Ухвала суду № 135698461, 15.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9853/25

Провадження № 6/953/118/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Власової Ю.Ю.,

секретар судового засідання Панченко Л.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 у справі № 953/9853/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 у справі № 953/9853/25 за позовом ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 26 051,75 грн та судовий збір у розмірі 1 903,70 грн на один рік.

В обґрунтування заяви зазначає, що на даний час відповідач ОСОБА_1 немає змоги виконати рішення суду одним платежем, а саме одночасно сплатити 26 051,75 грн. заборгованості та 1 903,70 грн. судових витрат.

Така ситуація склалася у зв`язку зі складним фінансовим становищем відповідача, яке виникло у зв`язку із військовою агресією РФ проти України та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022; щомісячною девальвацією національної валюти (гривні) з початку 2022 року, яка спричинена не тільки ускладненням економічної ситуації, а і початком воєнної агресії з боку РФ; збільшенням інфляції з початку 2022 року; відсутністю динаміки зростання власних доходів відповідача, що свідчить про недостатній рівень доходів, з яких вона мала би можливість повністю або частково виконувати свої зобов`язання, особливо на фоні девальвації національної валюти та росту рівня інфляції в країні, що підтверджується довідкою про доходи.

ОСОБА_1 зазначає, що має намір повністю та добровільно погасити борг перед позивачем, але на даний час не має достатньо грошових коштів для виконання рішення суду шляхом перерахування суми боргу одним платежем, що підтверджується наданою довідкою, з якої вбачається, що суми її доходу недостатньо навіть для задоволення у повній мірі власних побутових потреб.

На підставі вищенаведеного, внаслідок скрутного фінансового стану ОСОБА_1 просить розстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 у даній справі та затвердити наступний графік виконання рішення: першого числа першого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн. першого числа другого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа третього місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа четвертого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа п`ятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн; першого числа шостого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа сьомого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа восьмого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа дев`ятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа десятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа одинадцятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,65 грн.; першого числа дванадцятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 329,3 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 задоволений позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 08.12.2023-100000751 від 08.12.2023 у розмірі 26 051 (двадцять шість тисяч п`ятдесят одна) гривня 75 копійок, з яких: 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок тіло кредиту; 13 051 (тринадцять тисяч п`ятдесят одна) гривня 00 копійок відсотки, судовий збір у розмірі 1 903 (одна тисяча дев`ятсот три) гривні 70 копійок.

Рішення набрало законної сили 25.02.2026.

Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: (1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; (2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; (3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому, а підстави для відстрочки виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.

Водночас обставини, на які посилається заявник, як на достатні для розстрочення виконання рішення суду, такими не являються.

Так, ОСОБА_1 надала до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 10.12.2025, з якої, зокрема, вбачається, що розмір її сукупного доходу за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року становить 59 9993,19 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Така правова позиція сформована ВП ВС у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, відповідно до якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Разом з тим, оцінивши надані заявником докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про недоведеність існування правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки скрутний майновий стан не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду або роблять неможливим його виконання протягом встановленого законодавством строку, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, будучи особою працездатного віку, не має фінансової можливості виконати рішення суду.

Доводи про введення воєнного стану в Україні у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду. Доказів впливу економічної ситуації в країні на фінансовий стан відповідача, матеріали заяви не містять.

За таких обставин, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, відсутності виключних обставин для розстрочення виконання рішення, враховуючи викладені вище обставини справи та норми закону, які регулюють вирішення даного питання, практику Верховного Суду щодо його вирішення, оскільки заявник не надав доказів на обґрунтування вимог про необхідність відстрочення судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі, а тому задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.258,259,260,353,354,435 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 у справі № 953/9853/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ю.Ю. Власова