Рішення № 135698530, 30.03.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 613/2508/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря Пушкар І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області за підсудністю з Богодухівського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 990634593 від 21.02.2020 у розмірі 25956,95 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 21.02.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №990634593 на суму 10 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора X7XR2G37.

Позивач зазначає, що саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами Кредитного договору Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 шляхом перерахування через банк- провайдер. Факт надання грошових коштів підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

02.12.2024 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 02/12/24-У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

У позові зазначено, що право вимоги по Кредитному договору відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги/ Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, які оформлені належним чином та вже після укладення Кредитного договору.

Представник позивача зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 25 956,95 грн, яка складається з: 9 049,55 грн - заборгованість по тілу кредиту; 16 907,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові просить розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялася шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, та шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзив не подала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, жодного разу не повідомив про причини неявки в судове засідання, відзиву на позов не надав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 21.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №990634593 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора X7XR2G37, який відправлено 21.02.2020 20:38:14, введено 21.02.2020 20:39:49/а.с.12-13/.

Відповідно до п. 1.1 за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000 грн 00 коп. (десять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору..

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору, кредит надається (Договір укладається) строком на 29 (двадцять дев`ять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. 1.3. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Відповідно до п. 1.4. договору, увипадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п. 1.5. договору, Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. договору, розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Також, у кредитному договорі сторони передбачили, що Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Відповідно до пункту 4.3 договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора X7XR2G37, 21.02.2020.

Відповідно до платіжного доручення №e4376720-bd61-4b1c-a7b7-b59b6c70c31c, 21.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у сумі 10000,00 грн. згідно з договором № 990634593 від 21.02.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року та погодили внести зміни до п. 8.2 договору.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року.

03.08.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01, строк дії якої закінчується 31.12.2022 року.

30.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки.

02.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 02/12/24-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за договором № 990634593 від 21.02.2020 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 02/12/24-Ю від 02.12.2024 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №216 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 990634593 від 21.02.2020, загальна заборгованість 25956,95 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 990534593 від 21.02.2020 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за договором №990634593 від 21.02.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

З наданих розрахунків заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 25956,95 грн., яка складається з наступного: 9049,55 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16907,40 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Станом на момент подання позовної заяви відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Будь-яких доказів на спростування того, що договір не був укладений, відповідачкою.

Під час розгляду справи встановлено, що договір № 990634593 від 21.02.2020 містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк повернення коштів, погашення кредиту, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін, він підписаний сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання договору ОСОБА_1 зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути заборгованість за договором № 990634593 від 21.02.2020 з ОСОБА_1 в розмірі 25956,95 грн., яка складається з наступного: 9049,55 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16907,40 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 1.2 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 29 днів. Кредит надається строком на 29 днів.

Відповідно до п. 1.3. договору, На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Таким чином за користування кредитними коштами відповідачка мала сплатити відсотки за користування кредитом за 29 днів користування.

Доказів, що свідчили б про продовження дії договору матеріали справи не містять.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «Таліон Плюс», набувши право вимоги до відповідачки за договором № 990634593 від 21.02.2020, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не скористався.

Отже, суд зазначає, що у цій справі ТОВ «Юніт Капітал» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 16907,40 гривень, яка утворилася поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками кредитування суперечить вимогам ЦК України.

Представник позивача посилається на те, що всі нарахування відсотків нараховувалися в межах погоджених умов кредитного договору. Однак, такі доводи є необґрунтованими та не можуть бути взяти до уваги.

Суду не надано докази того, що строк дії кредитного договору (29 днів) було пролонговано в установленому порядку.

Крім того, за змістом п. 4.3 договору, сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

При цьому, після закінчення строку договору нарахування відсотків за порушення умов договору за своїм змістом передбачено нормою ст. 625 ЦК України.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту позову у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не пеня за порушення умов договору відповідно до норми ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом протягом 29 днів за відсотковою ставкою, визначеною договором в розмірі 1,70 % за день користування кредитом.

Таким чином, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 9357,23 грн., яка складається: 9 049,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30,68 грн. - заборгованість за відсотками. Заборгованість стягується з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем, що вбачається з копії розрахунку заборгованості наданої первісним кредитором.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Соломко та партнери»; додаткову угоду № 25770810882 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість, акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг від 26.11.2025 року, адвокатським бюро надано ТОВ «Юніт Капітал» наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 2 годин вартістю 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи протягом 2 години вартістю 1000 грн., підготовка адвокатського запиту протягом 1 години вартістю 500,00 грн., підготовка та подача клопотання протягом 1години вартістю 500 грн., загалом вартістю 7000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на правничу допомогу складають 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

В зв`язку з викладеним, беручи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню,суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі 872,58 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2520 грн.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за Кредитним договором № 990634593 від 21.02.2020 у розмірі 9 357,23 грн (дев`ять тисяч триста п`ятдесят сім гривень 23 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 судовий збір у розмірі 872,58 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 58 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2520,00 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять гривень 20 копійок)

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Бугаєнко І. В.