Ухвала суду № 135697976, 09.04.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1075/24

Провадження № 2-з/353/6/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 рокум.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, який уточнила 03.04.2025 року, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 21.10.2008 року № 32 «Про оформлення права власності на житловий будинок» про визнання за ОСОБА_5 права власносі на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , видане 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 на підставі рішення Тлумацької районної ради від 21.10.2008 року № 32, зареєстроване Коломийським міжрайонним БТІ 16.03.2009 року за реєстровим № 26511192, номер запису 233, в книзі 1; визнаня за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 105000 грн. у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тлумацького районого суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тлумацького районого суду Івано-Франківської області від 17.06.2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.04.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за вищевказаним позовом, а саме просила забезпечити позов шляхом:

- заборони ОСОБА_3 отримувати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок;

- заборони державним реєстраторам та нотаріусам здійснювати державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок;

- накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити відчуження будь-яким способом зазначеного нерухомого майна.

Заява про забезпечення позову подана з дотриманням вимог ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одними з видів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, ціну позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема 17.06.2022 року у постанові № 908/2382/21.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: (1) наявності спору між сторонами; (2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; (3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та (4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, додані до неї документи та вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке, як вважає позивач, що спадкодавець ОСОБА_5 не був належним власником спірного будинку, а свідоцтво про право власності на зазначений будинок підлягає скасуванню в судовому засіданні, як незаконно видане, а отже, заповідач не мав права розпоряджатися будинком та земельною ділянкою шляхом складання заповіту. 31.01.2023 року була відкрита спадкова справа, в межах якої ОСОБА_3 , як спадкоємниця за заповітом, вчиняє дії щодо оформлення права власності на спірне майно.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначала, що на даний час існує реальна загроза порушення прав позивача ОСОБА_1 , оскільки відповідач ОСОБА_3 має намір отримати свідоцтво про право на спадщину та в подальшому відчужити спірний будинок третім особам. Вважає, що у разі відчуження майна виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладнене або неможливе.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2009 року, виданого виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради на підставі рішення Вікнянської сільської ради № 32 від 21.10.2008 року та зареєстрованого в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 16.03.2009 року за реєстровим номером 26511192, будинок по АДРЕСА_1 на праві приватної власності (частка 1/1) належить ОСОБА_5 (брат ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_3 ). Дані відомості також підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326647723 від 22.03.2023 року та Випискою з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 78282 від 17.10.2023 року.

Відповідно до копії заповіту від 19.09.2022 року зареєстрованого в реєстрі за № 3-14, ОСОБА_5 (брат ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_3 ) ще за життя посвідчив заповіт, яким усе своє майно, де б воно не знаходилося і чого б воно не складалось і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своїй дружині ОСОБА_3 , земельний пай, який знаходиться по АДРЕСА_2 площею 1,9676 га кадастровий номер 2625681100:07:002:0059 теж заповів ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 71312637 від 31.01.2023 року.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою заяву про забезпечення позову в частині щодо заборони державним реєстраторам та нотаріусам здійснювати державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладення арешту на вищевказаний житловий будинок та заборони відчуження будь-яким способом зазначеного нерухомого майна, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Поряд з цим суд вважає, що в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_3 отримувати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок слід відмовити, оскільки накладення арешту на спірний житловий будинок є достатнім та співмірним заходом забезпечення позову, що унеможливлює його відчуження.

При цьому, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_3 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні ОСОБА_3 , а обмежується лише можливість його відчужити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-150, 153, 157 Цивільного процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову:

- заборони державним реєстраторам та нотаріусам здійснювати державну реєстрацію права власності на спірний житловийбудинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26511192;

- заборонити відчуження будь-яким способом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу направити до виконання Івано-Франківському відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,приватному нотаріусу Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М., відділу надання адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг) виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Вжиті судом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані у випадках, встановлених ст. 158 ЦПК України.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяН. І. ЛУЩАК

Повне судове рішення складено «14» квітня 2026 року.