Ухвала суду № 135702820, 15.04.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/1748/26

15 квітня 2026 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправними рішень, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому з урахуванням позовної заяви, поданої на усунення недоліків позову (уточненої), просить: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, оформлене листом начальника Ярослава Давибіди № 6101 11-53/6101 1.1-24 від 04.01.2024, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області поновити процедуру оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , визнати протиправним рішення Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, оформлене листом заступника начальника Тетяни Лобач №НеГ-26/6/6101-24/6101.11/30-24 від 20.03.2024, про повернення без розгляду декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 11.03.2024, зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації від 11.03.2024 та розглянути її по суті відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху).

Позивачу у цей строк необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати дату отримання оскаржуваних рішень, поважні причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду та надати докази на їх підтвердження; 2) документа про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище; 3) подати заяву з чітко сформульованими позовними вимогами з зазначенням дати та номера оскаржуваного рішення.

Позивачу також роз`яснено, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач ухвалу про залишення позовної заяви без руху отримав 02.04.2026, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Відтак строк для усунення недоліків позовної заяви сплинув 13.04.2026 (бо закінчення процесуального строку припало на вихідний день).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав до суду нову (уточнену) позовну заяву з квитанцією про сплату судового збору у належному розмірі.

Також позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Позивачем зазначено, що сукупність таких обставин як постійний цілодобовий догляд за донькою з аутизмом 1 групи та матір`ю похилого віку з інвалідністю, воєнний стан та неможливість отримати документи через закриті консульства Російської Федерації, тривала бездіяльність відповідача щодо другої декларації, відсутність чинного документа, що посвідчує особу, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

У зв`язку із цим просить поновити строк звернення до суду.

Визначаючись щодо наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

В цьому випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Звернувшись до суду з цим позовом 23.03.2026 (цією датою здано на пошту), позивач заявляє вимоги з урахуванням позовної заяви поданої на усунення недоліків позову (уточненої) про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, оформлене листом начальника Ярослава Давибіди № 6101 11-53/6101 1.1-24 від 04.01.2024, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , та про визнання протиправним рішення Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, оформлене листом заступника начальника Тетяни Лобач №НеГ-26/6/6101-24/6101.11/30-24 від 20.03.2024, про повернення без розгляду декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 11.03.2024.

Спірні правовідносини виникли з дати отримання позивачем оскаржуваних рішень, які направлені позивачу згідно з доданими до позовної заяви документами 10.01.2024 (лист Чортківського відділу Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області) та 20.03.2024 (лист Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області), проте позивач з цією позовною заявою звернувся до суду лише 23.03.2026, по спливу більше двох років, тобто із порушенням встановленого шестимісячного строку звернення до суду.

Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, однак будь-яких причин, які можна визнати поважними та об`єктивними причинами пропуску строку звернення до суду з цими позовними вимогами, подана заява не містить.

Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Не заперечуючи того, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади та громадян. Однак введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з такими обставинами.

Твердження позивача про бездіяльність відповідача протягом тривалого часу не може вказувати про наявність непереборних об`єктивних обставин, які перешкоджали звернутись до адміністративного суду із позовною заявою. У цьому випадку відповідач довів до відома позивача про прийнятті щодо нього рішення, оформлені відповідними листами, а зволікання щодо їх оскарження у разі незгоди допустив сам позивач.

Також саме собою посилання позивача на постійний цілодобовий догляд за донькою з аутизмом 1 групи та матір`ю похилого віку з інвалідністю не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду більше як на два роки.

Позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Позивач у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, заява про поновлення строку звернення до суду не містить поважних причин пропуску позивачем такого строку, тому на підставі пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України позов необхідно повернути позивачеві.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправними рішень, зобов`язати вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами, а копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 15 квітня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.