 від 30.07.2024, загальна сума заборгованості склала 43025,34грн, з яких: 8499,99 грн - заборгованість з тіла кредиту, 31232,60 грн - заборгованість за процентами, 3293,75 грн - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам. За період за 03.06.2025 по 24.07.2025 позивачем нараховано 6756,44 грн. відсотків.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 46488,49, з них: 8499,99 грн - заборгованість з тіла кредиту, 31232,60 грн - заборгованість за процентами, 6756,69 грн - заборгованість по процентах, нарахованих позивачем, а також судові витрати.

Рух справи та процесуальні рішення

09.02.2026 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.

16.02.2026 у справі відкрите провадженні, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволене клопотання позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк». Відповідачу надано строк для подання відзиву.

17.03.2026 на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу його місця проживання, яка повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а також відповідне оголошення опубліковане на сайті судової влади. Відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 30.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №4852031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання на умовах строковості, зворотності, платності отримала кредит на платіжну картку, зі сплатою відсотків згідно умов договору.

Зазначеним договором сторони погодили наступні умови кредитування: тип кредиту -кредит. Сума кредиту (загальний розмір) 8500,00 грн (п. 1.2 Договору); строк кредитування - 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п. 1.3 Договору); стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом і застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4.1 Договору).

Детальні терміни та дата останнього платежу за кредитом (24.07.2025) вказується у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору, а також у паспорті споживчого кредиту.

Зазначений кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», затверджених наказом №43-ОД від 05.04.2024, та розміщених на їх офіційному сайті.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, та надало йому кредит в розмірі 8500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , вказаною в п. 2.1 та п. 10 (Реквізити сторін) Договору, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №1-1006 від 10.06.2025 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта, а саме: 30.07.2024 о 17:20:11 на суму 8500,00 грн, призначення платежу зарахування на картку НОМЕР_1 , а також отриманою на виконанню ухвали суду інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.

Відповідач належним чином оплату за кредитним договором не здійснював, внаслідок чого станом на 25.07.2025 утворилась заборгованість в загальній сумі 46488,29 грн, з них:8499,99 грн - заборгованість з тіла кредиту, 31232,60 грн - заборгованість за процентами, 6756,69 грн - заборгованість по процентах, нарахованих позивачем.

Відповідно до договору факторингу № 02-1/06/2025, укладеного 02.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4852031 від 30.07.2024.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило боржників, права вимоги до яких за кредитними договорами передані новому кредитору, у тому числі відповідача ОСОБА_1 , шляхом: розміщення відповідної інформації в особистих кабінетах боржників; шляхом надіслання відповідного текстового повідомлення (смс-повідомлення) на зазначений в анкеті боржника телефонний номер, що підтверджується листом від 03.06.2025.

Відповідно до укладеного договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4852031 від 30.07.2024 у розмірі 43025,34грн, з яких: 8499,99 грн - заборгованість з тіла кредиту, 31232,60 грн - заборгованість за процентами, 3293,75 грн - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 02.06.2025, та розрахунком заборгованості за період з 30.07.2024 по 02.06.2025, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Після отримання права вимоги, позивачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» здійснено нарахування відсотків за користування кредитом за період 03.06.2025-25.07.2025 в сумі 6736,44 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за вказаний період, складеним ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який просить стягнути позивач з відповідача становить 46488,29 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 8498,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 31232,60 грн та нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 6756,69 грн.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

У ч. 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частин 1, 2, 4ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Отже, відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» електронний договір, та підписав його у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, згідно з п. 5.1.3 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

02.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як фактором, було укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно Витягу з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4852031 від 30.07.2024. Загальна сума заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором станом на 02.06.2025 становила 43025,34грн, з яких: 8499,99 грн - заборгованість з тіла кредиту, 31232,60 грн - заборгованість за процентами, 3293,75 грн - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило боржників, права вимоги до яких за кредитними договорами передані новому кредитору, у тому числі відповідача ОСОБА_1 , шляхом: розміщення відповідної інформації в особистих кабінетах боржників; шляхом надіслання відповідного текстового повідомлення (смс-повідомлення) на зазначений в анкеті боржника телефонний номер, що підтверджується відповідним листом.

Згідно долученого до справи договору факторингу, за яким відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що стороною відповідача не спростовано.

Вказаний договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорена, а тому він підлягає виконанню.

З огляду на викладені вище вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №4852031 від 30.07.2024.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 530ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно розрахунків суми заборгованості, наданих позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість в загальному розмірі46488,29 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 8498,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»- 31232,60 грн(30.07.2025 по 02.06.2025 27.02.2025), нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 6756,44 грн (03.06.2025-25.07.2025).

Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримано та використано кредитні кошти у розмірі 8500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти в сумі ні на користь первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ні на користь позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не повернув, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8498,99,00 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 31232,60 грн та 6756,44 грн, то суд враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12, та від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У кредитному договорі №4852031 від 30.07.2024 сторонами було погоджено строк дії договору, який відповідно до п. 1.3 договору становить 360 днів(30.07.2024 - 25.07.2025).

Із розрахунків заборгованості, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося в період 30.07.2024-02.06.2025 (первісним кредитором), та 03.06.2025-25.07.2025 (позивачем), тобто в межах строку, передбаченого договором.

Разом з тим суд не погоджується з розміром нарахованих відсотків, які підлягають стягненню з відповідача.

Так,Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Кредитний договір між сторонами укладено 30.07.2024, із наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що проценти за весь період нараховані за процентною ставкою 1,5%, тобто у розмірі більшому ніж встановлений законом.

У зв`язку з наведеним суд приходить висновку, що розмір заборгованості підлягає перерахунку, з огляді на встановлений п. 17Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 1%.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не подав, розрахунок позивача не спростував, альтернативного розрахунку не надав. За таких обставин суд виходить з наданих позивачем даних щодо періодів користування кредитом та руху заборгованості, здійснивши їх правову оцінку та перерахунок в межах заявлених вимог. Суд зазначає, що застосування зменшеної процентної ставки (1% на день) порівняно із заявленою позивачем не погіршує становище відповідача.

Відтак розрахунок відсотків, який підлягає стягненню, з урахуванням двох внесених платежів (28.08.2024 0,01 грн спрямовані на тіло кредиту, 382,50 грн на відсотки, другий 30.09.2024 1 грн спрямована на тіло кредиту, а 3899,27 на відсотки, 307,9 грн відсотків списані):

1)30.07.2024 27.08.2024(до платежу)

29 днів

тіло: 8500

8500 ? 1% ? 29 = 2465 грн;

2)28.08.2024 29.09.2024(після першого платежу)

тіло: 8499,99

33 дні

8499,99 ? 1% ? 33 ? 2805 грн

3)30.09.2024 25.07.2025(після другого платежу)

тіло: 8498,99

299 днів

8498,99 ? 1% ? 299 ? 25411,99 грн

Разом відсотки: 2465+2805+25411,99= 30 681,99 грн.

Посилання позивача на лист Національного банку України щодо порядку застосування максимальної денної процентної ставки суд вважає безпідставними, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України та не встановлюють правових норм, обов`язкових для суду.

Викладена у листі правова позиція має виключно інформаційний (роз`яснювальний) характер та не може змінювати чи скасовувати вимоги Закону України «Про споживче кредитування», яким прямо встановлено граничний розмір денної процентної ставки.

Відтак, при вирішенні спору суд застосовує норми закону як акта вищої юридичної сили, а не роз`яснення регулятора, що не є джерелом права.

З урахуванням положень п. 5 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за кредитним договором№4852031 від 30.07.2024в розмірі 39180,98 грн, з яких: 8498,99 грн - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 30681,99 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом (за період з 30.07.2024 по 25.07.2025).

Судові витрати

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 84,28% (39180,98 (задоволені позовні вимоги)/46488,29 грн (заявлені позовні вимоги), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2243,69 грн (2662,40 грн Х 84,28%).

Щодо витрат на правову допомогу

Витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн підтверджується: договором про надання юридичних послуг від 01.08.2024; актом приймання передачі наданих послуг №4852031 від 15.12.2025; детальним описом робіт (наданих послуг) №4852031 від 15.12.2025.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України та враховує критерії співмірності таких витрат, зокрема складність справи, обсяг наданих послуг, час, необхідний для їх виконання, а також поведінку сторін.

З матеріалів справи вбачається, що дана справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові засідання не проводилися, представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

Фактично надана правнича допомога зводилась до підготовки позовної заяви та подання окремого клопотання про витребування доказів, що не свідчить про значний обсяг чи складність виконаних робіт.

Крім того, зазначені в акті роботи мають типовий характер для справ цієї категорії (аналіз документів, законодавства, підготовка процесуальних документів) та не потребують значних часових витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3 500 грн, що є достатнім та обґрунтованим розміром витрат у цій справі.

Керуючись ст. ст.4,10,12,13,76-81,89,141,263-265,268,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором №4852031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.07.2024 у розмірі 39180,98 грн, з яких: 8498,99 грн - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 30681,99 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судовий збір у розмірі 2243,69 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.04.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (адреса: 0407, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, прим 19, літ «Н», «П». Код ЄДРПОУ: 40966896).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 )

Суддя Наталія СЛОБОДЯН