Рішення № 13570535, 19.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/63519.01.11 За позовом Головного управління розвідки Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК"

про визнання права державної власності на нерухоме майно

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача           Власова І.Б. (дов. № 222/285Д від 17.12.2009)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги головного управління розвідки Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" про визнання права державної власності на нерухоме майно: квартиру № 90 в будинку № 7 по вул. Олевська в м. Києві, загальною площею 96,3 кв.м., вартістю 625950,00 грн.; квартиру № 94 будинку № 7 по вул. Олевська в м. Києві, загальною площею 96,9 кв.м., вартістю 629850,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2010 порушено провадження у справі № 50/635 та призначено її до розгляду на 16.12.2010.

Представники сторін в судове засідання 16.12.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 29.12.2010.

В судове засідання 29.12.2010 з’явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав позов і просив його задовольнити. Представник відповідача позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.01.2011 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 19.01.2011 з’явився представник позивача, надав додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 19.01.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2003 між головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (далі –позивач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "УМК" (далі - відповідач, пайовик за договором) було укладено договір № 63 на пайову участь у будівництві житла, згідно умов п. 2.1. якого предметом договору є будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в порядку пайової участі, а саме будівництво об’єкту: житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення та інженерні мережі, розташований на земельній ділянці орієнтованою площею 2, 9 га в Голосіївському районі м. Києва на території військового містечка № 141 по вул. Трутенка, 3.

Згідно п. 2.2. договору пайовик забезпечує повне фінансування будівництва об’єкту в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1. договору замовник передає пайовику земельну ділянку об’єкту під забудову згідно п. 2.1.

Після введення житлового будинку в експлуатацію:

- замовник отримує: квартири, загальною площею 10 (десять) відсотків від фактичної загальної площі збудованого житла (квартир), розташованого в Голосіївському районі м. Києва на території військового містечка № 141 по вул. Трутенка, 3. Оформлення документів щодо прийому збудованих квартир здійснюється Дніпровською квартирно-експлуатаційною частиною Головного управління розвідки Міністерства оборони України;

- пайовик отримує: квартири, загальною площею 90 (дев’яносто) відсотків від фактичної загальної площі збудованого житла (квартир), розташованого в Голосіївському районі м. Києва на території військового містечка № 141 по вул. Трутенка, 3 та 100 (сто) відсотків вбудовано-прибудованих приміщень соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення та інженерні мережі (п. 3.2. договору).

У відповідності до положень. 2.3. сторони узгодили, що за домовленістю сторін, пайовик може передати замовнику квартири на відповідну загальну площу житла згідно з п. 3.2.1 в інших житлових будинках м. Києва.

30.10.2009 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 6 до договору № 63 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житлового комплексу по вул. Трутенка, 3 в Голосіївському районі м. Києва, згідно умов п. 1 якої, сторони, відповідно до пункту 2.3 додаткової угоди № 4 від 06.09.2007 до договору № 63 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житлового комплексу по вул. О. Трутенка, 3 в Голосіївському районі м. Києва, дійшли згоди визначити, що пайовик передав, а замовник прийняв, про що свідчать акти прийому-передачі, наступні квартири у житлових будинках:

- м. Київ, ж/б № 2 в кварталі вул. Олевської, Клавдієвської та Бахмацької у Святошинському районі квартира № 90, загальною площею - 96,34 м. кв. та квартира № 94, загальною площею - 96,86 м. кв. Зазначені дві квартири передаються в рахунок загальної житлової площі першої черги забудови, яку замовник отримує відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди № 2 від 20.12.2006 до договору.

Відповідно до актів прийому-передачі від 20.04.2010 товариство з обмеженою відповідальністю „УМК” передало, а головне управління розвідки Міністерства оборони України прийняло квартиру № 90 загальною площею 96,30 м.кв. та квартиру № 94 загальною площею 96,90 кв. м. у будинку №7 по вул. Олевській у Святошинському районі м. Києва, але державна реєстрація нерухомого майна не проведена до цього часу, хоча ГУР МО України звертався з цього приводу до відповідного БТІ.

Житлові приміщення належить товариству з обмеженою відповідальністю «УМК»на підставі договорів купівлі-продажу квартир від 16.03.2010 і реєстраційних посвідчень № 019142 та № 019168 віл 19.03.2010 виданих Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна.

Листом від 27.04.2010 № 222/5Д/892 головне управління розвідки Міністерства оборони України (надалі - ГУР МО України) звернулось до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна стосовно державної реєстрації двох квартир за адресою м. Київ, вулиця Олевська, будинок № 7, №№ 90, 94 на праві державної власності ГУР МО України на підставі доданих до листа документів згідно з переліком, а також щодо видачі документів, які підтверджують зареєстроване речове право.

Листом від 09.06.2010 № 21725 (И-2010) Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна повідомило заявника, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»в наданих документах відсутній правовстановлюючий документ, для оформлення якого необхідно звернутись до Головного управління житлового забезпечення КМДА.

Листом від 12.07.2010 № 222/5Д/1582 ГУР МО України звернулось до Головного управління житлового забезпечення КМДА, яке листом від 25.08.2010 № 044/93-3072 надало відповідь, за змістом якої питання реєстрації актів прийому-передачі вищезазначених двох квартир від TOB «УМК»до ГУР МО України можливо розглядати лише після скасування TOB «УМК»права власності на них.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши договір № 63 на пайову участь у будівництві житла від 05.12.2003 р., укладений між Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та ТОВ „УМК”, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є інвестиційним договором.

Згідно умов договору № 63 на пайову участь у будівництві житла від 05.12.2003 р., укладеного між Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та ТОВ „УМК”, позивач у якості своєї участі передає право на забудову земельної ділянки, яка належить йому, а відповідач фінансує будівництво, а за підсумками вони розподіляють між собою площі в збудованому об’єкті нерухомості (відповідно до зазначених у договорі часток).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих („ноу-хау”);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Враховуючи те, що всі дії сторін за договором про пайову участь в будівництві житла від 05.12.2003 р. № 63 були спрямовані на передачу ГУР МО України в державну власність спірних квартир для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, що підтверджується і актами прийому-передачі цих квартир, а право державної власності підлягає обов’язковій державній реєстрації, відмова відповідача офіційно визнати право державної власності ГУР МО України на квартиру та видати свідоцтво про право державної власності ГУР МО України на квартири за визначеною адресою порушує право ГУР МО України володіти, користуватись та розпоряджатись зазначеним нерухомим майном.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує рівній захист майнових прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” також спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.

Статтею 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення ст. 20 Господарського кодексу України забезпечують право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності прав.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 цього ж кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що за договором № 63 на пайову участь у будівництві житла від 05.12.2003 р., укладеним між Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та ТОВ „УМК”, та за додатковими угодами до нього, актами прийому-передачі нерухомого майна від 20.04.2010 до Головного управління розвідки Міністерства оборони України від ТОВ „УМК” перейшло право власності на квартиру № 90, загальною площею - 96,30 м. кв. та квартиру № 94, загальною площею - 96,90 м. кв у будинку №7 по вул. Олевській у Святошинському районі м. Києва.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, на даний момент відповідач продовжує володіння, користування і розпорядження спірним майном.

У зв’язку із тим, що право власності Головного управління розвідки Міністерства оборони України на спірне майно оспорюється з боку ТОВ „УМК”, то таке право власності Головного управління розвідки Міністерства оборони України підлягає захисту шляхом його визнання у судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 3, 328 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», умов договору № 63 від 05.12.2003 та додаткових угод до нього, у держави в особі Головного управління розвідки Міністерства оборони України виникло право власності на квартиру № 90, загальною площею - 96,30 м. кв. та квартиру № 94, загальною площею - 96,90 м. кв. у будинку №7 по вул. Олневській у Святошинському районі м. Києва.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" про визнання права державної власності в особі Головного управління розвідки Міністерства оборони України на 2 спірні вищевказані квартири є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право державної власності на нерухоме майно - квартиру № 90 в будинку № 7 по вул. Олевська в м. Києві, загальною площею 96,30 кв.м., вартістю 625950,00 грн. за Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (04176, м. Київ, вул. Електриків, 33, код ЄДРПОУ 22990919)

3. Визнати право власності на нерухоме майно - квартиру № 94 будинку № 7 по вул. Олевська в м. Києві, загальною площею 96,90 кв.м., вартістю 629850,00 грн. за Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (04176, м. Київ, вул. Електриків, 33, код ЄДРПОУ 22990919)

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УМК»(03057, м. Київ, вул. Софії Перовської, 10-Б, оф. 103, код ЄДРПОУ 32670844, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь головного управління розвідки Міністерства оборони України (04176, м. Київ, вул. Електриків, 33, код ЄДРПОУ 22990919) витрати по сплаті державного мита в розмірі 12 558 (дванадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

СуддяГоловатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 25.01.2011