Рішення № 135705749, 14.04.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12661/25

Провадження № 2/357/2310/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10000,00 Доларів США, за кредитним договором № KIC0GA00000158 від 31.10.2007, яка складається з наступного: - 10000,00 Доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та стягнути з Відповідача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) 31.10.2007 року уклали кредитнй договір № KIC0GA00000158 (надалі Договір). Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 22200,00 Долар США на термін до 31.10.2017 р., а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором № KIC0GA00000158. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 21.02.2025 року має заборгованість 10000,00 Долар США, яка складається з наступного: - 10000,00 Долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою 24 вересня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Судом 16.10.2025 р. за вх..№59607 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача адвокат Федоренко В. С. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що позовна заява Банку зводиться до того, що Відповідач має заборгованість зі сплати пені за кредитним договором № KICOGA00000158, яка становить 10 000,00 доларів США. На обґрунтування вказаної суми до позову додано копію кредитного договору, загальний розрахунок заборгованості, виписку по рахунку. Розрахунок заборгованості складено за період 31.10.2007 21.02.2025, в колонках якого відображаються суми залишку заборгованості за поточним та простроченим кредитом, нарахованих і сплачених процентів поточної та простроченої заборгованості за тілом та її залишок, нарахованої і сплаченої пені та її залишок, нарахованої і сплаченої комісії та її залишок. Так, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом) 0,00 USD, в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 0,00 USD; загальний залишок заборгованості за процентами - 0,00 USD, в т.ч. залишок простроченої заборгованості за процентами - 0,00 USD; заборгованість з комісії - 0,00 USD, в т.ч заборгованість за простроченою комісією - 0,00 USD. Як вбачається із розрахунку Відповідач немає жодної заборгованості з зазначених складових, при цьому, зазначається про загальну суму заборгованості по пені 10 000,00 USD. Окремого детального та зрозумілого розрахунку саме по пені з вказівкою періодів, бази, конструкції нарахування тощо Банк не надав, попри те, що просить суд її стягнути. Позивач, посилаючись на наданий ним загальний розрахунок заборгованості, та умови договору кредиту, по суті переклав на суд, який не має таких процесуальних повноважень, самостійно, на власний розсуд, визначити розмір зобов`язань по пені та конструкцію її нарахування, що не відповідає вимогам принципу змагальності та диспозитивності у цивільному процесі. Зазначив, що у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області розглядалась цивільна справа № 357/1428/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Рішенням від 06.05.2014 року позов Банку було задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KICOGA00000158 у розмірі 338 989,36 грн., яка складається з тіла кредиту 157 667,36 грн., заборгованості по процентах 83 624,84 грн., заборгованість по комісії 18 863,48 грн., заборгованість по пені 78 833,68 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з наданням Банку всіх прав продавця та можливостей для продажу. Банком з невідомих причин рішення суду у справі № 357/1428/14-ц виконане не було. 22.03.2024 року та 01.04.2024 року ОСОБА_1 було сплачено заборгованість, визначену рішенням суду у справі № 357/1428/14-ц в сумі 80 000,00 грн. та 258 989,36 грн. відповідно, разом 338 989,36 грн.. Таким чином, Банк на власний розсуд, добровільно змінив порядок, умови та строки дії кредитного договору, стягнув достроково суму кредиту, проценти, комісію та пеню. Банк позбавлений права на нарахування будь-яких складових заборгованості за кредитним договором, включаючи нарахування пені. Також, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області розглядалась справа № 357/6373/24 за позовом АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення. Рішенням суду від 10.09.2024 року встановлено сплату заборгованості в сумі 338 989,36 грн., та те, що станом на дату розгляду справи у ОСОБА_1 відсутня кредитна заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк», а згідно банківської виписки, наданої в якості доказу, вбачається заборгованість Банку перед ОСОБА_1 в сумі 8 583,43 грн. Крім цього, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області розглядалась справа № 357/91/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «КБ «ПриватБанк» про визнання зобов`язання припиненим та зняття обтяження. Рішенням суду від 25.04.2025 року встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № KICOGA00000158 і припинення зобов`язань, в результаті чого судом визнано припиненою іпотеку, знято заборону відчуження з квартири. За таких обставин, позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними, що має наслідком відмову у їх задоволенні.

