Ухвала суду № 135702733, 14.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 квітня 2026 року Справа № 591/2576/26

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження та скасування арешту на банківські рахунки у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

11.03.2026 ОСОБА_1 звернулася через систему "Електронний суд" до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, в якому просить:

- скасувати постанову виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження №80461714 від 10.03.2026;

- зняти арешт з її банківських рахунків до розгляду справи;

- врахувати незаконність постанови поліції, на підставі якої відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13.03.2026 справу № 591/2576/26 передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

13.04.2026 вказана справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Кунець О.М.

Ухвалою суду від 14.04.2026 справу № 591/2576/26 прийнято до провадження судді.

Ухвалою суду від 14.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Разом з цим, судом встановлено, що 16.03.2026 позивачем через систему "Електронний суд" до Зарічного районного суду м. Суми було подано клопотання, в якому просить:

1. Зупинити виконавче провадження № 80461714 від 10.03.2026, відкрите Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у справах:

- № 591/2576/26 (провадження № 2-а/591/53/26) - щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження;

- № 591/2577/26 (провадження № 2-а/591/54/26) - щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення;

2. Скасувати арешт, накладений на банківські рахунки позивача у межах виконавчого провадження № 80461714 від 10.03.2026 до вирішення справи судом по суті;

3. Заборонити вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 80461714 до набрання законної сили рішенням суду у зазначених адміністративних справах.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляд вказаної заяви про забезпечення позову, суд враховує, що в силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною першою статті 4 цього ж Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році встановлено у розмірі 3328,00 грн.

При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову необхідно сплатити судовий збір в розмірі 798,72 грн.

У свою чергу у матеріалах клопотання про забезпечення позову відсутні докази сплати позивачем судового збору.

Разом з тим позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору на підстві ст.ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки станом на дату подання заяви вона не працює та не має інших джерел доходу.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з таких мотивів.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов`язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.

Якщо компенсаційна функція судового збору лежить за межами судового процесу, то від виконання превентивної та соціальної функції судового збору безпосередньо залежить виникнення та розвиток судового процесу.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, в р а х о в у ю ч и м а й н о в и й с т а н сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положеннями ст.8 Закону України "Про судовий збір" - в р а х о в у ю ч и м а й н о в и й с т а н сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі з а т а к и х у м о в:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від його сплати є, зокрема, незадовільний майновий стан фізичної особи, яка звертається з позовом.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Вказана правова позиція суду викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №442/5646/17 від 17.04.2018.

Особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).

При дослідженні матеріалів адміністративного позову та доданих документів по справі, суд не має можливості достеменно переконатися в існуючому складному матеріальному становищі позивача.

Позивачем не надано доказів для підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містять відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів за 2025 рік, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).

Верховний Суд у своїй ухвалі від 17 жовтня 2019 у справі №215/3786/18 зазначив, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, фізична особа звертається особисто або через уповноважену особу до територіального органу ДПС за місцем свого проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування. Для цього необхідно подати документ, що посвідчує особу та заяву встановленого зразка.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 05.07.2019 у справі №140/2033/18.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, згідно із положеннями частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не надає привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.

Отже, доводи позивача щодо звільнення від сплати судового збору не узгоджуються з положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та не є достатньою і необхідною правовою підставою для звільнення від сплати судового збору у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Ураховуючи наведене і беручи до уваги, що позивач не обґрунтував неможливості сплати судового збору за подання заяви та не надав суду відповідних доказів, які б доводили його незадовільне фінансове положення (як-от непропорційність передбаченого законом розміру судового збору в порівнянні з розміром отримуваного доходу; необхідність несення витрат на лікування, тощо) і, як наслідок, перешкоджали реалізації права на доступ до правосуддя, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання позивача про його звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Додатково суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього пільг зі сплати судового збору, передбачених ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, позивач не виконав вимог ч. 4 ст. 152 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, оскільки заява позивача про забезпечення позову (клопотання про зупинення виконавчого провадження та скасування арешту на банківські рахунки) не оплачена судовим збором, суд приходить до переконання, що вона подана без додержання вимог ч. 4 ст. 152 КАС України, що дає підстави для її повернення заявнику без розгляду.

Керуючись ст.ст. 152, 154, 166, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову - відмовити.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження та скасування арешту на банківські рахунки (заява про забезпечення позову) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови - повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.М. Кунець