Ухвала суду № 135702744, 15.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 квітня 2026 року Справа № 480/2005/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Суми заяву про заміну сторони виконавчого провадження та встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 959230822160 від 30 жовтня 2023 року щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Позивач через підсистему "Електронний суд" подав заяву, в якій просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у виконавчому листі з виконання рішення суду від 02.07.2024 у даній, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснює фактичні виплати та є правонаступником прав та обов`язків в частині пенсійного забезпечення на відповідній території. Також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати звіт про виконання такого рішення.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшли заперечення на заяву в частині встановлення судового контролю. У запереченнях зазначено, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача: до страхового стажу зараховано період з 29.09.2015 до 30.09.2023, а розмір пенсії обчислено з урахуванням відповідної заробітної плати. Після проведеного перерахунку розмір пенсії становив: з 01.11.2023 8572,98 грн; з 01.03.2024 9255,39 грн (з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185); з 01.03.2025 10319,00 грн (з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209). Після виконання рішення суду у цій справі електронну пенсійну справу передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за місцем проживання позивача для подальшої виплати пенсії.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій позивач додатково зазначає, що порушення невиконання судового рішення допущено саме ГУ ПФУ в Сумській області, який невиплачує заборгованості та поточну пенсію позивачу.

Ухвалою суду вищевказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Суд, перевіривши доводи заяви позивача про заміну сторони правонаступником та встановлення судового контролю, оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно зі ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Аналогічний висновок щодо застосування матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 2а/0612/649/11, від 03.05.2018 р. у справі № 2-а-1864/10, від 13.12.2018 р. у справі № 2-а-1710/11, від 29.01.2020 р. у справі № 815/1303/17, від 14.06.2021 р. у справі № 2-а-1411/11.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від права попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує, та розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили і завершується з настанням відповідних обставин, передбачених статті 39 Закону № 1404-VIII. За вказаним законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

При цьому, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.

За змістом статті 129-1 Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Pialopoulos and Oters v. Greece» від 15 березня 2001 року, заява № 2, пункт 68).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією), в тому числі без припинення діяльності (ліквідації, тощо) такого суб`єкта правовідносин 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16.

В даному випадку, судом враховується, що в провадженні суду перебувала справа №480/2005/24 і відповідачами у даній справі було ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області.

ОСОБА_1 при зверненні до суду в адміністративному позові просив визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії протиправними, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №959230822160 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її перерахунок (обчислення) і виплату з 1 листопада 2023 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 131 Прикінцевих положень цього Закону, врахувавши додатковий страховий стаж роботи та додатково отриману заробітну плату на дату перерахунку з часу призначення пенсії.

Судом було частково задоволені позовні вимоги та рішенням від 02.07.2024 визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 959230822160 від 30 жовтня 2023 року щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії.

Також судом було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.

У задоволенні інших вимог судом було відмовлено.

Рішення суду від 02.07.2024 по даній справі набрало законної сили після перегляду апеляційної скарги ГУ ПФУ в Запорізькій області.

При цьому позивач із рішенням суду по даній справі погодився, позивачем в апеляційному порядку судове рішення по даній справі не оскаржувалося.

Судом було видано 05.01.2026 позивачу виконавчий лист на виконання судового рішення про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.

Позивач заяву про заміну сторони виконавчого провадження з ГУ ПФУ в Запорізькій області на ГУ ПФУ в Сумській області зазначає, що виконання судового рішення неможливе, оскільки ГУ ПФУ в Запорозькій області не здійснює нарахування та виплату пенсійних коштів на території проживання позивача, позивачу ГУ ПФУ в Сумській області не виплачується ні заборгованість, ні поточна пенсія.

Суд зазначає, що нормами КАС України не передбачено заміна сторони виконавчого провадження з підстав, зазначених позивачем у заяві.

В даному випадку, судом при прийнятті рішення визначено орган, який зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача, а саме ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Щодо посилання позивача на невиплату коштів ГП ПФУ в Сумській області заборгованості, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи судом було задоволено виключно позовні вимоги щодо «зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону».

Жодних зобов`язань щодо виплати позивачу будь-якої суми судовим рішенням не було встановлено ні для ГУ ПФУ в Запорізькій області, ні для ГУ ПФУ в Сумській області.

Більше того, в мотивувальній частині судового рішення зазначено наступне. «..предметом переданого на вирішення суду спору є неправомірність рішення органу Пенсійного фонду саме щодо не проведення перерахунку пенсії, а не її не виплата після перерахунку. Визначення судом органу Пенсійного фонду, уповноваженого на фактичну виплату пенсії, за відсутності факту перерахунку пенсії, є передчасним і як спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, за захистом якого звернувся позивач».

Таким чином заявлені позовні вимоги позивача щодо здійснення відповідної виплати не були задоволені судом, а відмовлено у задоволенні позову у частині виплати пенсії.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В даному випадку, судом було зобов`язано виключно ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу.

Зазначене свідчить про відсутність підстав здійснювати заміну сторони виконавчого провадження на ГУ ПФУ в Сумській області, оскільки перерахунок розміру пенсії позивача зобов`язано здійснити інший орган, про що свідчить рішення суду по даній справі.

Враховуючи те, що рішенням суду зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивачу ГУ ПФУ в Запорізькій області, у суду відсутні підстав для встановлення судового контролю для ГУ ПФУ в Сумській області для подання відповідного звіту про виконання судового рішення.

Судом під час розгляду справи у задоволенні позовних вимог позивача до ГУ ПФУ в Сумській області позивачу було відмовлено.

У даному випадку, якщо позивач не згоден із будь-яким рішенням, дією чи бездіяльністю ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати будь-якої суми пенсії не позбавлений права окремого звернення до суду за захистом порушеного права із адміністративним позовом в порядку, передбаченому КАС України.

При цьому в межах даної справи у суду відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення з підстав, які зазначаються позивачем у заяві, оскільки під час виконання судового рішення відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчиняти дії, які виходять за межі резолютивної частини судового рішення по даній справі.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні заяві позивача про заміну сторони, а саме ГУ ПФУ в Запорізькій області на правонаступника ГУ ПФУ в Сумській області та встановлення для ГУ ПФУ в Сумській області судового контролю за виконанням судового рішення по даній справі.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження та встановлення судового контролю за виконання рішення суду у адміністративній справі №480/2005/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.М. Гелета