Рішення № 135697646, 14.04.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/133/26

Провадження № 2/342/371/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Малик Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості за договором кредиту № 71553497 у розмірі 18 620,64 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що 04.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71553497, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 12000 грн строком на 30 днів (з 04.03.2025 по 02.04.2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.500 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту; комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1800 грн).

01.05.2025 року між позикодавцем та позичальником, за ініціативою останнього, укладено додаткову угоду №14602943 до договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 01.05.2025 року та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5 % на 1 %. 30.05.2025 року між позикодавцем та позичальником, за ініціативою останнього, укладено додаткову угоду №14822969 до Договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 30.05.2025 року та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %. 26.06.2025 року між позикодавцем та позичальником, за ініціативою останнього, укладено додаткову угоду №15029933 до договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 26.06.2025 року та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %. 25.07.2025 року між позикодавцем та позичальником, за ініціативою останнього, укладено додаткову угоду №15228170 до Договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 25.07.2025 року та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %. 04.08.2025 року між позикодавцем та позичальником, за ініціативою останнього, укладено додаткову угоду №15490657 до договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 22140 грн на 120 днів та визначити графік погашення заборгованості.

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу, на яку, в подальшому, направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів.

Підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71553497 від 04.03.2025 року виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 12 000 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») уклали договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71553497 від 04.03.2025 р.

Заборгованість відповідача за договором кредиту складає 18 620,64 грн, зокрема, 7 572 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 600 грн сума заборгованості за процентами; 1 740 грн сума заборгованості за комісією; 5 708,64 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Отже, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ні перед кредитодавцем, ані перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що набуло право вимоги за договором кредиту №71553497 на підставі договору факторингу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення судом.

У судові засідання відповідач не з`являвся, про розгляд справи повідомлений належним чином, до суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою»

Також про судовий розгляд справи відповідач був повідомлений через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України. З опублікуванням оголошень про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач про причини неявки у судові засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, отже, вважається таким, що не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 04.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71553497.

Відповідно до п.2.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту.

За умовами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12000 грн, строком на 30 днів з процентною ставкою (фіксована) 0,500% в день (фіксована) та комісією за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1800 грн). Дата повернення кредиту: 02.04.2025. Денна процентна ставка 1 % в день, проценти за понадстрокове користування кредитом 4% в день. Пеня 4% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 2617,16%. Орієнтовна загальна вартість кредиту: 15600 гривень.

Відповідно до п.6.1. договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Згідно п. 10.6. договору вбачається, що сторони погодили, що строк позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) та процентів за понадстрокове користування Кредитом, у разі їх нарахування, становить 5 (п`ять років).

Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 74781.

Також, відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором 74781 таблицю обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком №1 до договору.

01.04.2025 року між позикодавцем та позичальником укладено додаткову угоду №14602943 до договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 01.05.2025 року та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5 % на 1 %. 30.04.2025 року між позикодавцем та позичальником укладено додаткову угоду №14822969 до Договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 30.05.2025 року.

27.05.2025 року між позикодавцем та позичальником укладено додаткову угоду №15029933 до договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 26.06.2025 року, процентна ставка 1 %.

25.06.2025 року між позикодавцем та позичальником укладено додаткову угоду №15228170 до Договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування до 25.07.2025 року, процентна ставка 1 %.

04.08.2025 року між позикодавцем та позичальником укладено додаткову угоду №15490657 до договору позики №71553497, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 22140 грн на 120 днів та визначено графік погашення заборгованості: 04.08.2025 4428 грн; 03.09.2025 4428 грн; 03.10.2025 4428 грн; 02.11.2025 4428 грн; 02.12.2025 4428 гривень.

Додаткові угоди підписано електронним підписом позичальника.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» шляхом використання одноразового ідентифікатора.

04.03.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало грошові кошти в сумі 12000 грн на банківську карту відповідача через ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», що підтверджується довідкою від 05.01.2026.

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 10.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та 04.03.2025 на вказану картку зараховано платіж у сумі 12000 гривень.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за Договором про надання коштів у кредит №71553497 від 04.03.2025 року встановлено, що у ОСОБА_1 станом на 23.12.2025 року наявна заборгованість у розмірі 18620,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7572 грн, заборгованості за процентами в розмірі 3600 грн, заборгованості за відсотками за понадстрокове користування у розмірі 5708,64 гривень, заборгованості за комісією у розмірі 1740 гривень.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Таким чином, між сторонами укладено кредитний договір у електронній формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

За відсутності доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог згідно вимог статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

16.09.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71553497 від 04.03.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 18620,64 грн, з яких 7572 грн - сума заборгованості за тілом, 3600 грн - сума заборгованості за відсотками, 5708,64 грн - сума заборгованості процентами, 1740 грн комісія.

Договір факторингу (відступлення права вимоги) у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.

Долучені документи підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

Згіно розрахунку заборгованості ТОВ ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на 21.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71553497 від 04.03.2025 року становить 18620,64 грн, з яких 7572 грн - сума заборгованості за тілом, 3600 грн - сума заборгованості за відсотками, 5708,64 грн - сума заборгованості за понадстрокове користування процентами, 1740 грн комісія.

Відповідач на спростування долученого позивачем розрахунку заборгованості доказів не надав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настють правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитних договорів, та всупереч їх умовам відповідач не виконав своїх зобов`язань та не погасив заборгованість за договором, тобто між сторонами виник спір щодо належного виконання його умов.

Встановленими вище судом обставинами підтверджується факт укладення кредитного договору № 71553497 від 04.03.2025, те, що відповідач ознайомився і погодився з його умовами, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за договором на власний картковий рахунок та не повернув їх повністю у встановлений договорами строк.

Кредитний договір містять повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

Отже, ОСОБА_1 з моменту укладення договору був обізнаним щодо обов`язку вносити плату за користування кредиту, процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту, умов реструктуризації заборгованості, проте умови договору не виконував належним чином та доказів протилежного суду не надано.

Нарахування за договором процентів здійснювалося у межах строку кредитування та із застосуванням погодженої сторонами спірного договору відсоткової ставки, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, вимоги позову у частині стягнення тіла кредиту, відсотків та комісії є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, суд зважає на таке.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунком 2.2.4 договору № 71553497 від 04.03.2025 встановлено проценти за понадстрокове користування кредитом в розмірі 4% за кожен день такого користування, що є відповідальністю за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти за понадстрокове користування кредитом, розраховані як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5708,64 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування кредитними коштами задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволенні позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 12912 гривні, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7572 гривні, заборгованості за відсотками у розмірі 3600 гривень, комісії у розмірі 1740 гривень.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1846 грн (12912х2662,40/18620,64).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги від 22.08.2025 № 22/08/25/ДІЛ, укладеним між Товариством та адвокатом Ткаченко Ю.О., копію витягу з акту №4-ДІЛ від 30.12.2025 на суму 4500 грн, копією акта прийому-передачі справ на данання правничої допомоги.

Враховуючи наведене, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, суд вважає що заявлені позивачем витрати у сумі 4500 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», ЄДРПОУ 44280974 заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71553497 від 04.03.2025 у розмірі 12912 (дванадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7572 ( сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні, заборгованість за відсотками - 3600 (три тисячі шістсот) гривень, комісія - 1740 (одна тисяча сімсот сорок) гривень.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», судовий збір у розмірі 1846 гривень та 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: Україна, 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 19, офіс 181, ЄДРПОУ 44280974;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 14.04.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.