Рішення № 135704189, 14.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3047/26

Провадження № 2/161/3178/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Гриня О.М.

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий кредит» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 14.05.2025 з відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 14.05.2025-100000210, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн.зі сплатою відсотків.

В свою чергу відповідач зобов`язання за договором не виконав у зв`язку з чим, станом на 08.02.2026 в нього утворилася заборгованість в сумі 19 755,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 000,00 грн., заборгованості по процентам в сумі 5 580,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1 350,00 грн. та неустойки 6 825,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 19 755,00 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 13.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.03.2026 відповідач подав до суду відзив в якому зазначив, що 16.06.2025 ним повернуто грошові кошти в розмірі 21 675,00 грн. відповідачу, що підтверджується квитанцією про оплату. Зазначив, що між ним та позивачем укладено не кредитний договір, а договір позики, жодного кредитного договору він не підписував. Посилаючись на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив де підтримав раніше всиновлену у позовній заяві позицію.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд установив таке.

Судом встановлено, що 14.05.2025 між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 14.05.2025-100000210 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепта).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст.11 даного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено. що електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено:

- позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2);

- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3);

- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).

У заявці кредитного договору № 14.05.2025-100000210 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані такі умови кредитування.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.7 заявки).

Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку(п.8 заявки).

Пунктом 14 заявки передбачено графік платежів. Також зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту 1350,00 грн. Комісія за надання кредиту нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів.

У пропозиції, заявці та відповіді вказані реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4314-14XX-XXXX-8246.

Також договір містить ПІБ позичальника, адресу її проживання, паспортні дані, РНОКПП.

Паспорт споживчого кредиту містив інформацію про строк кредитування, нарахування процентів, комісій, неустойки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 13.05.2026.

Документи, що складають кредитний договір, стороною відповідача підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано в смс-повідомленні на номер, указаний позичальником, як фінансовий 0676780319. Окрім того, даний номер телефону зазначений як контактний номер телефону відповідача в шапці відзиву на позовну заяву, що підтверджує належність цього номеру телефону відповідачу. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 14.05.2025.

Заявляючи позовні вимоги, позивач зазначав, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або відповідного смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 14.05.2025-100000210 від 14.05.2025 було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Відтак, судом установлено, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано електронний договір відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростувала належними та допустимими доказами.

Отже, підписуючи оферту, відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови, на яких укладається договір. У відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) відповідачем було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору. Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії. Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Враховуючи наведене, доводи відповідача про не укладення кредитного договору є безпідставними.

Пунктом 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено, що електронний кредитний договір складається з наступних документів, які містять його істотні умови:

2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця, у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодаця;

2.2.2. заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення кредитодавцем;

2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язувався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Спосіб надання позичальнику кредитних коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4314-14XX-XXXX-8246 (п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

У пункті 3.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) зазначено, що умови, на яких позичальнику надається кредит встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Пунктом 2 заявки кредитного договору № 14.05.2025-100000210 передбачено, що сума кредиту становить 15 000,00 грн.

Строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання (п. 3 заявки кредитного договору № 14.05.2025-100000210).

Відповідно до п. 4 заявки кредитного договору № 14.05.2025-100000210 дата повернення (виплати) кредиту 16.12.2025.

У пункті 6 заявки кредитного договору № 14.05.2025-100000210 зазначено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка встановлюється протягом всього строку, на який надається кредит.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що станом на 08.02.2026 в нього утворилася заборгованість в розмірі 19 755,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 000,00 грн., заборгованості по процентам в сумі 5 580,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості 1 350,00 грн. та неустойки 6 825,00 грн.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.06.2025 сплати на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 21 675,00 грн., а саме 15 000,00 грн. тіло кредиту, проценти за користування 4 650,00 грн., комісію 1 350,00 грн. та неустойку 675,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату.

Проте, оскільки ОСОБА_1 оплату здійснено 16.06.2025, а це вже початок нового чергового періоду (чергового платежу), то відповідно відбулося нарахування додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та відсотків за три дні.

Відтак, нарахування додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1 350,00 грн. є правомірним та було обумовлено сторонами в умовах кредитного договору. Розмір відсотків, який підлягає сплаті становить 300,00 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки неустойка у розмірі 5 580,00 грн. була нарахована відповідачеві в період введеного на території України воєнного стану, вона не можу бути стягнута з позичальника, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 1 650,00 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 19 755,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 1 650,00 грн, що становить 8,35 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 222,31 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.05.2025-100000210 від 14 травня 2025 року в розмірі 1 650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 222 (двісті двадцять дві) гривні 31 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення суду складено та підписано 14 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь