Ухвала суду № 135701381, 14.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 квітня 2026 року м.Київ № 320/3419/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 без застосування при нарахуванні місяця підвищення посадових окладів - січень 2008 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяць підвищення посадових окладів - січень 2008 року, з урахуванням виплаченого.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 без застосування при нарахуванні місяця підвищення посадових окладів - січень 2008 року; зобов`язано Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022, пр-т Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяць підвищення посадових окладів - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Виконавчі листи по адміністративній справі були видані 22.12.2025.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2026 по ВП №79906450, Відповідачем повідомлено державного виконавця, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі №320/3419/24 було нараховано кошти в загальному розмірі 6862,35 грн (з урахуванням раніше нарахованої індексації за виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2021 у справі №640/27413/20 у сумі 4503,21 грн).

05.03.2026 позивачем подано заяву в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Вказав, що на даний час рішення суду не виконане. Заявник зазначає, що, незважаючи на обов`язковість виконання судового рішення, відповідачем воно виконано не в повному обсязі. Зокрема, відповідно до постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2026 у ВП № 79906450, відповідачем повідомлено про нарахування коштів у загальному розмірі 6862,35 грн, з яких фактично виплачено лише 2323,75 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. На думку заявника, такі дії свідчать про формальне виконання рішення суду та невиконання його у повному обсязі. Заявник також посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21, відповідно до яких повноваження суб`єкта владних повноважень щодо визначення базового місяця індексації не є дискреційними, а тому відповідач зобов`язаний діяти у спосіб, прямо визначений законом. Крім того, у постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, а також від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21 наголошено, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення за відповідний період має застосовуватись саме базовий місяць січень 2008 року. Таким чином, заявник вважає, що відповідачем не виконано рішення суду належним чином, що є підставою для застосування судового контролю відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи у письмовому провадженні, подану позивачем заяву, та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Абзацем 1 ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В свою чергу, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Положеннями ст.382 КАС України передбачені умови за наявності яких може встановити судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах.

Частинами 1-2 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно зі статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення судом судовий контроль не встановлювався.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, який пред`явлено до органів державної виконавчої служби, у зв`язку з чим відкрито виконавче провадження № 79906450.

Постановою державного виконавця від 10.02.2026 виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, про що відповідачем надано відповідну інформацію та підтверджуючі документи.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду та передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання судових рішень.

При цьому контроль за повнотою та правильністю виконання рішення суду у межах виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем, який наділений відповідними повноваженнями щодо перевірки фактичного виконання рішення та застосування заходів примусового впливу.

Разом з тим, інститут судового контролю, передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, має виключний характер та застосовується у випадках, коли наявні об`єктивні дані про невиконання або неналежне виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.

У даному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили про невиконання відповідачем судового рішення.

Доводи заявника щодо неповного виконання рішення суду зводяться до незгоди з розміром нарахованих та виплачених сум, що фактично стосується правильності виконання рішення, а не його невиконання.

Суд зазначає, що такі доводи можуть бути предметом окремого судового розгляду або оскарження дій чи рішень державного виконавця у порядку, передбаченому законодавством, однак самі по собі не є підставою для встановлення судового контролю.

Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду або що відповідач ухиляється від його виконання.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення поданої заяви у порядку ст. 382 КАС України.

Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Лисенко В.І.