Представник позивача адвокат Єрмолов Є. М. направив до суду відповідь на відзив, яка була зареєстрована канцелярією суду 11.11.2025 р. за вх..№65775, в якій зазначив, що рішення суду від 06.05.2014 року у справі № 357/1428/14-ц, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, надало Банку право, а не створило обов`язок примусової реалізації майна. Вибір способу та часу виконання судового рішення є виключним правом стягувача. Це право регулюється, зокрема, Законом України "Про іпотеку" (напр., ст. 39) та Законом України "Про виконавче провадження". Проте варто зауважити, що Банком було здійснено перерахунок заборгованості із урахуванням винесеного рішення та зупинено нарахування відсотків з дати подачі позову в 2013 році. Тому твердження "Банком з невідомих причин рішення суду у справі № 357/1428/14-ц виконане не було" не відповідає дійсності. Розрахунок боргу містить інформацію про виконання рішення. Цим рішенням було встановлене чітке грошове зобов`язання Відповідача у розмірі 338 989,36 грн, яке, як вбачається з тексту самого рішення, вже включало всі договірні нарахування, в тому числі основний борг (157 667,36 грн), проценти (83 624,84 грн), комісію (18 863,48 грн) та договірну пеню (78 833,68 грн). Відповідач також посилається на рішення у справі № 357/6373/24, яким встановлено факт відсутності будь-якої заборгованості. Вказаним рішенням встановлено, що станом на дату розгляду справи у ОСОБА_1 відсутня кредитна заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк», а згідно банківської виписки, наданої в якості доказу, вбачається заборгованість Банку перед ОСОБА_1 в сумі 8583,43 грн. Таким чином, сума заборгованості за Кредитним договором, визначена рішенням суду у справі № 357/1428/14-ц, є погашеною а рішення фактично виконаним добровільно без застосування продажу Предмета іпотеки.Однак, предметом розгляду у вказаних справах не було питання стягнення збитків (3% річних та інфляційних втрат) за прострочення виконання цього рішення протягом 10 років. Предмет позову у справі № 357/12661/25 (стягнення збитків за ст. 625 ЦКУ) є новим та окремим від предметів позовів у справах № 357/1428/14-ц (стягнення тіла боргу та договірних нарахувань), № 357/6373/24 (виселення) та № 357/91/25 (припинення іпотеки). Як підтверджує сама Відповідач у своєму відзиві (посилаючись на виписки та рішення у справах № 357/6373/24 та № 357/91/25), це грошове зобов`язання не виконувалось нею майже 10 (десять) років з 06.05.2014 року до 2024 року. Відповідач у своєму відзиві посилається на висновки Верховного Суду, які, втім, свідчать саме на користь Позивача. Так, у постанові ВС (справа № 310/11534/13- ц) вказано, що у разі невиконання рішення суду кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Предметом цього позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат (тобто збитків за ст. 625 ЦК України), нарахованих на суму судового рішення (338 989,36 грн) за період прострочення його виконання з 2014 по 2024 рік. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, шо Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судом 09.03.2026 р. за вх..№14852 отримано додаткові пояснення від представника позивача адвоката Єрмолова Є. М.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Судом 02.04.2026 р. за вх..№21151 отримано заяву, в якій представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити позов.

Представник відповідача адвокат Федоренко В. С. подав до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 02.04.2026 р. за вх..№21191, в якій просив розгляд справи проводити у відчутності відповідача та представника, позовні вимоги не визнають та просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 31.10.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КJCOGА00000158 на строк до 31.10.2017 року, згідно якого позичальнику було надано кредит у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 22 200 дол.США на наступні цілі: 20 000 дол.США-на споживчі цілі, 2200 дол.США-на сплату страхових платежів, з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць /11,04 % річних/ на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту -600 дол. США у момент надання кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Відповідно до п.2.2 договору позичальник зобов`язувалася використати кредит на зазначені у договорі цілі і повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки і інші платежі в строки, обумовлені цим договором.

