Ухвала суду № 135702952, 15.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

15 квітня 2026 року Справа № 520/4733/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М. І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку, протиправними дії щодо неврахування понаднормативного стажу, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, не виплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з липня 2022 року, врахувати понаднормативний стаж, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 04.12.2017 по серпень 2020 року та з липня 2022 року по дату виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалу суду від 09.03.2026 доставлено стороні позивача ОСОБА_2 в його електронний кабінет 09.03.2026 о 22:20 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного поштового відправлення.

Для усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 09.03.2026 позивачу необхідно було надати до 16.03.2026 оригінал платіжного документу, що підтверджує доплату судового збору та чітко, послідовно, якісно викласти позовні вимоги у відповідності до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою прийняття судового рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню.

27.03.2026 позивачем з пропуском встановленого судом п`ятиденного строку для усунення недоліків заяви, подано клопотання про те, що визначення судом судового збору за подання двох позовних вимог є проявом тваринного поводження з громадянами похилого віку, неперевершеного цинізму та умисним перешкоджанням у доступі до правосуддя; такі дії суду, на думку позивача, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Дослідивши позовну заяву, а також долучені до позовної заяви документи (разом з заявою), суддя дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 09.03.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 продовжено з ініціативи суду процесуальний строк для подання заяви про усунення недоліків у адміністративній справі №520/4733/26. У клопотанні позивача про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Ухвалу суду від 01.04.2026 доставлено стороні позивача ОСОБА_2 в його електронний кабінет 02.04.2026 о 18:32 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного поштового відправлення.

Для усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 01.04.2026 позивачу необхідно було надати оригінал платіжного документу, що підтверджує оплату судового збору та чітко, послідовно, якісно викласти позовні вимоги у відповідності до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою прийняття судового рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню.

10.04.2026 позивачем подано заява про усунення недоліків. Заява вмотивована тим, що вимога сплатити за два судові збори є незаконною та суперечить праву на доступ до правосуддя, оскільки поняття пенсія має розглядатися комплексно в одному процесі, а розкладання його на окремі складові з метою повторних позовів і зборів є проявом перешкоджання правосуддю. Позовні вимоги викладені чітко й зрозуміло, а нерозуміння їх судом не може бути підставою для залишення позову без руху, тому позивач просить визначити один судовий збір.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї документи, а також заяву позивача про усунення недоліків, суддя дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 01.04.2026.

Щодо доводів позивача про те, що у адміністративному позові заявлено одну позовну вимогу, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку, протиправними дії щодо неврахування понаднормативного стажу, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок (основна вимога) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з липня 2022 року на визначений пенсіонером банківський рахунок, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно до реквізитів, зазначених банком у заяві, врахувати понаднормативний стаж (похідна вимога);

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (основна вимога) та зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 04.12.2017 по серпень 2020 року та з липня 2022 року по дату виплати пенсії (похідна вимога).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Уряд прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Аналогічна позиція стосовно окремої позовної вимоги немайнового характеру - невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки стосується порушеного права на виплату пенсії в належному розмірі і зобов`язання вчинити дії, викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №520/21035/24.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем заявлено дві самостійні позовні вимоги, адже підстави та предмет у них різний, а не одну позовну вимогу немайнового характеру, про що стверджує позивач, та такі доводи на переконання суду не є законними очікуваннями із сторони позивача щодо сплати судового збору за одну позовну вимогу, адже суд у процесуальний спосіб надав можливість сплатити судовий збір.

Стосовно доводів позивача про те, що сплата судового збору за подання адміністративного позову до суду є перешкодою доступу до правосуддя, що є підставою для притягнення суддя до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7, у якій зазначено: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Підсумовуючи, Конституційний Суду України зазначив, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. Аналогічна правова позиція викладена у постанові верховного Суду від 19.03.2026 у справі № 620/1696/25.

Отже, судовий збір підлягав оплаті за дві позовні вимоги немайнового характеру, однак недоліки, які викладені в ухвалі суду від 01.04.2026 позивачем не усунуті.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити порядок розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у судовому рішенні Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №440/3005/19.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, у поданих заявах про усунення недоліків від 27.03.2026 та від 10.04.2026, висловлювання сторони позивача на адресу суду негативних тверджень зокрема: деградуючий та корумпований адміністративний суд, наднизького морального та інтелектуального рівня, тваринне поводження адміністративного суду, «дії суду є проявом неперевершеного цинізму», можуть свідчити про факт зловживання позивачем його правом на звернення до суду, з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) адміністративного судочинства (пункти 2 і 9 частини третьої статті 2 КАС України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п`ятої статті 44 КАС України).

Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 45 КАС України). Перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі.Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19). Їхня наявність є достатньою для того, щоби суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України (повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ КАС України заяв, скарг, клопотань).

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.06.2024 у справі № 750/3192/24 визнала проявом неповаги до суду висловлювання позивача власних негативних емоцій такого змісту: "…ганебні протиправні рішення і дії суддів Студенця В. І., Погребняка В. Я., Багай Н. О. рішення і ухвали яких узгоджуються з діями злочинного змісту адвоката Авраменка Г. М., його дружини ОСОБА_3 , його дочки ОСОБА_4 , що виключили повністю можливість виконання вже названого судового наказу від 21.05.2021; …узаконення касаційним судом реального викрадення першого поверху по вул. Горького з моїм робочим місцем, особистим обладнанням до нього та 23 інших адвокатів з вольовою передачею їх в користування інших осіб. І все це суддя Студенець В. І., у змові з крадієм та Кролевець О. А.; 07.05.2024 відмовляючи мені у відкритті касаційного провадження Кролевець від імені Касаційного суду як і апеляційний суд брехливо, бездоказово, протиправно стверджує неіснуюче.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 45 КАС України).

Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, приходжу до переконання, що оскільки позивач не усунув недоліки, які викладені в ухвалі суду від 01.04.2026, а також з урахуванням того, що суд визнає дії позивача зловживанням процесуальними правами, а відтак приходжу висновку про те, що таку необхідно повернути позивачу.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. 45, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 15.04.2026.

Суддя М. І. Садова