Рішення № 135698290, 15.04.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3114/25

Провадження № 2/401/665/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючий суддя Макарова Ю.І.,

секретар судового засідання Горбатюк К.А.,

з участю:

представник позивача Гармаш А.В.,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Татарчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2025 року через електронний кабінет в електронній системі "Електронний суд" представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року в сумі 29 272 грн. 91 коп., інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року в розмірі 24 454 грн. 26 коп., трьох відсотків річних у сумі 5 798 грн. 13 коп. та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 , на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач є споживачем теплової енергії, на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація. Виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії в місті Світловодськ є СП ТОВ "Світловодськпобут", у подальшому ТОВ "Світловодськпобут". Станом на 01 грудня 2021 року, відповідно до вимог п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , у тому числі відповідачем, який є споживачем теплової енергії у квартирі АДРЕСА_3 у даному будинку, не прийнято рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії, а отже позивач вважає укладеним публічний договір приєднання за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, з урахуванням змін, внесених 08 вересня 2021 року. Відповідач надані послуги не оплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року, розмір якої становить 29 272 грн. 91 коп.

Крім того, посилається на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, що відповідно до розрахунку, за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року складає 24 454 грн. 26 коп. - інфляційні втрати, 5 798 грн. 13 коп. - 3% річних.

Також, просить стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. (а.с. 2-14)

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкрито спрощене провадження у цивільній справі з викликом сторін по справі. (а.с. 76-77)

30 жовтня 2025 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 401/3114/25, яким задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Світловодськпобут" заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року в розмірі 59 525,30 грн. та судові витрати у виді сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 88-91)

11 листопада 2025 року представник позивача подав до суду заяву про повернення судового збору. (а.с. 94)

Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року задоволено заяву ТОВ "Світловодськпобут" про повернення судового збору. Повернуто ТОВ "Світловодськпобут" з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір при зверненні до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, справа № 401/3114/25, провадження № 2/401/1632/25, у сумі 261,60 грн. (а.с. 98-99)

25 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 30 жовтня 2025 року по цивільній справі № 401/3114/25 за позовною заявою ТОВ "Світловодськпобут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Заяву обґрунтовано тим, що заявник не був обізнаний про розгляд справи та ухвалення вищевказаного заочного рішення, лише у листопаді 2025 року, через інтернет портал "Дія" йому стало відомо про наявність вказаного заочного рішення, а 18 листопада 2025 року отримано відповідну копію у канцелярії суду. Відповідач зазначає, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , він набув 20 жовтня 2020 року, в порядку спадкування. 05 липня 2021 року на підставі дозволу наданого виконавчим комітетом Світловодської міської ради, вказана квартира від`єднана від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. (а.с. 106-107)

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. (а.с. 131-132)

16 грудня 2025 року представником позивача подано до суду письмову заяву із запереченнями проти задоволення заяви відповідача про скасування заочного рішення. Заперечення обґрунтовані тим, що посилання відповідача на те, що він став власником лише 20 жовтня 2020 року, не є підставою для відмови у позові, так як він отримав майно у спадщину, а отже прийняв права і обов`язки спадкодавця відносно успадкованого майна. Посилання відповідача на відключення будинку від централізованого опалення від 05 липня 2021 року, також не є підставою для відмови у позові, адже згідно розрахунку наданого позивачем, останнє нарахування плати за постачання теплової енергії здійснено за квітень 2021 року. Інші нарахування є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання зобов`язання. (а.с. 140-141)

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року скасовано заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року по цивільній справі № 401/3114/25, провадження № 2/401/1632/25 за позовною заявою ТОВ "Світловодськпобут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. (а.с. 143-145)

Розгляд справи, призначений на 06 січня 2026 року, відкладено до 18 лютого 2026 року у зв`язку з відсутністю електроенергії та неможливістю фіксувати судове засідання технічними засобами. (а.с. 151)

02 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування відзиву посилається на те, що між ним та позивачем не укладено договору про надання послуг з теплопостачання в квартиру, право власності на яку він набув у жовтні 2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Також вказує, що відповідно до рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 10 червня 2021 року зазначена квартира, а також багатоквартирний будинок в цілому відключені від мереж централізованого опалення, у зв`язку з чим нарахування плати за теплопостачання є безпідставним. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог, передбачений цивільним законодавством, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також зазначає, що позивачем не дотримано вимог законодавства щодо пред`явлення вимог до спадкоємця у встановлені строки, у зв`язку з чим він втратив право вимоги. Відповідач звертає увагу на безпідставність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь заявлений період, з огляду на дію нормативно-правових актів щодо обмеження нарахувань за житлово-комунальними послугами у відповідні періоди. (а.с. 157)

Розгляд справи, призначений на 18 лютого 2026 року, відкладено до 01 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача. (а.с. 162)

19 лютого 2026 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, просить суд стягнути з відповідача за період з 01 березня 2017 року по 01 червня 2023 року заборгованість за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 40 760 грн. 68 коп., з яких: 29 272,91 грн. - сума основного боргу; 8 848,86 грн. - втрати від інфляції; 2 638,91 грн. - три відсотки річних, та понесені позивачем судові витрати. (а.с. 166-170)

11 березня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що при поданні позову та заяви про зменшення позовних вимог позивач пропустив трирічну позовну давність, передбачену ст. 257 ЦК України. Окрім цього, відповідач звертає увагу, що позивач, зменшуючи позовні вимоги, фактично не змінив розмір основного боргу, залишивши його ідентичним первісному, змінивши лише розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с. 172)

Представник позивача - адвокат Гармаш А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - адвокат Татарчук О.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Додатково зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. У заяві про зменшення позовних вимог розрахунок заборгованості здійснено починаючи з 01 березня 2017 року у такому ж розмірі, як і в позовній заяві, за вирахуванням здійснених оплат за відповідний період.

Суд, заслухавши відповідача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Світловодськ є Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Світловодської міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів, а також про встановлення тарифів на теплову енергію. (а.с. 23-38, 39-59, 60-67)

Згідно з інформацією із Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 29 серпня 2012 року. (а.с. 75-76)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2020 року, відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що також підтверджується Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 228777602 від 20 жовтня 2020 року. (а.с. 126, 127)

Довідкою ТОВ "Світловодськпобут", виданою станом на 30 червня 2025 року, підтверджується, що заборгованість ОСОБА_1 за послуги ТОВ "Світловодськпобут" за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року складає 29 272 грн. 91 коп. (а.с. 21-22)

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2025 року складають 8 848,86 грн., три відсотки річних від простроченої суми становлять 2 638,91 грн. (а.с. 166-170)

Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області № 421 від 10 червня 2021 року задоволено заяву мешканців житлового будинку АДРЕСА_5 , ОСББ "Новий дім 13А" щодо відключення будинку від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та систем (мереж) постачання гарячої води та встановлення систем індивідуального опалення в квартирах відповідно до вимог чинних державних будівельних норм та правил. (а.с. 108)

05 липня 2021 року складено Акт про відключення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 109)

На замовлення ОСОБА_1 розроблено та виготовлено робочий проект "Реконструкція системи централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_1 ". (а.с. 111-124)

09 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та головою ВК "СВЕТ" Чесноковим Л.В. підписано акт здачі-приймання електромонтажних робіт. (а.с. 125)

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часткове прийняття спадщини, а саме відмова від прийняття її боргової частини не допускається, обов`язковою умовою вступу у спадщину є беззастережне прийняття спадкоємцями як прав, так і обов`язків, які залишилися після смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297, ст. 299 ЦК України, отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.

Згідно із ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц: "Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку".

У постановах від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц та від 23 травня 2018 року у справі № 552/1527/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що йому належить.

Суд звертає увагу, що відповідач перед прийняттям відповідної спадщини був або мав бути обізнаним про обов`язок власника нерухомого майна щодо його утримання, зокрема й необхідності оплати житлово-комунальних послуг. Суд презюмує, що надаючи нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини, відповідач був обізнаний або мав бути обізнаним про всі зобов`язання спадкодавця, зокрема й щодо оплати житлово-комунальних послуг, оскільки зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 29 серпня 2012 року, а відтак правомірно й усвідомлено успадкував їх.

Отже, прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця, зокрема, й зобов`язання щодо сплати отриманих послуг з постачання теплової енергії.

Щодо застосування строків позовної давності суд дійшов до наступних висновків.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Отже, зобов`язання відповідача з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії виникали щомісячно.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що діяли на момент спірних правовідносин).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, для зобов`язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання.