Згідно п.7.4 договору, при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2014 у справі № 357/1428/14-ц (яке набрало законної сили 16.05.2014), позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КJCOGА00000158, який було укладено між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 31 жовтня 2007 року, у розмірі 338 989 грн. 36 коп., а саме: 157 667 грн. 36 коп. -заборгованість за кредитом, 83 624 грн. 84 коп. - заборгованість по процентах, 18 863 грн. 48 коп. - заборгованість по комісії, 78 833 грн. 68 коп. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки квартири від 31 жовтня 2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 42,8 кв.м, житловою площею 25,30 кв.м, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час його реалізації. З метою реалізації предмета іпотеки надати Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» право на отримання у відповідних установах та організаціях всіх, необхідних для укладення договору купівлі-продажу документів, а також виконувати всі дії, пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу предмета іпотеки з третьою стороною - покупцем. В решті позову відмовлено.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2024 у справі № 357/6373/24 (яке набрало законної сили 11.10.2024), в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування (виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області), про виселення відмовлено. Судом встановлено, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2014 року у справі № 357/1428/14-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_2 ) у справі між вказаними сторонами в якості погашення кредитної заборгованості за договором від 31 жовтня 2007 року в розмірі 338 939, 36 грн., а як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 внесла грошові кошти в АТ КБ «ПриватБанк» в якості погашення кредитної заборгованості в сумі 338 989,36 грн. (80 000,00 грн. - 22 березня 2024 року та 258 989,36 грн. - 01 квітня 2024 року), що в свою чергу свідчить про відсутність кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» та відповідно про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідачів.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2025 у справі № 357/91/25 (яке набрало законної сили 27.05.2025), було задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Кушнір Наталія Борисівна про визнання зобов`язання припиненим та зняття обтяження. Визнано припиненою іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки квартири, зареєстрованої в реєстрі за № 1174, укладеним 31.10.2007 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кушнір Н.Б. у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. Знято заборону відчуження з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 20670210, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 5945029 і запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження: 5945165. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З розрахунку заборгованості за договором № KICOGA00000158 від 31.10.2007, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 21.02.2025 вбачається, що розрахунок здійснено за період з 31.10.2007 по 21.02.2025, в колонках якого відображаються суми залишку заборгованості за поточним та простроченим кредитом, нарахованих і сплачених процентів поточної та простроченої заборгованості за тілом та її залишок, нарахованої і сплаченої пені та її залишок, нарахованої і сплаченої комісії та її залишок. Так, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом) 0,00 USD, в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 0,00 USD; загальний залишок заборгованості за процентами - 0,00 USD, в т.ч. залишок простроченої заборгованості за процентами - 0,00 USD; заборгованість з комісії - 0,00 USD, в т.ч заборгованість за простроченою комісією - 0,00 USD, погашено пені в т.ч. списано 112571,92 USD, загальна сума нарахованої пені 10000,00 USD, всього заборгованість за кредитом 10000,00 USD.

Як вбачається із розрахунку відповідач має загальну суму заборгованості по пені 10 000,00 USD, однак окремого детального та зрозумілого розрахунку саме по пені з вказівкою періодів, бази, конструкції нарахування тощо позивач не надав.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.5 ст.11 та ч.2 ст.509 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зобов`язання можуть виникати з рішення суду.

Крім цього, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №758/1303/15-ц, провадження №14-68цс18) за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Так, згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам доказів не збирає.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands), № 288).

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18). Такі висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18).

Отже, за відсутності належного розрахунку заборгованості в розмірі 10000,00 доларів США як залишкової заборгованості за пенею, суд позбавлений можливості самостійно в будь-який спосіб перевірити розмір заборгованості, яку залишилось погасити боржнику.

Підсумовуючи вказане, позивач не довів та не обґрунтував розмір залишкової заборгованості за кредитними зобов`язаннями відповідача, а тому в задоволенні позову банку слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Суд, надавши оцінку поданим позивачем доказам у їх сукупності, приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» у силу вимог процесуального закону не доведено свої позовні вимоги, зокрема, щодо заборгованості за пенею саме у розмірі 10000,00 доларів США.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. пункт 41 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме АТ КБ «ПриватБанк», як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. Проте наявності таких доказів судом встановлено не було, відповідно банк, який не довів стверджувальну ним обставину, у цьому випадку несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови у позові.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 14 квітня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель