Рішення № 135705794, 14.04.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19587/25

Провадження № 2/357/2515/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

14 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року адвокат Ковбасюк Боброва А. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій просила: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подання даної заяви і до досягнення дитиною повноліття; покласти на ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з 14.04.2012 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року по цивільній справі № 420/419/19 провадження 2/420/255/17 було розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат військової частини НОМЕР_2 у період з 17.05.2022 року по 23.05.2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України та взятий на облік внутрішньо переміщеної особи згідно довідки від 30.07.2025р. № 3222-7002273927. Весь час до 28.03.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на тимчасово окупованій території АДРЕСА_1 , і лише у рамках виконання плану дій «Bring Kids Back UA» було повернута на підконтрольну територію України. 02.09.2024 року рішенням Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 136 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_3 », враховуючи заяву ОСОБА_4 від 19.08.2024 року про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, онуці ОСОБА_3 , призначення опікуна над нею, беручи до уваги інформацію щодо невиконання ОСОБА_2 (матір?ю ОСОБА_3 ), яка перебуває на окупованій території, батьківських обов?язків та довідку військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 12.005.2023 N? 1035/48/377 про перебування громадянина ОСОБА_1 (батько ОСОБА_3 ) у полоні, надано малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридичний статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 02.09.2024 року рішенням Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 137 «Про призначення громадянки ОСОБА_4 опікуном над малолітньою ОСОБА_3 » призначено ОСОБА_4 (мати Позивача) опікуном малолітньої ОСОБА_3 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік внутрішньо переміщеної особи згідно довідки від 01.04.2025р. № 3222-5003647255. 26.08.2025 року прийнято рішення Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 151 «Про затвердження висновку про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові малолітньою ОСОБА_3 », за яким передано ОСОБА_3 для подальшого виховання батькові ОСОБА_1 . З моменту переїзду до м. Біла Церква, а саме з квітня 2025 року ОСОБА_5 весь час проживає з бабусею, а після звільнення з полону разом і зі своїм батьком. ОСОБА_1 самостійно опікується її вихованням та утриманням. Її мати Відповідачка, не турбувалась і не турбується про її виховання, утримання, не цікавилась здоров`ям доньки. Протягом періоду з квітня 2025 року Відповідачка не цікавиться життям доньки, крім того, вона постійно переміщається по містам країни-агресора, зокрема і на окупованій території в селі Донцівка, Старобільського району Луганської області, де проживає і на даний час. Відповідачка є безвідповідальною матір`ю, оскільки не турбується і не займається вихованням та утриманням спільної доньки з Позивечем. На даний час ОСОБА_5 навчається у Озерянському ліцеї Маловільшанської сільської ради та на даний час є ученицею 8 класу. ОСОБА_1 вживає усіх заходів щодо формування її як особистості, як громадянку України. ОСОБА_1 в повній мірі виконує свій батьківський обов`язок одноособово, уклав декларацію із лікарем для надання первинної медичної допомоги. Разом із донькою перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи. З часу повернення ОСОБА_3 з окупованої території, Відповідачка не виявляє бажання бачити доньку. З моменту повномасштабного вторгнення в Україну, Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами розвитку дитини, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до школи, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, що є невід`ємною частиною виховання задля її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Слід відмітити, що Відповідачка не бере участі у вихованні доньки, не провідує дитину, відсутнє активне спілкування, не цікавиться її здоров`ям, відсутня моральна та матеріальна підтримка зі сторони матері. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю знаходиться на утриманні свого батька ОСОБА_1 . З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення Відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 10 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 29 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року було задоволено копотання представника позивача адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. про витребування доказів. Витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підготовче судове засідання відкладено до 11 год. 00 хв. 10 березня 2026 року.

Судом 10.03.2026 р. за вх..№15318 отримано рішення виконавчого комітету Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02.03.2026 р. за №55 «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 »

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 квітня 2026 року о 11:00 год.

Представник позивача адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити позов та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, який належним чином повідомлялася про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористалася, в судове засідання повтороно не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомляв належним чином, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Треті особи в судове засідання представників не направили, направили до суду заяви про розгляд справи у відсутності представників третіх осіб.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю відповідача, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами ( рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ).

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило, як не надходило таких заяв та клопотань від відповідача та відповідно відзив на позовну заяву позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших.

Так, судом встановлено, що з 14.04.2012 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року по цивільній справі № 420/419/19 провадження № 2/420/255/17 було розірвано.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 23.10.2024 Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат військової частини НОМЕР_2 у період з 17.05.2022 до 23.05.2025 перебував у полоні держави-агресора, що підтверджується довідкою № 09-07/20957 від 05.06.2025, виданої Державним підприємством «Український Національний центр розбудови Миру» Міністерства розвитку громад території України.

Згідно довідки від 30.07.2025 за № 3222-7002273927 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на тимчасово окупованій території АДРЕСА_1 , та у рамках виконання плану дій «Bring Kids Back UA» 28.03.2025 її було повернуто на підконтрольну територію України, що підтверджується листом представника Уповноваженого з прав дитини Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 01.04.2025 року.

02.09.2024 року рішенням Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 136 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_3 », враховуючи заяву ОСОБА_4 від 19.08.2024 року про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, онуці ОСОБА_3 , призначення опікуна над нею, беручи до уваги інформацію щодо невиконання ОСОБА_2 (матір?ю ОСОБА_3 ), яка перебуває на окупованій території, батьківських обов?язків та довідку військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 12.005.2023 N? 1035/48/377 про перебування громадянина ОСОБА_1 (батько ОСОБА_3 ) у полоні, надано малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридичний статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02.09.2024 за № 137 «Про призначення громадянки ОСОБА_4 опікуном над малолітньою ОСОБА_3 » призначено ОСОБА_4 опікуном малолітньої ОСОБА_3 .

Згідно довідки від 01.04.2025 за № 3222-5003647255 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 26.05.2025 за №78, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Згідно рішення Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 26.08.2025 за № 151 «Про затвердження висновку про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові», передано ОСОБА_3 для подальшого виховання батькові ОСОБА_1 .

Малолітня ОСОБА_3 навчається у Озерянському ліцеї Маловільшанської сільської ради та є ученицею 8 класу. Вихованням та матеріальним забезпеченням дівчинки займається батько ОСОБА_1 , який приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки. Мати учениці ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, участі у вихованні доньки не приймає, що підтверджується довідкою № 04-06-20/197 від 04.11.2025.

Згідно з характеристикою ОСОБА_3 від 04.11.2025, виданої Озерянським ліцеєм Маловільшанської сільської ради, вихованням доньки займається батько, сприяє здобуттю освіти.

Відповідно до Декларацієї № 0001-К372-3310 від 11.11.2025 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_3 , в розділі законний представник пацієнта зазначений батько ОСОБА_1 .

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02.03.2026 за №55, виконавчий комітет Маловільшанської сільської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.

Оскільки мати дитини, ОСОБА_2 самоусунулася від виховання своєї доньки, не піклується про неї, не забезпечує її нормальний розвиток, позивач просив позбавити останню батьківських прав.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу в судове засідання не з`явилася, жодних заяв та клопотань від останньої на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядилася своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач свідомо ухиляється від покладеного на нього обов`язку по вихованню своєї доньки, не піклується про фізичний і духовний її розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не проживає разом з нею.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав.

Під час розгляду справи встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері по відношенню до своєї доньки, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення її батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Судом було вирішено не заслуховувати у судовому засіданні дитини, з метою не допущення порушення її емоційного, психологічного стану, а також у зв`язку із запровадженим на території України військового стану за для забезпечення життя та здоров`я.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на тривале нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, є всі підстави щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не намагається змінитися та зробити все від неї залежне для належного виконання батьківських обов`язків, остання свідомо ухиляється від цього.

Як встановлено та зазначено вище, відповідач не виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, не піклується про неї, не забезпечує її нормальний розвиток.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 належним чином піклується про утримання та виховання доньки.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд, згідно з частиною першою статті 182 СК України, враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі - ч.1 ст. 184 СК України.

Приймаючи до уваги те, що позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подання даної заяви і до досягнення дитиною повноліття, суд вважає за доцільне вказану позовну вимогу задоволити.

Судове рішення в частині сплати аліментів за один місяць, відповдіно до статті 430 ЦПК України підлягає до негайного виконання.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Також, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Законом України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При звернені до суду з даним позовом, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вищевказаному розмірі, понесені останнім при зверненні до суду.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь держави у розмірі 1211,20 грн.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені при сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області; адреса: вул. Б.Хмельницького, буд. 39, с. Озерна, Білоцерківський район, Київська обл., 09129; ЄДРПОУ: 46127121.

Суддя Б. І. Кошель