Отже, для оплати комунальних послуг строк позовної давності починається з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки у цей період діяли Правила, які визначали, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 19 вересня 2025 року та заявив позовні вимоги за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2025 року. Згідно із заявою про зменшення позовних вимог представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2025 року.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З розрахунку заборгованості суд установив, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , здійснювалися часткові оплати за послуги з постачання теплової енергії, а саме:

- 31 серпня 2018 року сплачено 500,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 грудня 2018 року сплачено 1 200,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 березня 2019 року сплачено 1 200,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 травня 2019 року сплачено 2 000,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 30 червня 2019 року сплачено 1 400,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 серпня 2019 року сплачено 700,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 жовтня 2019 року сплачено 1 000,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 грудня 2019 року сплачено 1 500,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 січня 2020 року сплачено 1 000,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 грудня 2020 року сплачено 1 000,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 01 лютого 2021 року сплачено 1 000,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 16 лютого 2021 року сплачено 1 000,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності переривався та починався заново, оскільки відповідач у період з 2018 року по 2021 рік частково сплачував заборгованість, у зв`язку з чим до вимог про стягнення заборгованості з 01 березня 2017 року строк позовної давності не сплив.

Крім того, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (№ 64/2022) в Україні запроваджено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його неодноразово продовжено.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (№ 2120-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19.

Після внесення змін до вищезазначеного пункту прикінцевих та перехідних положень ЦК України, перебіг вищезазначеного строку позовної давності взагалі був зупинений.

Продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Аналогічна ситуація з їх зупиненням у період дії воєнного стану.

14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла законопроект від 31 травня 2024 року № 11315 "Про внесення змін до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який був підписаний Президентом України.

Відповідно до ч. 2 Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.

Згідно із ч. 2 Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Текст документа офіційно опубліковано в офіційному виданні "Голос України" від 03 червня 2025 року № 108.

Таким чином, Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" набрав чинності з 04 вересня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25).

Згідно із ч. 3 ст. 263 ЦК України, від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перебіг позовної давності поновився 04 вересня 2025 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 19 вересня 2025 року, станом на момент звернення до суду після відновлення перебігу строку минуло 15 днів.

Станом на 19 вересня 2025 року строк позовної давності спливав лише за тими вимогами, трирічний строк яких повністю вичерпався ще до запровадження карантинних обмежень (тобто до 12 березня 2020 року). Це заборгованість за січень 2017 року та всі попередні періоди. Також строк позовної давності сплив за вимогами щодо боргу за лютий 2017 року (строк сплив 13 вересня 2025 року).

Таким чином, оскільки відповідач у період з 2018 року по 2021 рік частково сплачував заборгованість, внаслідок чого перебіг позовної давності переривався та починався заново, позовна давність станом на 02 квітня 2020 року до заявлених вимог про стягнення заборгованості з 01 березня 2017 року не спливла, строк звернення до суду спочатку продовжено на строк дії карантину (до 30 червня 2023 року), а надалі до 29 січня 2024 року продовжено на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року строк позовної давності зупинений на строк дії воєнного стану, тому строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2025 року не є пропущеним.

Згідно із ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розумінні положень ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21 липня 2005 року, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на зміст правовідносин, що існують між сторонами, вони по своїй суті є грошовим зобов`язанням, в якому серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника як споживача послуг покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора, як виконавця комунальної послуги, вимагати сплату коштів за фактично надані послуги.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 216/6655/15-ц зазначив, що Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

У постановах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 зроблено висновок, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено із матеріалів справи, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 30 червня 2025 року складає 29 272 грн. 91 коп. (а.с. 21-22)

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Проте, відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги з постачання теплової енергії оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 .

Доказів того, що послуги відповідачу не надавалися, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2025 року в розмірі 29 272,91 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що оскільки відповідач, будучи зобов`язаним своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинив виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачував заборгованість добровільно, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення ним виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, у зв`язку з простроченням оплати за послуги з постачання теплової енергії, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, у межах строку позовної давності, три відсотки річних у сумі 2 638,91 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 848,86 грн., нараховані за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2025 року.

Враховуючи викладене, з урахуванням наданих сторонами доказів та наявності несплаченої заборгованості за спожиту теплову енергію, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 901 ЦК України, ст. ст. 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованість за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2025 року в розмірі 40 760 (сорок тисяч сімсот шістдесят) гривень 68 коп., з яких:

- 29 272 (двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 91 коп. - заборгованість за спожиту теплову енергію;

- 8 848 (вісім тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 86 коп. - інфляційні втрати від суми заборгованості за спожиту теплову енергію;

- 2 638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 91 коп. - три відсотки річних від суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" судовий збір у розмірі 2 684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Відомості про сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", ЄДРПОУ 31678853, юридична адреса: 27500, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Григорія Сковороди, 2А;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 14 березня 2019 року органом № 3531, РНОКПП НОМЕР_3 , УНЗР 19730307-06617, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 355 ЦПК України, безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова